Дослідження ризикованої поведінки українських підлітків: менше алкоголю й сигарет, більше наркотиків і цифрових загроз

ESPAD (The European School Survey Project on Alcohol and Other Drugs — Європейський проєкт опитування учнів щодо вживання алкоголю та інших наркотичних речовин) — одне з наймасштабніших у Європі регулярних опитувань підлітків щодо вживання алкоголю, наркотичних речовин, тютюнових і нікотинових виробів, а також цифрових звичок і пов’язаних із ними ризиків для здоров’я. У 2024 році в Україні дослідження проводив Український інститут соціальних досліджень ім. О. Яременка у співпраці із Центром громадського здоров’я України, Міністерством освіти і науки України спільно з міжнародною мережею ESPAD за підтримки українсько-швейцарського проєкту «Діємо для здоров’я» та Посольства Швейцарії в Україні. hromadske з’ясувало, що важливого результати ESPAD-2024 розповіли про українських підлітків і що якою може бути відповідь на нові виклики. 

Як працює ESPAD і чому цим даним можна вірити

В Україні дослідження ESPAD проводять із 1995-го раз на чотири роки. Саме регулярність і сталість підходу роблять дані ESPAD особливо цінними.

«Дослідження такого формату є унікальними. Вони застосовують комплексний підхід, дозволяють визначити динаміку, складники й чинники здоров’я підлітків, подивитись на особливості їхнього соціального середовища»коментує директорка Українського інституту соціальних досліджень імені Олександра Яременка Тетяна Бондар.

В усіх країнах, де проводиться ESPAD, воно охоплює підлітків одного віку — 15–16 років. В Україні це учні 9–10 класів або студенти коледжів і професійно-технологічних училищ. Українська вибірка — одна з найскладніших у Європі, адже охоплює різні типи освітніх закладів. Водночас саме це дозволяє краще відобразити реальну картину. Для міжнародних порівнянь використовують лише відповіді підлітків віком 15–16 років, однак опитують і 14-річних, і 17-річних: їхні відповіді враховують у національних результатах.

Принцип ESPAD — сувора анонімність: в анкетах немає персональних даних. «Немає прив’язування ані до закладу, ані до міста чи села, немає імені чи прізвища. Тільки стать і вік», — каже Тетяна Бондар. Опитування проводять у класі без учителів. Підліток може пропустити будь-яке запитання або взагалі відмовитися від участі.

У 2024 році до вибірки увійшли тільки ті області, де діти навчаються очно, а проводити опитування було безпечно. Окуповані й прифронтові регіони, а також ті, де навчання було дистанційним, охопити не змогли. А втім, це, за словами Тетяни Бондар, не робить результати некоректними, адже вибірка є репрезентативною. 

Зменшення, яке не заспокоює

Є на позір добрі новини: менше підлітків мають досвід куріння звичайних сигарет, менш поширеним стає вживання алкоголю. Водночас з’являються нові виклики: електронні цигарки, немедичне вживання ліків. Підлітки стали більше вживати наркотичні речовини й надміру залучені до цифрових активностей та азартних ігор.

На ці зміни накладається контекст, у якому живуть українські підлітки під час повномасштабної війни: стрес, небезпека, вимушений переїзд, відключення електроенергії та опалення, нестабільне навчальне середовище, обмежений доступ до підтримки психічного здоров’я. У таких умовах ризикована поведінка часто є не «бунтом», а спробою впоратися з емоційною напругою.

Якщо порівняти з 2019 роком, в Україні зменшилася частка підлітків, які повідомляють, що вживали алкоголь: і тих, хто мав такий досвід протягом життя, і тих, хто пив упродовж місяця. На перший погляд, це сигнал, що ситуація покращується й проблема втрачає гостроту. Але варто звернути увагу не лише на те, яка частина підлітків п’є, а й на те, коли і як саме це відбувається. «Кожен третій підліток сказав, що спробував алкоголь до 14 років, — каже Ірина Іванчук. — Це дуже ранній вік. 10% сказали, що вперше спробували у 9 років або навіть раніше».

Проблемою є і доступність алкоголю. Хоча закон забороняє продавати алкогольні напої неповнолітнім, підлітки кажуть, що купують алкоголь у магазинах або отримують його від дорослих. Батьки, які досі вважають, що «краще вдома під наглядом, ніж деінде», насправді провокують надто раннє знайомство з алкоголем.

Тож проблема не зменшується: алкоголь не зникає із життя підлітків, а просто змінює форму присутності. Саме ранній вік першої спроби й інтенсивне вживання невеликою, але стабільною групою створюють ризики, які не є очевидними на перший погляд.

Коли ризики змінюють форму

«Кількість підлітків, які вживали психоактивні речовини, зростає, — розповідає Ірина Іванчук, керівниця відділу Центру громадського здоров’я МОЗ України, який опікується питаннями залежності, наркополітики й психічного здоров’я. — Якщо в минулому раунді їх було близько 9%, то в цьому — близько 15%. Це насправді величезний стрибок». Крім того, поширенішим стає вживання важких наркотиків.

Ще один тривожний сигнал — зниження віку першої спроби. Як і з алкоголем, із наркотиками діти починають знайомитися дедалі раніше. Це суттєво підвищує ризик формування залежностей у майбутньому, адже мозок у цьому віці особливо вразливий для впливу наркотичних речовин.

Звичайні сигарети стають менш популярними серед підлітків, натомість нікотинова залежність переходить в альтернативні форми. Найчастіше діти застосовують електронні сигарети й пристрої для нагрівання тютюну. Їх часто помилково сприймають як «менше зло», а перехід зі звичайних сигарет на електронні — як прогрес. Але дані дослідження свідчать, що інтенсивність споживання альтернативних продуктів зростає, а вік першої спроби знижується. Ірина Іванчук називає це небезпечною тенденцією. 

Цифрова залежність — дедалі більша загроза

Якщо алкоголь і сигарети втрачають позиції головних маркерів підліткової ризикованої поведінки, то цифрові активності виходять на перший план. Соціальні мережі й онлайн-ігри, зокрема азартні (як-от онлайн-казино й ставки на спорт), дедалі частіше формують повсякденні звички підлітків.

Понад половину опитаних підлітків визнають, що проводять у соціальних мережах забагато часу. Третина каже те саме про онлайн-ігри. «Кількість контенту перевантажує психіку дітей, і це впливає на здатність концентруватись і розуміти прочитане, — коментує вчитель інформатики й керівник STEM-гуртків Анатолій Корнієнко. — Через захоплення короткими відео дітям складно довго слухати пояснення, тому доводиться адаптуватись: менше говорити й підкріплювати сказане ілюстраціями, анімацією, відео».

Окремо варто зазначити: питання вербування підлітків або використання соціальних мереж для диверсій не є предметом дослідження ESPAD. Водночас у контексті повномасштабної війни експерти звертають увагу на додаткові ризики цифрового середовища, які виходять за межі досліджень. 

Підлітки споживають величезні обсяги інформації, але не завжди мають інструменти для її критичного осмислення й фільтрування. Цифрові звички впливають не лише на навчання, а й на соціальні взаємодії: меми й тренди соцмереж стають мовою спілкування, водночас формуючи залежність від постійної стимуляції.

Під час війни загострився й ризик ворожого впливу. «Багато дітей споживають російський контент, — коментує Анатолій Корнієнко. — Ми пояснюємо, що це монетизація російських каналів, підтримка бюджету росії. Ще один ризик — загроза вербування». hromadske не раз повідомляло про випадки, коли завербовані в соцмережах українські підлітки влаштовували теракти, зокрема з людськими жертвами, або шукали виконавців для російських диверсій; відома історія, коли росіяни намагались завербувати шестикласницю.

За результатами ESPAD-2024, кожен п’ятий опитаний підліток каже, що грав в азартні ігри на гроші протягом останнього року. Частка дівчат, які грали в азартні ігри, якщо порівняти з 2019 роком, зросла майже вдвічі.

Цифрові залежності не завжди мають вигляд класичних форм ризикованої поведінки. Вони менш помітні, видаються не такими загрозливими і їх набагато складніше обмежувати, ніж вживання алкоголю чи куріння. Але саме вони дедалі більше формують повсякденний досвід підлітків.

Попри очевидне зростання цифрових загроз, Анатолій Корнієнко вважає, що тотальний контроль і заборони не є найкращим розв’язанням проблеми. «Підтримка і бажання зрозуміти, а не засуджувати, працює краще за контроль, — коментує вчитель. — Хоча розумний контроль потрібен — не як інструмент покарання, а як захід безпеки. Щоб дитина знала: коли щось сталося, можна прийти й розібратися разом». 

Війна, стрес і підліткова поведінка

Майже половина опитаних підлітків каже, що війна впливає на них травматично. Дані ESPAD демонструють чіткий зв’язок між пережитим стресом, досвідом вимушеного переїзду й зростанням ризикованих практик. Підлітки-переселенці або ті, які постраждали через війну, значно частіше повідомляють про досвід вживання алкоголю, канабісу й інших психоактивних речовин, а також про досвід азартних ігор.

Для Ірини Іванчук ці результати не є несподіваними. Вона пояснює: часто підлітки не шукають задоволення, а намагаються впоратися зі стресом. «Складні соціальні ситуації, кризи, війни завжди сприяють погіршенню психічного здоров’я і стимулюють вживання психоактивних речовин, — каже керівниця відділу Центру громадського здоров’я МОЗ. — Часто це метод самолікування, полегшення станів, які важко винести».

Поза страхом і покаранням

Результати ESPAD — важлива підказка, де варто змінити фокус профілактики. «Слід зосереджуватись на формуванні умов для підтримки підлітків, — коментує координаторка освітнього напряму проєкту “Діємо для здоров’я” Ірина Скорбун. — Якщо дитина живе у стані хронічного стресу, тривоги, має травматичний досвід, то лише інформація про шкоду алкоголю чи тютюну не змінить її поведінки. Відчуття безпеки, довіра до дорослих, навички саморегуляції і соціальна підтримка — це умови, які допомагають розвивати емоційну стійкість і давати раду стресовим ситуаціям».

За словами Ірини Скорбун, ESPAD дозволяє побачити комплексну картину життя українських підлітків, їхнього емоційного стану, середовища, родини, впливу війни. А отже, точніше планувати й оцінювати профілактичні заходи. Результати дослідження свідчать: найстійкіші зміни виникають там, де працюють профілактика, просвітництво й підтримка, а не страх і покарання.

«У межах напряму “Здорова школа” ми підтримуємо вчителів, щоб школа була місцем емоційної безпеки, де дитину чують, розуміють і підтримують, — розповідає Ірина Скорбун. — Ключове завдання — створювати освітнє середовище, де підлітки почуватимуться в безпеці, матимуть дорослих, яким можуть довіряти, й навички, які допоможуть робити усвідомлений вибір і знаходити здорові способи долати труднощі».

Матеріал створено в межах українсько-швейцарського проєкту «Діємо для здоров’я» за підтримки Швейцарії.

Партнерський матеріал опублікований на правах реклами.