Укриття й бомбосховища в Україні, Молдові та країнах Балтії: де можливо врятуватися

Ситуація з укриттями та бомбосховищами в Україні

З початку повномасштабного вторгнення росії ракетні й «шахедні» ночі в Україні стали регулярними. За три з половиною роки війни важко знайти хоча б одне місто, яке б не зазнавало атак. У найбільшій небезпеці — люди, які живуть уздовж лінії фронту, адже туди долітає буквально все: від артилерії до всіх видів ракет і дронів. Водночас значно покращити ситуацію з наявністю і доступністю якісних бомбосховищ поки не вдалося, хоча на облаштування укриттів виділяють немалі кошти.

В Україні є окрема стратегія розвитку фонду захисних споруд цивільного захисту на період до 2034 року.

Створено низку сервісів, як-от карти укриттів та списки доступних місць для схованок від обстрілів. На них позначені навіть укриття, доступні для людей з інвалідністю.

У багатьох містах, особливо поруч із лінією фронту, встановлюють мобільні укриття біля магазинів, ринків і зупинок транспорту.

Водночас у Києві їх досі немає. Як повідомляло hromadske, між міською державною адміністрацією та військовою адміністрацією Києва виник конфлікт: КМДА заявила, що влада не має права вводити мобільні укриття без змін у законодавстві. Військова адміністрація спростувала це, тож питання залишається відкритим.

Станом на кінець 2024 року зареєстровано близько 62 655 об’єктів цивільного захисту:

• 19 541 — спеціалізованих укриттів і споруд подвійного призначення,
• 42 000 — простих укриттів (здебільшого підвали будинків).

Ці споруди можуть захистити близько 50% населення.

Ситуація в прифронтових містах Донеччини

Найважчі умови з укриттями у прифронтових містах, куди долітає широкий арсенал російської зброї. Як приклад — Слов’янськ на Донеччині, де ситуація загалом схожа у всіх цих зонах.

У липні 2025 року укриття там були розраховані на 26 700 людей. Це дані «Новин Донбасу», надані міською військовою адміністрацією. За словами голови міста Вадима Ляха, у Слов'янську та навколишніх селах живуть близько 56 тисяч людей. Так, укриття можуть одночасно прийняти майже половину населення. Вони включають:

• одне протирадіаційне капітальне укриття на 50 людей;
• захисні споруди цивільного захисту на 16 000 людей;
• 14 мобільних укриттів на 250 людей;
• 58 простих укриттів на 10 000 людей.

В адміністрації підкреслюють, що у громаді Слов’янська є приблизно 15 000 приватних будинків з підвалами, де можуть сховатися до 45 000 громадян. Але це не справжні укриття, і вони не гарантують достатньої безпеки. Відсутність надійності полягає також у можливості «бути похованим» під завалами в разі прямого влучання.

Підземні школи у прифронтових містах

В Україні працює програма будівництва підземних шкіл у прифронтових регіонах. До вересня 2025 року планують завершити 139 об’єктів, особливо в найбільш постраждалих регіонах, де навчання через обстріли неможливе.

Ці школи мають сучасні системи вентиляції, автономне живлення, санвузли, що дає дітям змогу навчатися офлайн навіть під час тривоги. Але покрити всі потреби практично неможливо.

У Харкові ці школи можуть прийняти 3200 учнів, а після відкриття ще трьох шкіл — до 5700. Загалом у 2024-2025 роках у місті навчалися 100 000 учнів, а отже, можливість відвідувати такі школи матимуть лише 5,7%.

Переваги: безпека з протирадіаційним захистом і кількома виходами; соціалізація дітей; можливість проводити лабораторні, групові заняття.

Недоліки: висока вартість і складність будівництва; неможливість охопити всіх; корупційні ризики; психологічна напруга; протести, як це було в Херсоні.

Бункери XXI століття. Ситуація з укриттями в Молдові

Війна росії проти України розгортається майже на кордоні з Молдовою. Неодноразово лунали й погрози з боку російських чиновників на адресу країни, тому виникає питання: наскільки Молдова готова у сфері цивільної безпеки й передусім наскільки вона забезпечена укриттями?

