«Ми не лише надаємо продукти, а слухаємо людей, поділяємо їхній біль». Як Food for Ukraine дає надію тисячам українців у час війни

— Пане Неріусе, розкажіть, із чого все починалось. Як з’явилась ідея створити фонд?

— Події 24 лютого 2022 року вплинули на кожного з нас. У Литві люди відразу почали обмірковувати, як можна допомогти Україні. Раймондас Туменас, головний бенефіціар мережі супермаркетів NOVUS, відреагував на цей запит. За роки роботи він вибудував в Україні не лише одну з кращих мереж фуд-ритейлу в Україні, але й потужну логістичну мережу.

Тому ми поєднали досвід роботи з постачальниками продуктів і бажання допомагати тим, хто опинився у скруті. Ми обрали сектор, який добре знаємо. Тут у нас точно є розуміння, як правильно працювати, як усе організувати, як домовлятись про постачання. І зрештою, хто, якщо не ми, мав це робити?

Ми зв’язалися з волонтерами в Україні. Люди швидко відгукнулись, і ми сформували команду однодумців. 4 березня 2022 року фонд Food for Ukraine офіційно почав роботу. Але це лише формально, адже з перших днів повномасштабного вторгнення ми завантажували фури продуктами й завозили їх на склад NOVUS. Після запуску роботи фонду продукти сортували, формували з них продуктові набори й розвозили українцям, які потребували допомоги.

Важливо, що ми повністю розмежували комерцію і благодійність. На полиці NOVUS не потрапляли продукти, призначені для допомоги українцям. Це два різні потоки постачання, які не перетинаються на складах.

Благодійна ініціатива, заснована в хаосі перших днів великої війни, перетворилась на налагоджену систему, що допомагала людям із вразливих груп уникнути голоду.

— Food for Ukraine надає допомогу людям завдяки підтримці меценатів. Як вам вдається залучати їх до співпраці?

— Раймондас Туменас особисто телефонував друзям, партнерам по бізнесу, постачальникам, і вони робили пожертви чи надавали іншу підтримку для Food for Ukraine. Це були підприємства з Польщі, України й особливо Литви, зокрема виробники солодощів, продуктів швидкого харчування, олії, серед яких Kernel та Cargill. Це великі донори, які надають чималу допомогу українцям.

Також нам вдалось налагодити співпрацю з фондом Buddhist Tzu Chi Charity Foundation, який став нашим постійним партнером. Його заснувала буддійська черниця у 1966 році. Вона вірила, що можна об’єднати велику спільноту для збору пожертв та допомоги іншим. Зараз ця організація працює у понад 100 країнах, а її учасниками є 10 мільйонів людей. Мене це дуже вразило.

Buddhist Tzu Chi Charity Foundation не мають свого відділення в Україні, тому через нас надають велику допомогу. Ми ведемо роботу фонду прозоро, показуємо всі звіти та проходимо перевірки аудиторської компанії PricewaterhouseCoopers (PwC). Тому такі великі донори, як Buddhist Tzu Chi Charity Foundation, нам довіряють.

Це дає віру в майбутнє. Надію, що гуманність, людяність переможе. Україна — на боці добра. Нелюди ніколи не виграють у війні проти добра, вони лише в одному моменті можуть зробити щось погане, але в довгій перспективі програють. Бо добро має перемагати.

Ми маємо історії, коли надана допомога не була такою масштабною, однак розчулювала до сліз. До прикладу, наш на рахунок надійшла пожертва — 1,5 євро. Її зробила дитина. Вона сама тільки ставала на ноги, не мала великих ресурсів, але вирішила допомагати іншим.

Другий приклад — це мама дівчини, з якою я колись навчався. Вона майже незряча, але досі в’яже. Ця жінка мені зателефонувала і сказала: «Я не можу сидіти, склавши руки. У мене є шкарпетки, зв’язані власноруч, відвези їх українським солдатам чи пенсіонерам, які зараз виживають без електрики і тепла». Ці історії показують, як люди хочуть допомогти українцям усім серцем, як вони їх підтримують.  Хто може допомогти грішми, робить пожертви, а хто не має таких ресурсів — знаходить спосіб, як можна по-іншому показати свою солідарність та підтримку. І це дуже цінно.

— Ми вдячні Литві за таку солідарність і єдність у допомозі Україні.

— Food for Ukraine допомагає продуктами, бо ми добре знаємо, як закупити той самий товар за собівартістю, або ж ведемо перемовини і можемо отримати щось безплатно. Тому ми можемо доправити більше продуктів на потребу людей, аніж це міг би зробити за ті самі гроші хтось без досвіду у цій сфері. Але є багато інших литовських фондів, які допомагають збирати на дрони або інші потреби України. За різними опитуваннями, близько половини населення Литви постійно бере участь у зборах для України.

— Людям, які не займаються волонтерством, може здаватись, що це проста справа, але насправді це не так. Чи були у фонду етапи, коли активна підтримка згасала?

— Не було. Ми розуміємо відповідальність, яку на себе взяли, і робимо все для того, щоб допомога постійно і регулярно надходила українцям.

