Сила особистих історій: як українці мотивують іноземців підтримувати Україну

Співпереживання замість спостереження зі сторони

«Після знайомства й спілкування з моєю студенткою ENGin я набагато більше спілкуюся з родиною та друзями про Україну, — розповідає 24-річна Олександра з Пенсильванії, США. — Раніше я дивилася на новини про Україну виключно із журналістської чи аналітичної перспективи, проте ця програма допомогла мені співпереживати історіям українців».

Олександра долучилася до ENGin як волонтерка у 2023 році та вже понад рік спілкується зі своїм студентом, 22-річним Єгором із Києва. Вони — одна з тисяч пар співрозмовників, яких ENGin поєднує відповідно до віку, захоплень і професійних інтересів. 

Єгор та Олександра зустрічаються щотижня на 1 годину онлайн і спілкуються англійською на цікаві для них теми. Завдяки цьому Єгор покращує свою розмовну англійську й дізнається про американську культуру, а Олександра — про Україну. Тема війни неуникно виникає щоразу, коли хлопець відповідає на запитання «Яким був твій тиждень?».

«Понад 65% волонтерів ENGin стверджують, що стали більше підтримувати Україну після участі в програмі впродовж 9 місяців. Це результати останнього кварталу 2024-го, хоча, враховуючи останні події у світі та новий сплеск підтримки України, ми сподіваємося побачити ще вищий показник у 2025 році. Це сила особистісного зв’язку між студентами й волонтерами», — зауважує CEO та засновниця ENGin Катерина Манофф. Вона народилася в Україні, але з дитинства живе в США.

Війна на особистому рівні

Волонтери ENGin поширюють інформацію про Україну серед друзів і родин, донатять гроші на українські фонди, доєднуються до протестів, купують товари українських виробників і навіть приїжджають до України.

Частина волонтерів, які доєдналися до програми, вже були активними прихильниками України. Інші ж — саме під впливом їхніх студентів стають голосом України у своїх спільнотах. 

І тих, і тих об’єднує, що саме завдяки історіям українців вони можуть краще пояснити своїм співгромадянам, чому варто підтримувати нашу державу. Україна перестає бути далекою країною з новин і стає країною людей, про яких вони турбуються.

52-річна Крістіна з Монтани, що у Сполучених Штатах, ділиться, як участь в ENGin допомагає їй говорити про Україну з людьми різних політичних поглядів. У межах програми вона спілкується з трьома українцями. 

«Я лише показую фотографії своїх студентів і розповідаю про їхнє життя, немов горда мама. Не говорю про війну чи труднощі, пов’язані з війною, доки не запитають. А врешті-решт запитують завжди», — згадує волонтерка. До речі, її батько й сестра спершу не підтримували Україну. Мовляв, «це все громадянська війна», «в усьому винні ліваки», — але тепер і вони запитують у Крістіни, як справи в її «українських дітей». 

«Україна вже не є “політичним питанням”, тому що у нас там “названа сім’я”», — підсумовує Крістіна.  

Ніхто не залишається байдужим

Інтерес до війни в Україні в різних країнах зростає чи падає, залежно від інших подій у світі. Проте волонтери ENGin завжди тримають Україну у фокусі, адже щотижня їхні студенти розповідають про особисті виклики воєнного часу. Під час занять вони можуть почути звуки сирен, а ще змушені підлаштувати час зустрічей під розклад вимкнень світла. Тож волонтери захоплюються студентами, які продовжують навчатися, попри всі труднощі.

Як каже 17-річна Делія з Массачусетсу: «Я не можу чути про повітряні тривоги від мого студента й залишатися байдужою».

Учасники ENGin наочно доводять: щоб надихнути іноземців підтримувати Україну, працюють не лише великі мітинги, складні історичні екскурси й ретельно продумані аргументи. Подекуди достатньо щирих розмов про буденне життя під час війни. 

Нині програма має багато волонтерів, охочих спілкуватися з українцями, і запрошує долучатися до участі — щоб покращувати свою англійську й водночас розповідати світові про Україну. До програми можуть долучитися українці віком від 9 років і без верхньої вікової межі. 

Матеріал опубліковано на правах реклами.