Some People: як у прифронтовому Харкові будують Центр нової культури

Після повномасштабного вторгнення довелося починати все з нуля. Одна з ключових баз спільноти в центрі Харкова, де працювала хімчистка, майстерні та редакції медіа, була зруйнована під час російського ракетного удару. У 2023 році культурне життя міста майже зупинилося, каже співзасновник Some People Антон Назарко. Тож він з однодумцями власним коштом наново створює великий мультифункціональний культурний центр. Як вдається плекати культуру у прифронтовому місті, Назарко розповів hromadske.

Концерти посеред будівництва

На другий рік повномасштабної війни в Харкові залишалися сотні тисяч людей, але концертів, клубних подій та вистав практично не проводили.

«Якщо в такому великому місті, як Харків, повністю зникає культура, починається стагнація. А коли стагнація вкорінюється, її потім можуть не зупинити десятиліттями», — говорить Антон Назарко. Саме тоді команда вирішила робити Центр нової культури в місті, яке живе під обстрілами.

У промисловій зоні знайшли занедбаний простір машинобудівного заводу. «У нас не було часу будувати два-три роки, як у європейських столицях. Нам потрібно було перезапускати культурне життя просто зараз», — каже Назарко.

Так у 2023 році на базі колишнього заводу почалося створення Центру нової культури Some People. Його вирішили будувати паралельно з подіями. Два тижні — будівництво: бетон, мішки з цементом, нові стіни. А далі пауза — усе миють, прибирають і проводять андеграунд-концерт, електронну вечірку або виставу незалежного театру «Нафта». Потім знову будують, і все це під російськими обстрілами.

«Ми вже два з половиною роки працюємо в такому режимі. Досі будуємо, але й події проводимо», — пояснює Назарко.

Починали будівельні роботи практично без ресурсів. «У нас навіть не було грошей на перший і останній місяць оренди. Ми продали машини, набрали кредитів і почали будувати за свої», — пояснює співзасновник.

Команда свідомо пішла на цей ризик. Вирішили, що підтримку шукатимуть потім. «Допомагають тим, хто вже щось робить сам, а не тільки розповідає про плани», — впевнений співзасновник центру.

Чому це було необхідно Харкову

Назарко з однодумцями побачили, що Харків змінюється й перебудовується. 

«Місто — це не тільки стіни. Це те, як люди взаємодіють між собою. Старий суспільний договір зруйнувала війна. Соціальні зв’язки або обірвалися, або змінилися. І зараз формується новий Харків», — каже він.

Команда вирішила впливати на те, яким буде місто після війни.

2023 року в Харкові було кілька активних культурних осередків, каже Назарко. Крім Some People, це театр «Нафта», медіа «Люк», стихійний ресторан «Трипіччя», креативна агенція Arriba, Літмузей, центр сучасного мистецтва «ЄрміловЦентр» та інші незалежні ініціативи навколо музики й медіа. Саме ці низові спільноти, за словами Назарка, змогли перезапустити культурне життя міста.

За словами співзасновника Some People, харків’яни після початку повномасштабної війни значно активніше відстоюють права й виступають проти незаконного будівництва, захищають зелені зони.

«Громадськість хоче впливати на новий генплан міста, відбудову спільних просторів тощо. Багато спільнот активні зараз, і до них починають дослухатися», — коментує Назарко.

Війна і культура

Команда розуміла ризики роботи в прифронтовому місті: обстріли, тривоги, блекаути. Але вони були переконані, що запит на культуру є.

«Дуже часто приходять військові, бо ми — найближчий такий культурний осередок до фронту. Для них безплатний вхід. Коли хлопці тримають позиції та знають, що за їхніми спинами триває життя, вони розуміють, за що вони стоять. Ворог хоче, щоб у місті не було життя. Тому ми маємо робити все, щоб воно було», — говорить Назарко.

Він додає, що ризик завжди є, бо під час війни невідомо, що буде завтра. Саме через це команда вирішила не зволікати. На першому етапі вони будують великий мультифункціональний майданчик площею 1400 квадратних метрів. Тут поєднаються електронний клуб, мультижанровий музичний майданчик, сучасний театр, школа креативних індустрій, галерея сучасного мистецтва та кінотеатр для аудіовізуальних перформансів, документальних та авторських фільмів. Головну сцену вже звели. Вона розташована в укритті — є і протипожежні ворота, й евакуаційні виходи. Тут відбуваються концерти, вистави театру «Нафта», електронні та клубні події центру та виставки. Галерею та студію зроблять на другому поверсі. У просторі також діє школа креативних індустрій.

Будівництво триває й узимку. «Зараз наш співзасновник Микита у відпустці вперше за два роки, а інші наші співзасновники працюють на будівництві, поки ми з вами говоримо», — усміхається Антон Назарко.

Також зараз команда працює з ідеєю виховувати нове покоління митців міста: «Багато артистів поїхали з Харкова. Наше завдання — виростити нових».

За перший рік роботи школи деякі випускники стали резидентами простору й уже створюють власні проєкти. А протягом перших двох років Some People створили спільноту та провели шоукейси від клубів ∄ (K41), Cxema та ABO, виступи Ернестаса Садау (Digital Tsunami), PRZ, резидентів клубу Tresor Toxido Mask та Chloe Lula й багатьох інших артистів. 

Будувати стіни та спільноту

Some People — це не тільки мультифункціональний культурний простір на закинутому заводі, це спільнота однодумців. Назарко каже, що, крім чотирьох співзасновників, у кістяку команди — приблизно 15 людей.

Частина молоді в Харкові — це люди, які ніколи не ходили в клуби, не танцювали вночі, бо до повномасштабної війни були неповнолітніми. Для багатьох простір Some People став першим таким досвідом. Крім того, це можливість налагодити нетворкінг. 

«Наш танцпол — це місце, де люди спілкуються між собою. Де формується нова спільнота міста».

Співзасновник центру каже: коли іноземні журналісти приїжджають, то дивуються, як багато людей.

«Я їм кажу: це не просто 250 людей на танцполі, це 250 виборів залишитись у Харкові. Це молоді люди, вони можуть кинути в рюкзак свої речі й завтра вже бути в Києві, Львові чи Європі. Але чомусь вони залишаються в Харкові. І цей вибір треба поважати».

Назарко згадує хлопця, який підійшов до нього просто на вулиці та сказав: «Коли почалася війна, я рік не виходив із дому. Втратив роботу, мав великі психологічні проблеми. Мені порадили сходити до вас. Я ніколи не був у клубі, не вмів танцювати. Але виявилося, що всім байдуже, як я танцюю. Я почав рухатись. І після цього моє життя змінилося: я знайшов роботу, друзів, почав жити».

Такі історії — не поодинокі, ділиться співзасновник. Хтось повернувся в Харків заради простору. Хтось переїхав сюди з Івано-Франківська, щоб викладати в школі Sound Production. Хтось привіз із собою друзів, команду, нові ідеї.

«Фонди бояться вкладати в прифронтові регіони»

Перший рік команда будувала все власним коштом. Потім був короткий період співпраці з USAID. Після його зупинки частина будівельних робіт зависла без фінансування, пригадує Назарко. Паралельно команда постійно подавалася на гранти.

«Інколи виграємо. Зокрема, з House of Europe. Але наш проєкт такий великий, що однієї-двох переможних грантових заявок замало», — пояснює Назарко.

Зараз завдяки гранту House of Europe у центрі на першому поверсі створюють кінотеатр для аудіовізуальних перформансів, авторського й документального кіно.

«Мало хто дає гроші саме на будівельні роботи. Особливо в Харкові. Багато фондів бояться вкладатися в прифронтові регіони. Тому House of Europe — великі молодці», — каже Антон.

Some People збираються добудувати мультифункціональний простір, а потім поширювати культуру. 

«Головне завдання — перетворювати енергію, яка є в місті, на матеріальні й нематеріальні культурні продукти. Показувати світу, що таке Харків. І ми дуже віримо, що місто стане важливою точкою на мапі світової культури».

«Подібні проєкти варті всіх докладених зусиль» 

Менеджерка великих інфраструктурних грантів House of Europe Олена Оногда розповідає, що конкуренція в межах цього конкурсу дуже висока, оскільки House of Europe — один із небагатьох донорів, які підтримують фізичне відновлення та облаштування культурних просторів в Україні. «Торік ми змогли підтримати шість проєктів із 314 заявок. Незалежні експерти оцінюють за низкою критеріїв. Серед них — важливість простору для громади, реалістичність планування та кошторису, доцільність витрат з огляду на воєнний стан та розташування. Заявка від Центру нової культури Some People отримала дуже високу оцінку, а організація пройшла додаткову перевірку фінансової спроможності», — пригадує вона.

Великі інфраструктурні гранти House of Europe передбачають до 100 000 євро. Тож важливою є сильна команда, яка зможе реалізувати проєкт, розуміє всі ризики та рівень відповідальності. «Ми зі свого боку уважно перевіряємо реалістичність таких проєктів. Якщо в прифронтових містах є активна громада, приплив внутрішньо переміщених осіб та організація, що планує реалістичний, прагматичний ремонт безпечного простору — нам важливо підтримати таку ініціативу», — зазначає менеджерка. 

Для House of Europe проєкт Some People — це, окрім іншого, про збереження культури. А втім, програма зважає на виклики. «Головний ризик — загроза людському життю внаслідок повномасштабної агресії. Далі він розкладається на безліч інших проблем — від браку професійних підрядників для будівельних робіт до складнощів із підготовкою документів через постійні знеструмлення. Попри це, інфраструктурні проєкти допомагають розвивати простори для людей, зберігати культурну активність під час війни. Оскільки нашу ідентичність постійно атакує агресор, ми вважаємо, що інвестувати в проєкти, що її зберігають, надважливо», — розповідає Олена Оногда. 

Маркером успіху є реалізований проєкт, зазначає менеджерка. «Чи вдалось організації здійснити задумане? Як вона комунікує в разі форс-мажорів? Чи підтримує оновлений центр потреби культурних спільнот? Ми стежимо, чи відбуваються заходи в оновлених просторах, чи є відгук у громаді. У Some People, попри ризики, ми бачимо конкретні результати. Це переконує, що подібні проєкти варті всіх зусиль», — підсумовує Олена Оногда.

Матеріал створено в межах спецпроєкту «Цілі, що тримають», який розповідає про результати року програми ЄС House of Europe мовою особистих історій.

Партнерський проєкт опублікований на правах реклами.