Космач і Ворохта: чим завершились історії з «народними повстаннями» проти ТЦК
«Я нічого не вчиняв». — «А що ви робили? Лише матюкали й усе?» — «Практично так».
Це — коротка розмова з молодим чоловіком перед входом до Яремчанського міського суду. Він — один з обвинувачених у справі про сутичку з військовими ТЦК на блокпості на в’їзді в селище Ворохта.
Сталося це 4 липня 2024 року. Тоді обурені жителі Ворохти прийшли вимагати прибрати блокпост. Мовляв, така мобілізаційна робота ТЦК відлякує туристів та загалом заважає місцевому бізнесу. Бо, за словами ворохтян, навіть постачальників продуктів у місцеві магазини дорогою мобілізують.
Тоді все завершилося сутичкою, у якій слідство назвало постраждалим військового територіального центру комплектування.
У Яремче на суд мали прибути п’ятеро обвинувачених, справи яких об'єднали в одне провадження. Їх звинувачують у груповому хуліганстві, максимальний термін покарання за це — до п'яти років обмеження волі. Проте один із них із нез'ясованих судом причин на засідання не з’явився. Тож засідання відклали до травня.
У лютому Яремчанський міський суд уже виніс один вирок у цій справі. Підприємцю з Ворохти Тарасу Книщуку, якого, крім хуліганства, звинувачували в перешкоджанні законній діяльності Збройних сил України присудили 180 тисяч штрафу. Щоб уникнути ув'язнення, він пішов на угоду зі слідством та визнав вину.
«ОСОБА_3, усвідомлюючи, що перед ним — військовослужбовець Збройних сил України, який перебуває при виконанні своїх службових обов’язків, умисно заблокував рух автомобіля [...], завдав сильного удару рукою по вікні лівих передніх дверцят автомобіля, розбивши скло, та, застосовуючи фізичну силу, спільно з іншими особами став витягувати ОСОБУ_6 із салону автомобіля», — йдеться у вироку суду.
Далі уточнюється, що Тарас Книщук, не зумівши витягнути представника ТЦК із салону автомобіля через вікно, спробував виламати передні двері біля водія. А в цей час «невстановлені особи, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, через вікно автомобіля стали завдавати йому ударів у голову та верхню частину тіла», що призвело до струсу головного мозку та множинних забоїв у військовослужбовця.
Ймовірно, саме цих осіб, які били через вікно представника ТЦК, і намагаються зараз притягнути до відповідальності.
Андрій Ліхновський, саме так звати чоловіка, з яким ми поговорили біля входу до суду, каже, що нічого такого не робив.
«Я там був дві хвилини часу. Є люди, які дійсно вчиняли, і треба слідству більше тим займатися», — каже він у коментарі hromadske на свій захист.
Троє інших обвинувачених, які прибули до суду, з нами спілкуватися не захотіли.
«І так усі проти нас», — пояснив короткою реплікою своє небажання давати коментарі один із них.
«Чому не покараний ТЦКашник, який спровокував людей?»
Щоб дізнатися, як зараз, через дев'ять місяців, ворохтяни оцінюють інцидент на блокпості, ми поїхали в саме селище. І заодно розпитали, чи допомогла їм акція протесту із сутичками відновити туризм, коштом якого живе більшість місцевих. Адже блокпост у той самий день таки прибрали.
«Хочете дізнатись, як туризм загниває?» — реагує з іронічною посмішкою на моє запитання чоловік біля сувенірного кіоску і втікає далі від розмови. Її продовжує його знайома, власниця котеджу для туристів.
«Навіть ціни спускаємо, але не допомагає. Ще впродовж перших двох років війни було трішки краще, а цього року вже дуже мало людей», — скаржиться Вікторія.
Причиною називає те, що «жінки не хочуть самі їздити без чоловіків на відпочинок». Мовляв, окремо взятий блокпост не може критично вплинути на ситуацію, адже представників ТЦК все одно можна зустріти дорогою в Карпати.
Хоча сама Вікторія вважає, що перевірки ТЦК потрібні. Пояснює, що її чоловік перебуває на фронті й що тим, хто воює, треба відпочинок. Тому й торішню акцію протесту у Ворохті вона засуджує.
На центральній вулиці міста нудьгують таксисти та гуляють поодинокі туристи. Серед них ми помітили й чоловіків призовного віку з родинами.
«У нас більше зараз відпочиває сімей військових. Я б сказала, що туризм зараз і тримається на військових, які хочуть змінити обстановку або приїжджають на реабілітацію», — розповідає Іванна Лейбюк, співзасновниця приватного краєзнавчого музею у Ворохті.
Акцію протесту на блокпості вона підтримувала й сама була її учасницею. Пояснює, що людей тоді обурила несправедливість, а також що їх «притисли й довели до точки кипіння».
Тоді ворохтяни масово обурювалися, чому таких блокпостів немає, наприклад, на в'їзді на дорогий курорт «Буковель», а у Ворохті їх аж два — з різних боків селища.
«Думаю, зараз люди шкодують про цю ситуацію. Це був емоційний зрив, ніхто не хотів, щоб так склались обставини», — з прикрістю каже Іванна, додаючи, що економіка і туризм мусять працювати, щоб було за що платити податки й донатити своїм родичам, які є військовими.
Те, що зараз обвинувачують її односельців, вона вважає також несправедливим. Навпаки, переконана, що мав би бути покараний військовий ТЦК.
