Звільнитися з армії через суд: це довго й дорого чи можна інакше

Повний перелік статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу» довжелезний. Але найчастіше військові покликаються на дві підстави: стан здоров’я та сімейні обставини.

Якщо військовослужбовець хоче звільнитися, він має написати рапорт і подати документи, які підтверджують підстави для звільнення. Рапорт подається по команді, тобто своєму прямому командиру. Якщо він не може розв'язати питання, то передає документ своєму начальнику. Так цей рапорт підіймається щабель за щаблем, доки не дійде до того, хто реально може ухвалити рішення.

А втім, навіть за наявності законних підстав військовим можуть відмовити або взагалі не відповісти на рапорт. І тоді справи доходять до суду.

Підтримати

ВЛК визнала непридатним, а частина звинуватила в СЗЧ

Військовослужбовець Тимофій (імʼя змінене) у липні 2023 року зазнав поранень, зокрема черепно-мозкової травми. Відтоді постійно лікувався. 

13 квітня 2024 року його командир видав наказ про визнання Тимофія таким, що самовільно залишив частину. Провели службове розслідування, матеріали відправили до Держбюро розслідувань. 

У серпні 2024-го військовий пройшов військово-лікарську комісію, яка визнала його непридатним до військової служби. Він надіслав поштою рапорт на звільнення за станом здоровʼя.

Військова частина відхилила рапорт: мовляв, документ поданий не по команді. А Тимофій уже не військовослужбовець, бо самовільно залишив частину (військовослужбовці, які йдуть у СЗЧ більше не входять до чисельності ЗСУ, тому їх неможливо звільнити після подання рапорту — ред.). 

У жовтні 2024 року Тимофій подав повторний рапорт, де вказав, що йому безпідставно закидають СЗЧ, адже він був на лікуванні, про що повідомляв військову частину. І просив визнати цю причину відсутності на службі поважною. 

Однак частина наполягала, що не отримувала рапорту. Крім того, 2 жовтня командир видав наказ про призупинення військової служби Тимофія через СЗЧ. Тож військовий подав на частину до суду. Цю справу розглядав Миколаївський окружний адмінсуд.

Суд встановив, що з 10 квітня 2024 року по серпень військовий постійно лікувався в Головному військовому клінічному госпіталі. Він проходив МРТ, рентген, обстеження в нейрохірурга, невролога та хірурга, двічі перебував на стаціонарі. Тому «жодного самовільного неповернення в частину не допускав». А військова частина отримувала його медичні документи, йдеться в матеріалах справи. 

Військова частина в суді наполягала: Тимофій не з’явився до частини, щоб оформити своє поновлення чи звільнення, а одразу пішов до суду. На їхню думку, він перебуває поза частиною без поважних причин і водночас хоче, щоб суд зобов’язав командування розглянути його рапорт та скасував накази командира. 

Також суд зауважив, що наказ про призупинення служби був виданий після того, як Тимофія визнали непридатним до військової служби й він подав рапорт про звільнення.

Даних, чи Держбюро розслідувань відкрило кримінальну справу про СЗЧ, немає. А саме відтоді може бути призупинена військова служба, згідно із законодавством, чинним до 10 травня 2025 року. Отже, наказ був виданий передчасно, вважає суд.

Тож позов Тимофія повністю задовольнили. Цьогоріч у березні суд зобов’язав військову частину звільнити чоловіка з військової служби.

Донька за кордоном, син служить. Хто має доглядати хвору матір?

Олександр (ім’я змінене) 1 квітня 2025 року почав службу в Держприкордонслужбі. Уже за десять днів він подав рапорт на звільнення — через необхідність догляду за матір’ю з інвалідністю, адже інших родичів поруч не було. Частина відмовила, пояснивши, що рапорт подано «не по команді» та без доведення наявності підстав для звільнення. 

У липні Олександр разом з адвокатом звернувся до в/ч повторно й додав документи: висновок медкомісії, що мати справді потребує постійного догляду, її чоловік помер, а донька виїхала у 2004 році до Італії та отримала громадянство. Та частина знову відмовила: «рапорт поданий не по команді». Тож Олександр подав до Рівненського окружного адмінсуду.

У суді представники в/ч наполягали: проживання доньки за кордоном не звільняє її від обов’язку утримувати та доглядати матір. Суд же розмежував ці поняття: «утримання» — це матеріальна допомога, тоді як «догляд» вимагає постійної присутності. 

Суд врахував те, що повертатися в Україну донька не бажає, як і доглядати маму. Тож виконати цей обовʼязок може лише Олександр, тому він має право на звільнення зі служби. 

Щодо подання рапорту не по команді суд наголосив, що частина не довела правомірності власних дій. У підсумку 15 серпня 2025 року суд визнав рішення прикордонного загону протиправним і зобов’язав повторно розглянути запит про звільнення з урахуванням висновків суду.

Утім, у таких ситуаціях, коли хтось із родичів за кордоном, а військовий хоче звільнитися для догляду, суди ухвалюють рішення по-різному. Офіцер юридичної служби 110 бригади Артем Кисельов зазначив, що описана вище судова практика є справедливою, однак, на його думку, не зовсім законною:

«Закон каже про відсутність інших членів сімʼї 1-2-го ступеня споріднення, які повинні здійснювати догляд. Тобто буквально закон пов’язує це із фізичним існуванням членів родини. З тим, як прописаний закон, рішення судів — це їхня творчість, як вони це бачать». 

