Повітряна тривога на пляжі. Як в Одесі триває пляжний сезон
«Ангеліно, бігом, сирена!». Жінка на одеському пляжі підбігає до моря і кличе звідти дівчинку дошкільного віку, яка весело гойдається на хвилях у надувному колі.
Лише з цього заклику ми зрозуміли, що оголосили повітряну тривогу. Звуку сирени в тій частині пляжу, де ми перебували, чути не було. Не оголошували тривогу і з рятувальної вежі, хоча, згідно з правилами, мали б це робити.
Пляж «Калетон» станом на кінець червня був єдиним в Одесі, який отримав від місцевої влади дозвіл на відкриття. Основні вимоги — це укриття поблизу, обстежене дно та наявність хвилерізів, які можуть перешкодити прибиттю морської міни до берега.
Попри тривогу через загрозу балістики з Криму, люди масово пляж не покидали. Дехто продовжував купатися.
Ми приїхали в Одесу лише на добу, тому не встигли відвідати всі пляжі, яких є кілька десятків. Місцева влада на початку літа анонсувала, що планує офіційно відкрити до двадцяти.
Але навіть відвідавши три пляжі, зрозуміли, що море та втома від тривалої війни занадто розслабили людей, щоб реагувати на кожну тривогу, найчастіші з яких — через загрозу балістики з Криму.
Балістична ракета з окупованого півострова сюди долітає за кілька хвилин. Багато об'єктів ураження — саме біля моря. Найбільше дістається порту в центральній частині Одеси. Тому купатися в морі — це завжди ризик. Тим паче якщо після тривоги не поспішаєш в укриття.
«Пляж “Ланжерон” вам не рекомендую, він надто близько до порту, туди регулярно б'ють. А “Аркадія” — надто брудна, туди хіба їхати витрачати гроші на розваги», — каже таксист, який везе нас на пляж «Калетон», перший і поки єдиний офіційно відкритий на момент нашого приїзду.
«Тут усе дорого! Люди, майте совість!»
До самого пляжу доїхати не вдається. На спуску вниз до моря — затори. На шлагбаумі, через який пропускають авто нижче до пляжу і паркінгу, причеплений папірець із написом «Місць немає».
Таксист скаржиться на шлагбаум: мовляв, так якісь ділки просто заробляють гроші. Час від часу такі шлагбауми разом з будками поруч із ними небайдужі одесити зносять силою.
Спустившись сходами вниз, за п'ять хвилин потрапляємо на пляж «Калетон», цю його частину ще називають «Дельфін».
Це вихідний день, то ж людей багато. Більшість території зайнята шезлонгами. Заледве знайшли два вільних, але за кілька хвилин підійшов юнак, що збирає оплату, і повідомив, що вони заброньовані.
Дізнавшись ціну за оренду шезлонга, думаєш: і не дуже хотілося. Погодинної оренди немає, платиш фіксовану ціну за день — 400 гривень. Водночас взяти в оренду один не дозволяють, лише парами, тобто 800 гривень за двох, щоб провести зручно кілька годин на пляжі.
«Дорого! Тут усе дорого! Пиво по 170 гривень! Люди добрі, майте совість!» — емоційно коментує ціни на «Дельфіні» Олександр, який щойно допив пиво з пляжного бару. Поруч із ним підліток, який теж емоційно додає, що пляшечка води — 100 гривень.
Олександр — одесит. Поруч з ним на шезлонгах — його знайома з Вінниці. Тетяна приїхала з двома дітьми на чотириденний відпочинок.
Зізнається, що спочатку було страшно їхати в Одесу, де трапляються регулярні прильоти, але знайомі одесити її заспокоїли: якщо порівнювати з весною, влітку обстрілів стало менше.
Ми з ними розмовляємо під час повітряної тривоги із загрозою балістики з Криму.
«Дивлюсь, що ніхто нікуди не йде, то й ми залишились. Я орієнтуюся на місцевих. Якби вони побігли, то і ми б побігли», — з усмішкою додає Таня, курячи кальян.
Біля входу в море стоїть Ірина, яка стежить за дитиною, що плескається поруч у воді. Вони, одесити, виїжджали з початком повномасштабної війни за кордон, але повернулись, бо в Ірини тут робота.
«Я стежу в телефоні за ситуацією», — пояснює жінка, чому з дитиною не йде в укриття. Мовляв, якщо буде пуск ракети, то вони підуть ховатися.
Проте, коли ми почали розпитувати, де тут укриття, зрозуміли, що шансів добігти до нього в разі пуску балістики небагато.
До укриття — дві-три хвилини вгору
Їдучи на «Калетон», я читала, що поруч є два укриття — бетонне мобільне та бункерного типу. Проте на місці зрозуміла, що вони з протилежного боку пляжу. З нашої локації туди йти п'ять хвилин.
У цій частині пляжу нас скеровують в укриття вище дорогою, якою ми спускалися до моря. Після вказівника зі стрілочкою вгору, пройшовши ще 100 метрів, ми розгубились, куди йти далі. Бо жодного вказівника немає. Заходимо у ворота в подвір'я з дерев'яною будівлею, схожою на ресторан.
З іншого боку будинку бачимо вхід у фітнес-клуб. Там нам пояснюють, що тут справді є укриття: якщо пройти ще далі — буде вивіска.
Приміщення десь на 50 осіб. До нас спускається працівник фітнес-клубу. Свариться, що ми тут робимо (на той момент уже настав відбій). На наше запитання, чи ходять сюди люди ховатися, відповідає, що рідко, хіба що ввечері. Переконує, що якщо буде наплив народу, то тут є ще одна кімната, він її відчинить.
Хвилі як додатковий ризик
На популярну «Аркадію» ми потрапили наступного дня ближче до вечора. Попри будній день, тут традиційно гул і гам. Караоке, діджеї, тир, атракціони. На самому пляжі людей небагато.
«Просто зараз високі хвилі й купатись небезпечно», — пояснює одеситка Анастасія, яка прийшла з друзями просто посидіти біля моря.
Згадує резонансний прикрий випадок, коли на початку червня змило в море 20-річну жінку, яка робила селфі на пірсі.
До речі, високі хвилі в умовах війни — додатковий ризик. Вони можуть разом з собою прибити до берега якірну міну. Тому рятувальники не рекомендують купатися навіть кілька днів після штормової погоди.
Протягом минулих років на Одещині вже було кілька випадків загибелі людей у морі через детонацію мін.
Ми потрапили на ще один пляж у селі Фонтанка біля Одеси. Попри хвилі, в морі багато дітей, які на них радісно стрибають.
Після міських пляжів тут значно затишніше. Це місце за природні ландшафти та краєвиди ще називають Чорноморською ривʼєрою.
Але зараз найбільше вражає колючий дріт, яким огороджений кожен пляж. А втім, цього року люди таки почали купатися, а з самого проходу до пляжів дріт прибрали.
Відновив роботу тут і приватний пляж «Занзібар» з басейнами та дитячими розвагами. Його особливість — гігантські динозаври, які реагують рухами та ревінням на дотик. Щоправда, рухаються вони, лише коли є електроенергія.
- Поділитися: