Школа, яка дає вибір. Як реформа 2027 року змінить старшу школу в Україні

Як зміниться старша школа

В академічних ліцеях старшокласники навчатимуться за новою моделлю, що складається з трьох частин. Базовий блок обовʼязкових предметів зберігається для всіх: історія, захист України, українська мова. Далі учні обиратимуть поглиблені курси в межах профілю — ті, що відповідають їхнім інтересам і планам на майбутнє. І третій компонент — курси поза профілем, які можна добирати для ширшого розвитку. Тож старшокласники зможуть поєднувати напрями, які раніше здавалися несумісними: наприклад, фізику з філологією. 

Та головна зміна — учні отримають більше свободи й зможуть самі обирати предмети, які відповідають їхнім інтересам. Заступниця міністра освіти і науки Надія Кузьмичова наголошує, що зміни у старшій школі покликані забезпечити підліткам доступну якісну освіту, яка б відповідала їхнім очікуванням. У цій моделі школярі — не пасивні спостерігачі: вони самі діють і розуміють, як застосувати здобуті знання.

«Якісна освіта має бути доступною кожній дитині, незалежно від того, чи живе вона в селі, чи в місті, — коментує Надія Кузьмичова. — Всі діти вчитимуться в однаково якісних просторах, із фаховими вчителями, матимуть змогу обрати профіль та предмети й будуть орієнтовані на застосування знань і сформованих компетентностей у реальному житті».

Зараз в Україні працюють майже дванадцять тисяч шкіл. За словами заступниці міністра, ця мережа й до 2022 року не відповідала демографії і вимогам до якості освіти. У малих сільських школах із кількома десятками учнів один учитель мусить викладати два-три й більше предметів, бо недостатньо класів для викладання суто свого предмета на ставку. Діти в таких селах мають доступ радше до будівлі, ніж до повноцінної освіти. Внаслідок цього виникла потреба в мережі, яка забезпечить дітям якість навчання, незалежно від того, де вони живуть.

Академічні ліцеї в новій мережі — це заклади з достатньою кількістю учнів, спроможними колективами вчителів і якісним освітнім середовищем. При цьому в модель закладено гнучкість: громади проєктують мережу з огляду на демографічні прогнози. Надія Кузьмичова зазначає, що ліцеїв може десь поменшати, а десь побільшати, залежно від кількості учнів у майбутньому. Наприклад, у Київській і Рівненській областях є потреба в будівництві нових ліцеїв або корпусів до наявних.

Як розбитий ліцей у Житомирі став точкою відліку

Навесні 2022 року російська ракета повністю зруйнувала ліцей №25 у Житомирі. Тогочасний міський голова Сергій Сухомлин шукав можливості відновити школу, але йшлося не лише про відбудову стін.

Олена Северенчук, яка тоді працювала директоркою у фонді savED, а зараз є стратегічною кураторкою проєкту «Зміст», пригадує, що Сухомлин звернувся до фонду з ідеєю «створити освітню екосистему на базі нового ліцею». Завданням команди стало розробити курикулум — цілісний документ, у якому мало бути все, від концепції і бачення ліцею до навчальних курсів залежно від профілів. Команда рік працювала з громадою, учнями, батьками, вчителями, міською владою, експертами з різних галузей. Разом із Києво-Могилянською бізнес-школою та партнерами savED напрацював місію, візію, цінності ліцею, профілі навчання, понад 30 програм, брендову айдентику, бізнес-процеси. Проєкт підтримала фінська неурядова організація Finn Church Aid в Україні. 

Водночас держава розробляла концепцію реформи старшої школи й Державний стандарт — ключовий документ, на основі якого мають далі розроблятися програми й підручники. 

«Затвердження Держстандарту постійно відтерміновувалося. Нам не було на що покладатися, пишучи програми. Але ми були на постійному звʼязку з командою розробників Державного стандарту зі своїм надокучливим питанням: «Ну коли вже? Коли чекати?». Зрештою вони нам сказали: «Слухайте, ухвалення документа — це складний процес, який неможливо прогнозувати. А що, як ви помрієте? Не маючи ніяких обмежень, створіть концепцію та програми такими, якими ви їх бачите, а потім будемо думати, як підв’язати це під Державний стандарт». На тому й зійшлися. І чудово насправді, що так усе склалося», — каже Олена. 

Значна частина ідей команди «Змісту» благодійного фонду savED лягла в основу Державного стандарту. Зокрема, модель «кошиків» — обов’язкових освітніх компонентів, курсів на підсилення профілю й курсів вільного вибору поза профілем, а також логіка поступового збільшення частки предметів, які учень обирає самостійно.

Цей досвід став стартом для подальших напрацювань проєкту «Зміст» і розробки інструментів для освітян.

Інструменти для вчителів, які полегшують перехід

Серед освітян виявилося чимало ентузіастів реформи, для яких академічна свобода й можливість творити є цінними. А втім, багато вчителів говорили про те, що потребують якісних готових рішень, які б полегшили перехід від старої моделі до нової. Тому команда «Змісту» почала з бази: розробила приблизно тридцять програм із різних освітніх галузей і предметів. Серед них як обовʼязкові освітні компоненти, на кшталт програм з української мови, математики чи інтегрованого курсу природничих дисциплін, так і курси вільного вибору: філософія, політологія, географія релігій, інтерпретація літературного тексту, теорія ймовірностей та математична статистика. Якщо Державний стандарт формує рамку й очікувані результати навчання, то програма деталізує, яким шляхом до них можна дійти. Усі ці програми вже отримали гриф Міністерства освіти і науки України й можуть стати основою для майбутніх підручників і навчальних матеріалів.

Далі команда взялася за розробку покрокових навчально-методичних матеріалів для вчителів. Таких, які можна було б брати в роботу і за якими можна цілісно рухатися від початку й до кінця уроку, але водночас достатньо гнучких, щоб лишати простір для творчості. Усі напрацювання розміщені на онлайн-платформі «Зміст.Профільна» у відкритому доступі: вчитель може зареєструватися в особистому кабінеті, обрати курс, за потреби адаптувати вправи під свій клас і зберігати власні добірки улюблених активностей.

Паралельно команда «Змісту» навчає освітян працювати за новою системою. Разом із партнерами створили перший онлайн-курс про старшу профільну школу. Він є зручним інструментом для розуміння базових принципів реформи, нормативних документів і загальної логіки профільної освіти. Курс із моменту запуску вже пройшли понад чотири тисячі освітян. Також команда окремо проводить навчання для директорів. «Ми навчаємо й освітніх управлінців, які очолюють академічні ліцеї. Є блоки HR, зовнішніх і внутрішніх комунікацій, фандрейзингу, фінансового менеджменту, стратегічного управління проєктами», — розповідає Олена Северенчук

Окрема лінія роботи — пілотування курсів вільного вибору: понад три сотні вчителів у різних регіонах випробовують нові матеріали в реальних класах, щомісяця зустрічаються з авторами, дають зворотний звʼязок. Завдяки тому що всі матеріали цифрові, команда оперативно вносить до них зміни. Так розробки стають не нав’язаними згори, а спільним напрацюванням. Також підтримують учителів на шляху створення авторських курсів. Завдання команди «Змісту» — зробити так, щоб у 2027 році вчитель входив у нову старшу школу з упевненістю й набором зрозумілих підходів, практик та інструментів. І знав, що в нього чи неї є опора.

Пілотний ліцей: що змінив новий підхід

1 вересня 2025 року в Україні розпочалося пілотування нової моделі старшої профільної школи. Тридцять ліцеїв-амбасадорів випробовують оновлені підходи до організації навчання. Один із них — академічний ліцей «Гармонія» в Боярці під Києвом. Ліцей, у якому навчаються 2058 школярів, зайшов у пілотування реформи з великим досвідом. Директорка Віра Щеголь розповідає, що з 2008 року ліцей працював як експериментальний майданчик: учні обирали предмети, їх ділили на групи, а команда багато працювала над розкладом, щоб дати дітям змогу здобувати знання, потрібні саме їм. Цей підхід показав: коли підліток обирає предмет, навіть складний, уроки стають цікавішими, а вчитель має більшу мотивацію шукати нові й актуальні вправи для викладання.

Важливою для ліцею стала підтримка «Змісту» БФ savED : навчання керівників, модулі з HR, фінансового менеджменту, зустріч із міністром освіти, практичні інструменти на платформі для вчителів. Віра Щеголь додає, що до змін окремо готували вчителів і батьків: хоча ліцей має імідж інноваційного, важливо було розказати про реформу.

Переходити в академічний ліцей «Гармонія» учні зможуть без іспитів: важливе лише бажання. Директорка каже, що якщо рівень знань неоднорідний, то середовище має велике значення. «Діти мають іншу мотивацію. От у мене англійська мова — профільна група. Більшість дітей вільно говорить англійською. А ті, хто знає мову гірше, мають куди тягнутись: вони бачать, як може бути», — коментує директорка. Діти, за її словами, охочіше виконують домашні завдання, бо це — частина їхнього вибору; повертаються на уроки навіть після повітряної тривоги, бо не хочуть втратити темпу. Від учителів такі мотивовані школярі вимагають високої якості роботи.

Окремий виклик — розклади. Ліцей свідомо будує їх так, щоб у старшокласників було 3–4 предмети на день, переважно парами. На паралелі це може бути сім груп української мови: діти розходяться за рівнями й вчителями. Навіть психологічну сумісність враховують: класні керівники допомагають підібрати групу, де школярам буде комфортно та збігатимуться темпераменти викладача й учнів.

Віра Щеголь розповідає, що підхід ліцею вже дає результати. Наприклад, випускники ліцею, які у старшій школі кілька років тому обирали для поглибленого вивчення правознавство — предмет, який не складали ані в межах зовнішнього незалежного оцінювання, ані в межах національного мультипредметного тесту, — успішно працюють юристами.

Менше «підметів і присудків», більше прикладів із реального життя

У старшій школі обов’язковими для всіх учнів залишаються українська мова, українська література, історія України, англійська мова, математика, фізична культура та захист України. Поруч із мовою та літературою зʼявляється лінійка курсів на вибір — які  створені учителями закладу, або з відкритої бібліотеки «Зміст», що мають гриф МОН: «Нонфікшн: що таке нехудожня література», «Літературний текст і його інтерпретації”, «Критичний аналіз тексту та мова в просторі навколо нас». У 12 класі, за словами лідерки мовно-літературної освітньої галузі «Змісту» Анастасії Онатій, до 70% навантаження становитимуть саме години вибору.

Команда «Змісту» пропонує нову логіку роботи і з художнім текстом на інтегрованому курсі української та зарубіжної літератур: замість 40 авторів на рік у програмі буде 10–12 текстів, але з можливістю працювати з кожним не один урок, а кілька. Наприклад, на повість «Кайдашева сім’я» у 10 класі дають 12 годин. Це означає глибше опрацювання, дискусії, цитування, порівняння з виставами й екранізаціями. Таке сповільнення для багатьох педагогів незвичне, але воно дає учням досвід справжнього читання, а не лише поверхового знайомства з каноном.

«Вибірковий курс із критичного аналізу тексту — важливий курс про те, як не вірити всьому, що пишуть у медіапросторі. Як розпізнавати маніпуляції, пропаганду, фейки. Такі курси додають тих умінь, які важливі в житті», — розповідає Анастасія Онатій.

На курсі «Мова в просторі навколо нас» підлітки вивчають українську мову через оголошення, рекламу, вказівники, повідомлення в транспорті — усе, що бачать і чують щодня. Саме цей курс став рекордсменом за кількістю охочих учителів: його взяли у пілот понад пів сотні педагогів.

«На уроці «Українська мова і громадський транспорт» ми аналізували, як облаштовані зупинки, які є написи, чи вони зручні, чи вони допомагають людям зорієнтуватися, як писати назви автобусних зупинок: у лапках чи без лапок. Учні з малих громад почали звертати увагу на те, що зупинки погано обладнані. Школярі з однієї громади написали звернення до голови села із закликом додати на зупинці необхідну інформацію. Такий несподіваний ефект дав цей курс», — розказує кураторка мовно-літературної галузі.

Нові програми вивчення мови вже не зосереджені суто на граматиці («параграф про підмет і присудок — набір вправ із розрізаних речень»), а вибудовуються навколо реальних комунікативних ситуацій. «Наприклад, як захищати власний проєкт: які є стратегії захисту, які є комунікативні практики, які слова потрібні для того, щоб виступати, як звертати увагу на артикуляцію. І до цієї теми ми підтягуємо потрібний мовний інструментарій», — пояснює Анастасія Онатій.