Цивільні захисні споруди в Республіці Молдова є частиною державної системи оборони. Історія їхнього будівництва починається у 60-80-х роках, у часи Холодної війни. Ці споруди були зведені на промислових об’єктах для укриття населення під час повітряних атак або застосування засобів масового знищення у воєнний час, а в мирний — для захисту людей від руйнівних і шкідливих чинників надзвичайних ситуацій.

Типи укриттів у Молдові

Існує кілька видів захисних укриттів. Перший тип — це укриття цивільного захисту, розташовані при економічних агентах. Це спеціально обладнані приміщення при підприємствах або урядових організаціях.

Як пояснює Дмитро Віеру, керівник Головного управління превенції при Генеральному інспектораті з надзвичайних ситуацій (ГІНС), «більшість із них оснащені різними захисними системами, зокрема системами примусової вентиляції й генераторами».

Другий тип укриттів — прості укриття (протирадіаційні) або заглиблені конструкції, які за потреби можуть бути переобладнані в захисні споруди.

«Умови в них простіші, тому вони мають бути оснащені дверима, а в разі надзвичайної ситуації такі укриття трансформуються. Якщо вікна розташовані нижче за рівень захисту, їх упродовж кількох годин засипають мішками з піском», — зауважує Дмитро Віеру.

ГІНС склав карту з адресами укриттів на території країни. Серед них — підвали, паркінги та підземні переходи, а також деякі захисні споруди.

Фантомні укриття та споруди, перетворені на погреби

Журналістка ZDG відвідала кілька укриттів радянської доби, щоб з’ясувати, у якому вони стані й наскільки добре обладнані.

Укриття на вулиці Михайла Когелнічану в Кишиневі зустріло нас темрявою. Вхід у споруду перекритий двома металевими дверима, за якими є сходи до інших — уже поржавілих та броньованих дверей.

Захисна споруда, створена для мешканців району, нині перебуває в жалюгідному стані. Зі стелі небезпечно звисають електропроводи, на підлозі розкидані труби, коробки, відра та старі стільці.

За словами одного з місцевих жителів, кілька десятиліть тому укриття було в доброму стані.

«Була вода, електрика, обладнання для вентиляції повітря, великі насоси. Був пісок, усе було підготовлено, і були бочки з водою… Я тут з 72-го, тоді ще був ЖЕК. Вони приходили, фарбували, оновлювали щось. Але після 91-го мотори демонтували, вкрали. Коли тут жили люди, хтось ховав банки з компотами, хтось — з соліннями, хтось — з картоплею», — згадує місцевий житель.

В укритті також є запасний вихід, який веде до сусіднього двору.

На вулиці Влайку Пиркаляб ми знайшли іншу захисну споруду, увійти в яку виявилося справжнім випробуванням, бо вхід був частково перекритий фундаментом будинку, збудованого над цією спорудою.

За дверима нас зустріла «стіна» павутиння та круті вузькі сходи, місцями зруйновані. Усередині дві кімнати: в одній ми побачили іржаві труби та проводи, в іншій — мішки з подрібленим пінопластом. У коридорі — металеві іржаві двері. Коридор веде до запасного виходу, який нині завалений сміттям.

Жителі найближчого району розповіли, що в укриття не заходили вже багато років, і це не дивно, з огляду на його стан.

Одну зі споруд на вулиці Александру чел Бун мешканці відремонтували після кількох затоплень. За словами сусідки, тепер її використовують як склад та підвал.

Назад до СРСР

Хоч і було доволі складно знайти укриття, що функціонує, нам таки вдалося відвідати таке. Воно було збудоване у 1974 році й призначалося для укриття працівників Міністерства праці та соціального захисту. Місткість укриття — до 150 людей. Зараз воно перебуває в підпорядкуванні Головного управління з адміністрування будівель уряду Республіки Молдова (DGACG).

Відвідування цього укриття стало справжньою мандрівкою в часі з пунктом призначення — «Радянський Союз».

Споруда розміщена приблизно на 10 метрів під землею. Двері — залізні й броньовані.