Коли ж виникають труднощі, шукаємо різні виходи із ситуації. Наприклад, звертались до медіа, щоб ті безплатно показали ролики фонду із закликами не бути байдужими. Також інколи доводиться мислити креативніше та не обмежуватись тією співпрацею, яка вже є. До прикладу, залучати бізнеси, що займаються парковками. Щоб людина, яка залишає своє авто на стоянці, отримала пропозицію зробити пожертву.

Крім цього, ми маємо постійних донорів, які забезпечують нам стабільність.

Лиш зі сторони може видаватись, що все просто: подзвонили і отримали велику пожертву. Але ми розуміємо, що люди можуть втомлюватись від надання допомоги іншим, сили вичерпуються і у когось опускаються руки. Тому робота команди Food for Ukraine полягає в тому, щоб завжди бути в контакті з меценатами, добирати момент і, правильно подаючи інформацію про нашу роботу, заохочувати їх допомагати Україні. А це справді щоденна і копітка праця.

— Food for Ukraine надає допомогу тисячам українців, доставляючи їм продукти та речі першої необхідності. Ви особисто також берете участь у передачі пакунків. Які історії з таких поїздок вам найбільше запам’ятались?

— Допомагати людям — це гарна місія, та водночас неймовірно складна. Скільки емоційного навантаження є в цій справі! Тому велика вдячність тим волонтерам, які постійно доправляють продукти і не зупиняються. Вони вбирають у себе весь біль, але працюють далі.

Я не раз бував в Україні за час великої війни, розвозив і передавав продукти людям. Всі історії різні. Ми бачили зруйновані будинки, понівечені долі, самотність і біль. Завжди найбільше западають у серце історії, пов’язані з дітьми. Зокрема ми надаємо допомогу вагітним жінкам, які залишились одні. Нерідко вони мають ще й дитину з хронічними хворобами чи порушеннями розвитку. Ці матері з усіх сил дбають про дітей, однак не можуть забезпечити всім необхідним, адже влаштуватись на роботу в таких умовах неможливо.

Історія, яка назавжди запам’ятається — про пенсіонерів, яким ми доправляємо продуктові набори. Чоловік прикутий до ліжка, а жінка майже втратила зір. Їхні двоє синів на фронті отримали поранення, лікуються в госпіталі й не можуть дбати про батьків. Наші продукти для них життєво необхідні, адже на мізерні пенсії подружжю просто не прожити.

— Як у Food for Ukraine розподіляють ресурси між тими, хто просить допомогу?

— Ані Food for Ukraine, ані NOVUS не мають доступу до державних баз даних про соціально незахищених людей. Тому ми налагодили роботу з партнерами, зокрема з Подільським відділом Червоного Хреста та фондами із Харкова, які співпрацюють з органами державної влади, місцевого самоврядування тощо. Волонтери допомагають нам визначати і формувати списки отримувачів допомоги.

Важливо розуміти, що для одних українців наш пакунок не мав би значення, адже вони можуть собі дозволити піти в магазин і купити необхідні товари. Але є велика частина людей, значно більша, ніж нам здається, яка потребує цих пакетів із їжею. Саме їм адресована наша допомога — тим, хто опинились у скруті та можуть не потрапити у списки на отримання допомоги з інших джерел. Для таких українців це можливість виживати і забезпечувати себе їжею.

При цьому ми не обмежуємось Києвом і Київською областю, де працює NOVUS. Фури з допомогою від Food for Ukraine їдуть у прифронтові зони, де люди живуть у критично складних умовах. Зокрема, допомагаємо Харківській області, яка щодня потерпає від атак. 

— Чого українці найбільше потребують зараз, коли наближається зима?

— Влітку ми можемо постачати ягоди і фрукти, щоб люди отримували необхідні корисні речовини з раціоном. А взимку формуємо списки з більш калорійними продуктами.

Також ми зважаємо на енергетичну ситуацію в Україні. Враховуючи можливі вимкнення електропостачання, пакети допомоги містять продукти, які можна зберігати без холодильника. Це крупи, олія, печиво та солодощі, консерви, каші швидкого приготування. Крім цього, багато українців живуть у прифронтових зонах, де немає змоги гріти чи готувати їжу. Тому у кожному нашому наборі є продукти, які можна споживати без термічної обробки чи розігріву.

Та Food for Ukraine — це не лише допомога продуктами. Ми приходимо до людей, слухаємо їхні історії, поділяємо їхній біль, показуємо свою підтримку у складні моменти. І це важливо. Адже кожному незалежно від віку треба розуміти, що про нього не забули, про нього дбають.

Це цінно і для волонтерів: розуміючи проблеми цих людей, ми можемо оцінити, яка допомога зараз для них найбільш актуальна. Про це дізнатись, лише поспілкувавшись із людьми особисто.

— Які у фонду плани на найближчий рік?

— Я вважаю, що наш фонд від початку і досі є однією з найефективніших організацій з допомоги українцям. Станом на вересень 2024 року, Food for Ukraine доправив до України 111 вантажних машин, заповнених продуктами харчування, а це понад 2 220 000 кілограмів продукції на суму в понад 112 мільйонів гривень. Я впевнено можу сказати, що ми продовжимо свою роботу. Вірю, що незабаром в Україні закінчиться війна, і люди повернуться до мирних буднів та зможуть самі себе забезпечувати. А поки цього не сталось, ми будемо допомагати українцям стільки, скільки знадобиться.

Матеріал опублікований на правах реклами.