Хто наживається на необізнаності військових?

Олексій (ім’я змінене) служить із лютого 2022 року. У грудні 2024-го він подав рапорт на звільнення, пояснивши, що його матері з другою групою інвалідності потрібен постійний догляд. 

Але на той момент ДБР уже відкрило проти нього справу за самовільне залишення частини, тому службу Олексія призупинили, як того вимагало законодавство, чинне до 10 травня 2025 року. Тож частина відхилила рапорт, а чоловік звернувся до суду. 

Суд цьогоріч у червні відхилив позов і поклав на Олексія судові витрати. Ця справа здається апріорі програшною, водночас із матеріалів випливає, що чоловік звертався до адвокатів. 

Або ще такий приклад. Адвокат від імені військового написав заяву про звільнення зі служби, а не рапорт. Частина вказала на порушення порядку подання документа й запропонувала переробити. Натомість адвокат подав до суду — і теж програв.

Адвокатка Анастасія Бурковська в коментарі hromadske зазначила, що в цих справах можна припустити надання неякісної правової допомоги. Наприклад, адвокати мали б уважно перевірити, чи було дотримано процедуру подання рапорту. Якщо ні, то переподати.

Бурковська наголосила, що правилами адвокатської етики передбачено, що адвокат має пояснити можливі ризики, переваги та недоліки вибраної позиції й дати клієнту вибір.

Ми опитали деякі адвокатські обʼєднання, у яких сайти на запит Google «адвокат для звільнення зі служби» випадають першими через рекламу. Ціни на консультацію варіюються від 500 до 1000 грн. Адвокатський запит до військової частини — від 3-4 тисяч грн. Суму за участь адвоката в судовому засіданні зазвичай визначають індивідуально, одне з обʼєднань назвало ціну приблизно 4 тисячі за засідання.

«Друже, може, ти вже збанкрутував?»

Офіцер юридичної служби 110 бригади Артем Кисельов розповів, що в його підрозділу є навіть «улюблені адвокати», які завалюють їх адвокатськими запитами.

«Я намагаюся достукуватися до всіх військовослужбовців, що перед тим, як іти до адвоката, звертайтеся до мене. Ми спробуємо знайти вихід, якщо ні — маєте право йти куди хочете», — каже Артем.

І додає: часто буває, що людина хоче звільнитися, у неї є підстави, але бракує якихось документів. Для того, щоб їх отримати, можливо, й треба пройти бюрократичну процедуру, але точно нікому не треба за це платити.

Найпоширеніший приклад — акт обстеження сімейного стану військовослужбовця, який робиться в ТЦК та СП. Це для тих випадків, коли підставою для звільнення є догляд за родичем. Тож до ТЦК може звернутися сам військовий або член його родини. Якщо в ТЦК все ж просять спершу звернутися до військової частини, то можна піти цим шляхом. Складно, але процедура робоча, каже Артем.

«Натомість недавно один наш військовий замовив два таких запити й консультацію — заплатив близько 10 тисяч грн. Потім телефонує й питає: “Так а що там?”. Я відповідаю: “Можеш чекати відповіді на адвокатський запит, але це дурниця”. Я йому пояснив, що робити. У нього дійсно були підстави для звільнення — треба було просто отримати потрібний документ, але не у військовій частині. Адвокати ж за інерцією штампують ці запити», — пояснює юрист.

Артем розповідає, як до частини надійшов рапорт щодо звільнення. Підставою зазначили дружину з інвалідністю, але довідки про необхідність постійного догляду за нею не було.

«Ми складаємо висновок і пишемо, що немає документа. Я людині чотири рази намагався пояснити, що треба йти до ЛКК. Він уперся: ні, адвокат сказав, що цього вистачає. То ми склали офіційну відмову», — розповідає Артем.

Цей самий військовий з адвокатом подали до суду, мотивуючи позов тим, що резолюція юриста військової частини на звороті рапорту не може бути рішенням командира про відмову. Вони суд виграли, бо дійсно так і є.

«Потім він приходить і каже, що може звільнятися. Кажу, що ні. Суд вимагає від нас видачі наказу. Але він буде виданий… про відмову. Рішення суду ми виконаємо. І він укотре подав рапорт, знову без цієї довідки», — пригадує юрист.

За його словами, цей військовий фіктивно одружився з жінкою з інвалідністю з різницею в 15 років: «Це бізнес. Не знаю, як зараз, а раніше таке одруження коштувало від 3 до 5 тисяч доларів. Але ж потім ще треба проплачувати “абонемент”, бо поки людина звільняється, може минути багато часу. Я кажу: “Друже, може, ти вже збанкрутував?”. А він так сумно дивиться…» — каже офіцер юридичної служби. 

Що можна зробити?

«На жаль, сьогодні справді є проблема з юридичною необізнаністю не лише військовослужбовців, а й узагалі громадян України. І, на жаль, цим користуються як недобросовісні юристи та юридичні фірми, так і юристи військових частин», — каже Анастасія Бурковська.

Додає, що юридичні служби військових частин можуть зробити так, щоб людина не «списалася» — маніпулювати нормами права й перекручувати їх, зокрема і в судових засіданнях. Хоча в таких службах є і справді хороші юристи, які можуть щось підказати.

«В ідеалі мала б бути окрема структура, незалежний орган, який міг би надавати якісну правничу допомогу, консультації й не залишати наших військовослужбовців напризволяще», — вважає Бурковська.