Лідерка напряму очікує, що випускник дванадцятого класу матиме сформовану національну ідентичність, грамотно говоритиме українською, читатиме різні книжки (від класики до сучасної нехудожньої літератури) і розумітиме культурний контекст. А в ідеалі зможе не лише орієнтуватись в інформаційному потоці, а й брати на себе відповідальність у суспільстві.

«Політика — не десь у Києві»: як у Хусті пілотують курс політології

У Хустському багатопрофільному ліцеї №1 імені Івана Магули заступниця директорки з навчально-виховної роботи та вчителька історії Анастасія Кострець пілотує курс «Політологія», розроблений «Змістом». За її словами, оновлена старша школа — це «вже не старий радянський універсам із готовими наборами, а сучасний бутік, де кожен бере саме те, що йому до вподоби й реально знадобиться».

Щоб вибрати курси, учні заповнили гугл-форму, а в серпні, перед початком навчання, зібралися в актовій залі. Кожен учитель мав кілька хвилин, щоб «продати» свій курс. «Це було схоже на вибори президента, — згадує Анастасія Кострець. — Тоді я побачила, наскільки важливо дати дитині право зробити цей вибір самостійно». Це вона вважає однією з ключових переваг реформи: підлітки вчаться не лише предмета, а й відповідальності за свій вибір.

Курс політології спершу обирали обережно. У групу прийшло 17 учнів. Згодом одна десятикласниця підійшла до вчительки й сказала: «Коли я обрала ваш курс, це був, напевно, найправильніший вибір мого життя». За десять пройдених уроків підлітки встигають не лише розібрати базові політичні ідеології, а й позбутись стереотипів. Одне із завдань учителя в цьому курсі — допомогти усвідомити, що політика не обмежується Верховною Радою. Ліцеїсти обговорюють політичні рішення на місцевому рівні й намагаються придумати ідеології, які відповідали б викликам XXI століття — від феміністичної та екологічної до інформаційних технологій. «Мені дуже гріє душу, що вони не мислять готовими шаблонами, а пробують дивитися вперед», — каже Анастасія.

Як викладачка й адміністраторка, Анастасія особливо цінує, що пілотний курс значною мірою знімає з неї «технічну» частину підготовки. На платформі «Зміст.Профільна» кожен урок має чітку структуру й кілька варіантів завдань, із яких учителька сама обирає ті, які встигне опрацювати зі школярами. «Я можу зосередитися на живій розмові й дискусії, а не на нескінченному верстанні презентацій. На такому уроці на 20% працює вчитель, а 80% — учні», — каже Анастасія.

Щоб зрозуміти, як курси за вибором сприйняли старшокласники, вчителька провела опитування: 67 із приблизно сотні десятикласників заповнили гугл-форму. Майже всі оцінили позитивно і самі предмети, і якість матеріалів. Для неї це ще одне підтвердження: коли учень приходить на курс, який сам обрав, він мотивований і відповідальний за свій вибір.

Серед викликів для реформи Надія Кузьмичова насамперед називає не індивідуальні розклади для учнів і не організацію навчального процесу, які хвилюють освітян. Це, каже вона, операційні питання, які із часом допоможуть упорядкувати цифрові інструменти. Набагато гостріша проблема — люди. «В Україні проблема нестачі кадрів поглиблюється через міграцію й контекст війни, — коментує заступниця міністра. — Це один із ключових викликів, який неможливо розв’язати в одну дію. Потрібна серія дій національного й місцевого рівня, які повинні бути злагодженими».

У планах уряду підвищувати освітянам зарплатню; запускати програми для залучення практиків, які можуть викладати окремі предмети після нетривалого педагогічного навчання; залучати до викладання спеціалізованих курсів педагогів з університетів. А громадам — визначати предмети, з яких найбільше бракує вчителів, і пропонувати додаткові гарантії: надбавки, житло чи локальні програми підтримки вчителів.

«Моя особиста мотивація — аби підлітки відчували, що школа — це місце, де їх приймають. Де кожен може знайти себе. Де є простір для пізнання й пошуку, — говорить Олена Северенчук, стратегічна кураторка проєкту «Зміст». — Якщо ми зробимо все від нас залежне, щоб виховати самодостатніх, цілісних, щасливих підлітків, ми отримаємо самодостатніх, цілісних і щасливих дорослих. Освіта — це фундамент країни. Це її майбутнє. І вона має бути стратегічним пріоритетом держави відразу після війська».

Партнерський проєкт опублікований на правах реклами.