Укриття під'єднане до світла, водопостачання, телефонної мережі, має котельню на поверхні, через яку під'єднане до опалення, а також вентиляційну систему з фільтрами й двома моторами. За словами Андрія Тома, керівника 6-го управління DGACG, у разі відключення електроенергії вентиляцію можна запустити вручну.

Крім того, укриття оснащене резервуарами з водою, зокрема питною, накопичувальними туалетами, ліжками та іншим меблями, а також гумовими протигазами, хоча невідомо, чи не закінчився їхній термін придатності. 

«Я ніде не бачив документа, де б було вказано, що в них є термін», — пояснив нам Андрій Тома.

Укриття має запасний вихід, що веде в сусідній двір.

Лише 40% укриттів у країні є функціональними

У 2025 році в Молдові нарахували 754 захисні споруди. З них 284 — цивільні укриття, а 470 — протирадіаційні.

Однак лише близько 350 укриттів вважаються функціональними, тобто вони оснащені мінімальним набором елементів, як-от герметичні двері, вільний доступ, природна або механічна вентиляція з фільтрацією та можливість короткотривалого перебування.

За понад три роки війни біля кордонів Молдови стан укриттів не змінився.

«Є кілька густонаселених міст: Кишинів, Бєльці, Кагул, Оргій — тобто кілька великих населених пунктів, де зосереджено більшість великих економічних агентів. Базу захисних споруд становлять заводи та підприємства», — заявив Дмитро Віеру, голова ГІНС.

Загальна місткість усіх 754 об’єктів — близько 127 тисяч людей, з яких у підготовлених та частково підготовлених укриттях можуть розміститися лише 83 тисячі. Згідно з переписом населення 2025 року, в Молдові проживають близько 2,4 мільйона людей. Отже, лише 40% укриттів у країні є функціональними, а їхня місткість може захистити лише 3,5% населення в разі військового конфлікту.

А в сільській місцевості населення в разі надзвичайної ситуації зможе сховатися тільки в підвалах своїх будинків. Наразі зареєстровано близько 680 000 таких підвалів і сховищ по всій території Республіки Молдова.

Павло Хоря, експерт з питань безпеки з WatchDog, зазначив, що Молдова не в змозі забезпечити укриттями всіх цивільних.

«У цьому питанні влада протягом часу — і я не говорю лише про нинішній уряд — не займалася належним управлінням чи обслуговуванням цих цивільних укриттів. На жаль, немає точного обліку: у якому стані вони перебувають, які вони, чи придатні вони взагалі для приймання громадян у разі надзвичайної ситуації», — пояснив Павло Хоря.

Варто відзначити, що, за даними Міністерства оборони, з лютого 2022 року по червень 2025 року понад 20 дронів і ракет незаконно порушили повітряний простір Республіки Молдова. Десять із них впали на територію країни.

Литва: укриттів вистачить половині населення країни

У Литві не вистачає укриттів: за даними станом на травень 2025 року, у наявних у країні сховищах могли б розміститися близько 1,5 мільйона людей, або 54% населення, розповідає «Нова. Балтія».

Влада країни визнає недостатність укриттів і вживає деяких заходів. Від 2023 року в Литві набув чинності закон, згідно з яким нові громадські будівлі, розраховані на одночасне перебування понад 100 людей, а також багатоквартирні будинки з більш ніж п’ятьма поверхами мають бути обладнані укриттями.

Місцевим органам влади неодноразово виділяють кошти на модернізацію укриттів — востаннє Міністерство внутрішніх справ надавало 4 мільйони євро у травні цього року. Ці кошти можуть бути використані для встановлення додаткових евакуаційних виходів, захисних віконних панелей, реконструкції вентиляційних систем, встановлення генераторів електроенергії та посилення конструкцій.

Зараз у Литві 6453 укриття. У 2024 році їх було значно менше — 3310. Більшість укриттів — це сховища третього рівня, розраховані на захист до 5 годин. Міністерство внутрішніх справ прагне, щоб цього року 40% укриттів досягли другого рівня захисту — тоді там можна буде захищатися до 24 годин. Невелика частина укриттів першого рівня забезпечує захист на 72 години.

Після початку повномасштабної війни в Україні в Литві перевірили укриття на придатність. У містах з'явилося більше об’єктів зі спеціальними наклейками. Влада створила карту укриттів, де видно найближче для кожного мешканця — карта виявилася щільною від позначок.

Потенційними укриттями стали підземні переходи, паркінги й навіть громадський туалет на вокзалі у Вільнюсі.

Попри це, у суспільстві звучить критика системи обладнання укриттів, зокрема сумніви, наскільки позначені укриття насправді можуть забезпечити захист і на який термін. Виникає питання, чи достатньо просто наклеїти наклейку «Укриття» на старі об’єкти.

Люди також скаржаться, що доступ до деяких приміщень, позначених як укриття, обмежений — наприклад, укриттями стали підземні паркінги, до яких доступ мають тільки власники паркувальних місць.

Проте, за словами експерта з безпеки з WatchDog Павла Хорі, у Молдові, яка розташована поруч із воєнним конфліктом, люди не лише не знають, куди ховатися, але і як поводитися в разі небезпеки, на відміну від громадян країн Балтії.

«Для громадян навіть не розробили жодних буклетів або інформаційних кампаній, які б вчили, як діяти під час потенційної загрози. Наприклад, я бачив, як у країнах Балтії розповсюджували буклети з інструкціями, що робити в перші 48 годин: бути готовими, мати запас продуктів, що не псуються, води та медикаментів у разі нападу або загрози життю. Також у країнах ЄС діють системи раннього попередження, як, наприклад, система RO-Alert у Румунії. Вона спрацьовує, коли в повітряний простір Румунії потрапляють невідомі дрони або безпілотні літальні апарати. Люди, які перебувають на їхній ймовірній траєкторії, отримують попередження про можливу небезпеку», — розповів експерт.

Фінляндія та її система цивільного захисту

Однією з країн, яка може слугувати прикладом у сфері безпеки, є Фінляндія. У країні нараховується близько 50 500 укриттів цивільного захисту, розрахованих приблизно на 4,8 мільйона людей. Найбільша кількість місць в укриттях пропорційно до чисельності населення зосереджена в регіонах Гельсінкі та Пірканмаа.

«Фінляндія прагне захищати життя і здоровʼя цивільного населення в будь-яких ситуаціях, що стосуються безпеки… Укриття цивільного захисту забезпечують захист, наприклад, від вибухів та осколків, обвалу будівель, ударних хвиль, а також від радіації та небезпечних речовин», — заявила для ZDG Аннукка Юліваара, заступниця генерального секретаря Комітету з безпеки Фінляндії.

За даними Міністерства внутрішніх справ Фінляндії, законодавство вимагає будівництва укриттів цивільного захисту для будівлі або групи будівель на одній ділянці, якщо їхня площа перевищує 1200 м² та вони використовуються як постійне житло, місце роботи або постійно зайняті в інший спосіб.

У Гельсінкі налічується близько 5500 укриттів цивільного захисту з приблизно 900 000 місць. Цього достатньо, щоб захистити не лише місцевих жителів, а й туристів, які перебувають у місті. Репортерка ZDG відвідала бункер Merihaka в Гельсінкі. Його місткість становить 6000 людей, це справжній мініатюрний світ.

За словами Ніни Ярвенкюля, спеціалістки з комунікацій у Helsinki City Rescue Department, будівництво бункера завершилось у 2003 році. Укриття оснащене ліжками, умивальниками та столами.

Наразі бункер використовується як зона відпочинку: у ньому є спортивні майданчики, паркінг, дитячий майданчик, а також кафе, куди місцеві охоче приходять провести вільний час.

Фінська влада також навчає громадян завжди мати рюкзак на випадок надзвичайної ситуації, у якому буде все необхідне для виживання протягом 72 годин. Тому всередині укриття є лише запаси води, а харчі та предмети гігієни в разі небезпеки мають приносити самі громадяни. За словами Ніни Ярвенкюля, якщо почнеться військовий напад, очікується, що протягом 72 годин бункер буде повністю приведений у робочий стан.

У Гельсінкі є ще 15 бункерів такого самого масштабу, як Merihaka.