Закон про колабораціонізм переслідує українців в окупації. Причина — невідповідність міжнародним нормам
Українське законодавство про відповідальність за колабораціонізм може переслідувати українців, які виконують життєво необхідні функції в окупації. У ньому досі не прописано, за яку діяльність в окупації держава може притягнути до відповідальності громадян.
Про це повідомили представники Центру прав людини ZMINA під час пресконференції, де представили звіт «Виживання чи злочин: як Україна карає за колабораціонізм».
Там розповіли, що станом на червень 2024 року в Україні зареєстровано 9179 кримінальних проваджень за ст. 111-1 Кримінального кодексу України — колабораційна діяльність. А в Єдиному державному реєстрі судових рішень є 1442 вироки у справах за цією статтею. Найбільше вироків — за публічне заперечення російської агресії.
Крім того, у Реєстрі є 11 справ щодо працівників ДСНС та 18 справ щодо працівників комунальних закладів. За словами правової аналітикині Центру прав людини Онисії Синюк, українське законодавство про колабораційну діяльність не відповідає міжнародному праву, оскільки переслідує тих, хто допомагає підтримувати базові умови для життя в окупації.
«Саме тому законотворці мають передбачити чітке розмежування між діями, які підтримують життя на окупованій території, та діями, які загрожують національній безпеці», — каже Синюк.
За її словами, правоохоронці та судді майже не вивчають, чи був у підозрюваної людини умисел зашкодити національній безпеці, та не враховують атмосферу примусу й залякування на окупованій території. Синюк також відзначає, що наразі майже немає виправдувальних вироків — таких було лише два з 2022 року.
У Центрі прав людини також кажуть, що наразі у Верховній Раді України зареєстровано щонайменше 16 законопроєктів, які стосуються колабораціонізму, проте більшість із них не розв’язують проблем, про які зазначають правозахисники.
На додаток дев’ять законопроєктів пропонують посилення кримінальної відповідальності за співпрацю з ворогом. Наразі жоден із них досі не ухвалений.
«Це пов’язано, зокрема, з відсутністю політичної волі чи думкою, що ці рішення не на часі. Але поки держава не розв’язує проблеми в законодавстві, населення України в окупації дедалі більше віддаляється від нас через усвідомлення, що законодавство може вважати їх колаборантами» — зазначає наукова співробітниця науково-дослідної лабораторії Львівського державного університету внутрішніх справ Інна Вишневська.
- Поділитися: