Софіти та освіта. Як просеко й канапки з ікрою впливають на якість навчання в Україні

І в мене дуже змішані почуття з цього приводу. Чи не забагато останнім часом у нас стало лакшері-подій, усіляких форумів із відбудови у п'ятизіркових готелях? Узагалі від слова «відбудова» на тлі евакуації 18 населених пунктів Дніпропетровщини в мене смикається око. Так, ми маємо налагоджувати діалог із партнерами, створювати майданчики, щоб просити зброю та кошти на найнеобхідніше. Наприклад, зарплату українським учителям буквально платять європейські країни зі своїх кишень. В українському бюджеті на це немає грошей.

Але чи правильний сигнал світу ми посилаємо величезною сценою, підсвіченою софітами; дизайнерськими сукнями; виступами зірок та струнного оркестру? Який вигляд мають просеко та канапки з ікрою в країні, де волонтери котрий тиждень не можуть закрити збір на FPV, а ремонт «корчів» військовими з власних бойових виплат чомусь вважається нормальною практикою?

Тема цьогорічного Саміту перших леді та джентльменів — освіта. І от із цієї нагоди провели «спеціальне міжнародне дослідження» серед дітей віком 15-17 років: «Освіта як інструмент формування особистої стійкості, соціального капіталу країни та культури миру».

Я спочатку зраділа. Українській освіті катастрофічно бракує великих даних. Може, нарешті дослідили, наскільки дистанційка погіршила навчальні результати? Які труднощі доступу до освіти мають діти, що переїхали через обстріли й наступ росіян? Як підтримати родини військових, яким складніше навчатися, ніж одноліткам? Або ж скільки чоловіків віком 25-60 років раптом влаштувалися працювати вчителями за останні три з половиною роки?

Але виявилося, що у фокусі дослідження — геть інші питання, зокрема: «На вашу думку, що може сприяти формуванню культури миру серед учнів? Топ 5». І от на другому місці відповідь: «Навчання мирного розв'язання конфліктів» (37%).

НАВЧАННЯ МИРНОГО РОЗВ'ЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ. Що?!

Від наступного питання стало гірше: «Як зазвичай представляли війни у вашій школі?». І серед нормальних варіантів відповідей є й такий: «Представляючи різні погляди на війну, а не тільки думку однієї країни» (31%).

Ну, якщо ми говоримо про Війну Червоної та Білої троянд XV століття на уроках історії — то, мабуть, окей провести опитування з таким формулюванням питання. Але якщо учням з США, Австрії, Чехії переказуватимуть російський погляд на нашу війну — ми з цим окей? На жаль, такою лишається оптика Заходу, якому мир дістався у спадок, але ж саміт відбувається в Україні. Нікому з усіх організаторів нічого не різонуло?

В опитуванні бере участь наша країна, проти якої росіяни 24/7 вигадують гібридні операції, щоб приховати свої воєнні злочини, підважити нашу суб'єктність та поставити під сумнів саме виживання України й кожного та кожної з нас персонально. Ми хочемо обговорити різні погляди на це, закушуючи тістечками? Хочемо влаштувати саміт, щоб подискутувати, як українцям сформувати культуру миру зсередини? Тобто як має змінитися Україна, щоб встановився мир?

Нумо тепер замість уроків «Захисту України», де дітей навчають стріляти, управляти дронами, накладати турнікети та протидіяти російським ІПСО, — проводити «уроки миру»… Може, якісь канапки несвіжі були?

Мир встановиться не тоді, коли ми виховаємо нове покоління голубів миру, а коли станемо смертельно небезпечними яструбами, на яких ніхто й ніколи не наважиться напасти, — бо відгребе так, що більше не підніметься. І це мають розуміти навіть леді й джентльмени.

Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою авторки.