Мобілізація навиворіт: кому потрібна армія з непридатних?

Як зараз працює схема: чоловіків забирають на вулиці ТЦК, і БЕЗ РЕАЛЬНОЇ ВЛК їх направляють одразу в частину ВСІХ ЯК ПРИДАТНИХ, де вони починають проходити БЗВП.

З останніх перлів придатних за версією ВЛК у ТЦК — двоє чоловіків із шизофренією, які на психотропній терапії роками (!) і які прийшли до моїх медиків з проханням, щоб їм могли з дому хоча б препарати передати; чоловік із пухлиною мозку; чоловік з деформувальним остеоартрозом lll ступеня правого кульшового суглоба, аваскулярний НЕКРОЗ правої стегнової кістки lll ступеня (простими словами — людина потребує заміни кульшових суглобів); двоє з вродженою глухотою; один із відкритою формою туберкульозу.

І… ДУЖЕ, ДУЖЕ, ДУЖЕ багато людей з алкогольним делірієм.

А на відборі з оцих «доходяг» починаються справжні голодні ігри між підрозділами. Бо ж їх розібрати ЗОБОВ’ЯЗАНІ, незалежно від стану, діагнозів і здорового глузду. Комусь пощастить, і вдасться відмовитися від відверто непридатного, а комусь навпаки — «впарять» найважчий випадок, бо ж план треба виконати, а людину вже привезли, і вона «обліковується». І підрозділи між собою змушені змагатися не за кращих бійців, а за те, щоб не отримати на шию чергового важкохворого, який завтра ляже в медчастину і почне сипатися.

Окрема цікавинка — загравання з ТЦК у беру/не беру. Бо якщо зараз не візьмеш оцих — тобі потім х*й дадуть узагалі людей на бригаду.

Тому маєш брати зараз «доходяг» з умовою, що наступного разу ТЦК на нас дасть хоч трошки «рексів»

І зараз це все перетворюється не на оборону країни, а на системний абсурд, де військові на місцях змушені витягувати наслідки чужого безумства. Підрозділи тріщать по швах, медики перетворюються не на військових фахівців, а на няньок для важкохворих, яких ніколи й близько не мали б мобілізувати. І це все за ЗП у 20 тисяч гривень (бо це ж ПЄПЄДЄ), без вихідних (!), без нормального забезпечення й без реальної підтримки — просто тому, що хтось «нагорі» вирішив, що цифри важливіші за здоров’я, а статистика важливіша за здоровий глузд.

У підсумку держава отримує не боєздатних бійців, а колосальні витрати на лікування, реабілітацію, оформлення інвалідності — і паралельно втрачає ресурс, час та людей, які могли б реально посилити оборону. Усі програють: армія, медики, суспільство, сама система.

І доки це триватиме, питання «нах*я» буде звучати з кожного підрозділу, кожної медчастини та кожного окопу. Бо це не просто бюрократичні прорахунки — це свідомий п*здець, який нищить те, що ще тримається на ентузіазмі й людяності тих, хто на місцях реально працює. Якщо це не змінити, то жодна мобілізація не буде ефективною — вона просто сама себе зжере.

Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою авторки.