«Він спровокував людей, які захищалися. Він наїхав [службовим авто — ред.] на людей. Він був неадекватний, і тому хлопці так відреагували. Бо ТЦКашник тоді перевищив свої повноваження», — переконує жінка.
Насправді військовослужбовця ТЦК таки покарали. У Єдиному судовому реєстрі є рішення Яремчанського суду, де з нього стягли 850 гривень штрафу. 4 липня він пошкодив два припарковані авто, намагаючись виїхати якомога далі від обуреного натовпу.
Проте сам військовослужбовець своєї вини не визнав. У суді пояснив, що двигун авто дійсно був заведений, але «автомобіль здійснив рух від дії третіх осіб».
«Ми не хотіли твою маму бити»
За п'ять місяців до резонансної історії у Ворохті Прикарпаття «прославилося» ще одним гучним протестом проти активної мобілізації. 6 лютого 2024 року жительки Космача перекрили в’їзд у село в очікуванні приїзду представників ТЦК.
Тоді постраждали не військовослужбовці, а жінка із сусіднього села, яка своїм авто виїжджала з Космача з дитиною.
Її запідозрили в тому, що вона — агентка ТЦК. У перепалці жінки почали розгойдувати авто та бити по ньому битами. Водійка подала заяву в поліцію через побиття її та своєї шестирічної доньки.
За понад рік жодного рішення в цій справі немає. Сама потерпіла Іванна Ванджурак після цього випадку виїхала з дитиною за кордон. Її інтереси в суді представляє адвокат.
У коментарі hromadske Іванна пояснила, що суд не може ухвалити рішення, бо засідання постійно переносять.
«Суд переносили вже кілька разів через різні причини. Зокрема, тому, що одна із винуватиць виїхала за кордоном і її подали в розшук», — розповіла жінка.
У цій справі обвинувачують трьох жінок за статтею про групове хуліганство із застосуванням зброї або предмета, виготовленого для завдання тілесних ушкоджень. Максимальний термін покарання — до семи років.
До речі, одна з обвинувачених, Світлана Мартинюк, через кілька тижнів після інциденту їздила до потерпілої та просила вибачення за вчинене.
«Ми не хотіли твою маму бити, твоя мама — непогана жінка. Просто такі дядечки погані зробили ту ситуацію», — звернулася тоді жінка до доньки Іванни Ванджурак, подарувавши їй ляльку.
«Ви не були навідницею ТЦК. Просто нас спровокувати, писали у вайбер-групі, що їде навідниця ТЦК і кидали ваші номери», — це вже пояснювала Мартинюк самій Іванні.
Крім неї, у потерпілих ніхто не перепрошував. Ба більше, жительки Космача одразу ще й склали колективну заяву в поліцію за приниження їхньої честі й гідності через опубліковане Іванною Ванджурак відео.
Як повідомили у відповідь на запит hromadske в поліції Івано-Франківської області, цю колективну заяву залишили без розгляду.
«Мене дуже попросили в сільській раді, щоб я написала цю заяву. Щоб я витягнула колектив із цієї ситуації», — пояснювала у своє виправдання Світлана Мартинюк, коли просила вибачення в потерпілої. У цій заяві вона вказувала, що побита ними водійка була п’яна і наїхала їй на ногу, чим, мовляв, і викликала агресію у свій бік.
«Насправді мене тоді штовхнули, бо всі штовхалися. Але під машиною я не була. Травми в мене немає. І пані Іванна не була п’яна», — зізналась у наклепі нападниця.
«Це все була спланована провокація»
Коли кореспондентка hromadske востаннє була в Космачі та спілкувалася з сільським головою та двома місцевими священниками, то каяття громади не відчула. З їхніх слів складається враження, що винні всі на світі, крім самих нападниць.
«Там до сьогодні розбираються компетентні служби. Бо то було спровоковано. Населенню донесли неправдиву інформацію. Кинули в місцеву групу, що їде шість машин ТЦК, а насправді цього не було. Можливо, були залучені якісь ворожі сили, бо вже через дві години Соловйов (російський пропагандист — ред.) вів передачу про Космач», — доводить свою логіку в коментарі hromadske космацький голова Дмитро Мохначук.
На захист репутації космачан він вказує, що навіть родина потерпілої «не схвалила» її вчинку. Мовляв, знімаючи відео з жінками, які перекрили проїжджу частину вулиці, вона сама їх спровокувала.
А отець Ігор, настоятель місцевої греко-католицької церкви, взагалі не вважає, що Іванна Ванджурак є потерпілою.
«Ніхто не бив дитину, і ніхто не бив цю жінку. До речі, та дівчина, чи молодичка, вона чомусь напередодні активно додавалася у друзі до парафіяльної сторінки. Тобто це відбувалася накрутка людей для того, щоби потім вкинути провокацію», — апелював священник.
Священник Василь із православної церкви вважає, що це все просто стало наслідком несправедливості, яку місцеві люди вбачали в діяльності ТЦК на той момент. А саме у примусовій мобілізації, коли могли забрати чоловіка прямо з вулиці.
Після скандалу на всю Україну, за словами сільського голови, ТЦК уже змінив свій стиль роботи й «мобілізація в селі перейшла в цивілізоване річище». Тобто для Космача все, навпаки, на його думку, завершилося добре.
- Поділитися: