Кожні пів року 100 000 українців повертаються з-за кордону. Навіщо вони це роблять

Хоча досі більше українців виїжджають з країни, аніж повертаються, все ж чимало людей приймають рішення повернутися. Так, за даними Міжнародної організації з міграції, з лютого до вересня 2022-го з-за кордону повернулися понад 343 000 українців; з жовтня 2022-го до березня 2023-го — майже 270 000; з квітня до вересня 2023-го – 122 000; відтоді кількість поверненців стабілізувалася приблизно на рівні 100 000 кожні 6 місяців. Загалом повернулися понад 1,1 мільйона українських громадян.

Половина поверненців — люди, що мають принаймні одну дитину. І молодші за середній вік жителів України — тобто до 43 років. Але останнім часом серед тих, хто повертається, зростає частка людей у віці за 60 — нині їх 26%.

Станом на зараз, за даними Міжнародної організації з міграції, за кордоном мешкають 5,6 мільйона українців, котрі виїхали через війну, з них 5,1 мільйона — у Європі.

Про причини повернення до України, складнощі, що виникають на цьому шляху та географію повернення — в матеріалі hromadske.

Підтримати

Чому люди повертаються

70% українських поверненців, що їх опитала Міжнародна організація з міграції, вказують основною причиною бажання возз’єднатися з родиною та друзями, прагнення бути вдома. Про те, що серед українських біженців змінилося ставлення до війни, наразі не йдеться. Лише 8% вважають, що безпекова ситуація в країні покращилася. Наприклад, серед людей, які повернулися до своїх домівок, так вважають аж 21% опитаних.

На мою думку, все ж таки для більшості людей бажання возз'єднатися з родиною та повернутися в рідну країну є справді основним чинником при поверненні. Хоча в опитуваннях справді може бути ефект «соціально бажаних відповідей», коли люди інколи кажуть не правду, а те, що є бажаним для суспільства, у цьому разі я все ж думаю, що ці відповіді відповідають дійсності.Дарія Михайлишина, дослідниця в Київській школі економіки

«Але це суб’єктивні причини, і на них припадає 71% відповідей опитаних мігрантів. А якщо вони суб’єктивні, то, значить, під впливом зовнішніх, об’єктивних чинників людина може знову прийняти рішення виїхати за кордон, — вважає Андрій Гайдуцький, експерт у галузі міграції.

Ще майже 200 років тому Альфред Нобель сказав: «Мій дім — там, де я працюю». З глобалізацією, з розв'язанням проблем оренди житла у світі, з формуванням тренду на роботу в стилі «цифрового кочівника» все більше людей розглядають свій дім там, де є більш високооплачувана робота, а не на батьківщині.Андрій Гайдуцький, експерт у галузі міграції

41-річна Марина Думанчук, фахівчиня з фармацевтичного експорту, повернулася до України зі Швеції, де мала хорошу роботу, ще наприкінці 2022-го. Виїхала до Швеції, тому що попередній роботодавець мав виробничі потужності, розміщені в Бахмуті, куди стрімко наближалася лінія фронту.

А от повернутися Марину мотивували стосунки. «Найбільше мене турбували рідні та коханий. Коли читаєш у новинах, що були обстріли, пишеш своїм, а тобі не відповідають — кожна така секунда зводила мене з розуму, бо ти не знаєш, що з твоїми рідними. Я дуже сильно переживала і вирішила, що спокійне життя для мене не настільки важливе, як життя з коханою людиною», — розповідає жінка.

39-річна Яніна Юрчук, працівниця логістичної компанії, після початку війни виїхала до Великої Британії, але вже в травні 2023-го повернулася в Україну. 

«Дитина не бачилася з батьком, з бабусями. Ми в Британії були вдвох з донькою, там було справді багато українців, друзів, спільнота, подорожі, все було дуже весело, але сім’ї не було поруч», — каже Яніна. У цілому ж вона називає три основні причини для такого рішення: відірваність від родини, складнощі з житлом у Британії та прив’язка до роботодавця в Україні.

Її приклад — досить показовий, адже не лише близькість до родини, а й інші чинники відіграють важливу роль у рішеннях тих, хто повертається додому. В опитуванні Міжнародної організації з міграції, 28% поверненців вказали наявність роботи в Україні, а 23% — доступ до житла в Україні серед основних причин для повернення.

Більшість тих, хто повертається з країн Європейського Союзу, вказують на економічні, соціальні труднощі та напругу в місцях проживання за кордоном. 10% говорять, що недостатньо заробляли в Європі, щоб жити там нормальним життям. 5% вказують на те, що мали труднощі в спілкуванні з місцевими, у знаходженні щирих друзів у країнах ЄС.

«Можливо, вони навіть просто не розуміли настільки мову, щоб зрозуміти, що їм можуть сказати місцеві», — зазначає Василь Воскобойник, очільник Офісу міграційної політики. Самого лише знання англійської може бути недостатньо, адже європейці розмовляють насамперед своїми мовами, а на англійську переходять за потреби.

На мою думку, однією з причин повернення є те, що в Україні ти можеш бути кимось, а за кордоном все-таки набрати соціальний статус набагато важче. Зараз за кордоном лишилися ті люди, які справді знають мову, які там швидко перенавчилися, отримали якісь професії, легалізували свої освітні сертифікати. Це ті 20%, які вже точно там лишаються, яких не повернеш. Кирило Криволап, керівний партнер консалтингової компанії Civitta та фахівець із питань міграції

Труднощі при поверненні

Перед поверненням додому людина намагається розвʼязати три основні моменти: знайти гроші на дорогу, знайти житло та роботу в Україні. Як правило, коли людина не бачить розв’язку хоча б однієї з цих задач — вона лишається за кордоном або до кращих часів, або назавжди.

Наразі повертаються переважно ті, хто має в Україні власне житло. Воно ніби магніт притягує їх, стаючи альтернативою орендованому помешканню за кордоном. За даними Міжнародної організації з міграції, 90% поверненців, яких опитали під час перетину кордону між липнем та листопадом 2024 року, вказали, що повертаються в те ж житло (власне чи орендоване), з якого вони й виїхали за кордон після початку війни. Ще 5% планують пожити в родичів. Водночас 15% поверненців зазначають, що їхнє житло або пошкоджене, або знищене війною.

«У нас в Україні, наприклад, взагалі немає ринку соціального житла в сучасному розумінні. Це треба змінювати, бо на Заході соціальне житло — це якісні, хороші квартири, які дають тобі на рік чи два, поки ти не піднявся на ноги», — говорить Кирило Криволап з Civitta.

2 липня Кабінет міністрів спробував зробити крок у цьому напрямку, заявивши про створення фонду муніципального орендного житла, який надаватиме житло людям, що потребують, за приблизною ціною оренди в 6000 гривень на місяць.

З роботою важче. Лише 61% з поверненців працездатного віку мають якусь роботу. Ще 18% зайняті переважно хатньою працею, включаючи догляд за дітьми. Для деяких це є основною причиною відмови від пошуку повноцінного працевлаштування. Лише третина поверненців сподіваються поновитися на тій роботі, з якої вони поїхали з України.

Що характерно, поверненці зазвичай більше скаржаться на відсутність гарних вакансій зі зручним графіком, аніж інші громадяни.

Головне питання: а чи ці люди працювали за кордоном весь той час, що там перебували? Чи вони просто отримували соціальну допомогу? У мене немає причин говорити, що ті, хто повертається зараз, — це висококласні фахівці, котрі працювали за кордоном за високі зарплати. Зараз вони зіштовхнулися в Україні з  тією реальністю, у котрій ми всі разом живемо.Василь Воскобойник, очільник Офісу міграційної політики  

«На мою думку, основна причина — це невідповідність навичок людей, що шукають роботу, потребам роботодавців. Тому тут важливим є інвестування в програми перекваліфікації, — зазначає Дарія Михайлишина з КШЕ. — Ще може бути кілька додаткових причин. По-перше, якщо за кордоном вони працювали не за спеціальністю або не працювали взагалі, то могли втратити кваліфікацію за період перебування за кордоном. По-друге, після роботи за кордоном їхні очікування щодо рівня зарплати тощо можуть бути вищими, що робить пошук роботи складнішим».

Поступово зростає кількість поверненців, яким світить режим виживання. Понад рік тому таких було 46%, а зараз — аж 59%. Це говорить про те, що такі люди фактично повертаються на «голе місце» і мусять починати життя ледь не з початку. 53% економлять навіть на базових медичних послугах та товарах. 19% економлять на освітніх витратах. 11% змушені продавати житло чи земельну ділянку по приїзді в Україну.

Насправді всім цим людям могли б допомогти «хаби єдності», що їх намагалося започаткувати Міністерство єдності до свого приєднання до Міністерства соціальної політики. Планувалося відкрити понад 10 хабів — уже були знайдені приміщення, в яких провадився ремонт. У такому хабі мали розташуватися базові сервіси — ДП «Документ», державний банк (де можна отримати Bank ID для користування українськими електронними сервісами), український мобільний оператор, поштове відділення, представництво Міжнародної організації з міграції чи агенції ООН з питань біженців.

У хабі можна було б отримати відповіді на основні питання про житло й роботу в Україні, сформувати за допомогою фахівців «дорожню карту» повернення. Але наразі процес створення хабів призупинено, це питання наразі вивчає міністр соціальної політики Денис Улютін.

«Коли була евакуація з Вовчанська, у місцевому центрі агенції ООН з питань біженців стояла черга з 1500 людей у дверях – і центр в усьому їм допомагав, — розповідає Кирило Криволап з компанії Civitta. — Аналогічно, українець у Берліні повинен мати можливість дізнатися, що якщо він поїде в Чернівці,  які є можливості працевлаштування, які є можливості по житлу, які є можливості по освіті для дітей».

Географія повернення

Найбільше українців повертаються з тих місць, де нині сформовані великі українські діаспорні громади. Так, 93% усіх повернень відбулося з Європи: 36% — з Польщі, 16% — з Німеччини, 5% — з Італії, з інших європейських країн — по 1-3%.

«Мені здається, що основною причиною є те, що в цих країнах кількість біженців є найбільшою. Додатковою причиною може бути відсутність соцвиплат для біженців у Польщі (окрім виплат на дитину) та плани зробити виплати жорсткішими в Німеччині», — пояснює Дарія Михайлишина з КШЕ.

Так, польський уряд нині розглядає можливість позбавити виплат у 800 злотих (трохи більш як 9000 гривень) щомісяця на дитину тих українських мігрантів, які не працюють та не сплачують податки. У цілому ж Польща зацікавлена саме в молодих мігрантах, тому й робить такі щедрі виплати на дітей.

У Німеччині зменшується виплата для біженців з України. Ті, які прибули до Німеччини після 1 квітня 2025 року, отримують 441 євро замість 563 євро на місяць. Доволі суттєве зменшення, що не може не вдарити по якості життя.

Втім, частка Євросоюзу як місця виїзду до України для повернення падає. Серед свіжої хвилі поверненців — лише 77% повернулися з Євросоюзу. І це попри те, що Євросоюз продовжив режим тимчасового захисту для українських біженців до 4 березня 2027 року.

Європейська Комісія випустила спеціальну рекомендацію щодо українських громадян: «Держави-члени ЄС також повинні створити програми добровільного повернення в тісній координації з українською владою, щоб забезпечити поступове повернення додому після завершення тимчасового захисту». 

Нині зростає частка поверненців із Грузії, Туреччини, Ізраїлю, Канади та США. Попри очікування жорсткішої міграційної політики, американський президент Дональд Трамп заявив, що дозволить українським біженцям залишатися в США до завершення війни.

У самій Україні поверненці найчастіше приїжджають до Києва (18%), Київської області (10%), Дніпропетровської області (10%), Одеської області (10%), Харківської області (7%), Миколаївської області (6%), Житомирської області (5%).

Чи чекати на нових поверненців

Втім, цифри про повернення поки що не перекривають цифр про від’їзд. Так, за даними Національного банку, у 2024 році з України виїхали 500 000 громадян, а у 2025-му кількість тих, що виїде, буде більшою від кількості тих, що повернуться, на 200 000. Так само буде і в 2026-му.

Заразом Нацбанк очікує, що у 2027-му повернеться на 100 000 громадян більше, ніж виїде. Але це дуже оптимістичні очікування, адже точно можна сказати, що доки триває війна, воєнний стан та загальна мобілізація, чоловіки призовного віку у великих кількостях повертатися не будуть. Відповідно, припинення війни та мобілізації могло б підштовхнути чоловіків до повернення — але лише як один із чинників.

«У світі для понад 90% мігрантів саме економічні причини (гроші, знання, контакти) є причиною їхньої міграції. Українські мігранти більше заточені на заробляння грошей за кордоном, ніж багато інших націй. Тому ключовою причиною зростання чи зниження кількості поверненців буде різниця в рівнях оплати праці в Україні й за кордоном. Якщо в Україні реальні зарплати (у доларовому еквіваленті) будуть зростати значно вищими темпами, ніж за кордоном, то повернення прискориться, якщо ні — темпи повернення будуть невисокими», — вважає Андрій Гайдуцький, експерт з питань міграції.

«Все дуже залежить насамперед від безпекової ситуації (чи закінчиться війна найближчим часом, якщо так, то на яких умовах, чи будуть інтенсивні обстріли великих міст, зміна лінії фронту, відключення електроенергії тощо). Також роль відіграє політика країн ЄС щодо біженців (чи продовжать статус тимчасового захисту, яка політика окремих країн щодо виплат)», — говорить Дарія Михайлишина з КШЕ 

Загалом, якщо все буде залишатися в поточному стані, з часом буде повертатися менше людей, бо ті, хто там залишаються, з великою ймовірністю вже знайшли роботу, вивчили мову та адаптувалися до життя за кордоном.Дарія Михайлишина, дослідниця в Київській школі економіки