Смак Франції посеред Троєщини. Чому француз покинув власні пекарні на батьківщині й пече хліб посеред замерзлих багатоповерхівок Києва

«Мене називають Віталіком»

Аромат свіжоспеченого хліба доноситься ще за метрів пʼять до мобільної пекарні. Лоїк Нерві саме готується діставати з духової шафи останню партію, яку випікав сьогодні. Усміхнений, але дещо втомлений.

«Лоїк Нерві, — представляється французькою. — Тут, в Україні, мене чомусь звуть Віталіком. Я не знаю чому. Певно, українці не знають, як вимовляється Loïc».

Його мобільна пекарня — це велика стара вантажівка, обладнана тістомісом, духовими шафами, поверхнями для замішування, полицями для зберігання продуктів і стелажами для готової випічки.

Поруч стоїть великий генератор, обклеєний наліпками із зображеннями Херсона. Тут він побував 2023-го і полюбив Херсон. А Україну вперше відвідав у березні 2022-го.

«Мобільна пекарня дозволяє дістатися куди завгодно. Це дає змогу допомогти всім можливим регіонам України… Складність полягає лише в тому, що вона невелика», — перекладає слова Лоїка англійською його друг, який приїхав на тиждень для волонтерства, щоби провести «магічні» шоу для дітей на сході України.

Цього дня Лоїк спік пів тисячі буханців, його рекорд — 1050. Пригощає всіх, хто цього потребує, та найбільше йому відгукуються люди літнього віку.

Лоїк випікає світлий і темний хліб. Білий — солодкуватий, із приємним вершковим присмаком, чорний — солоний, у міру приправлений кунжутом.

«Хліб в Україні часто промисловий, тоді як у нас на 100% ремісничий хліб, — пояснює француз. Рецептуру приготування хліба для України не розкриває, та зауважує: — Це особливий хліб, створений спеціально для українців. Я не печу цей хліб у Франції».

Та один секрет таки вдалося помітити: перш ніж діставати буханці з духової шафи, Лоїк обприскав їх водою: «Це для “фарбування” хліба. Вода робить скоринку рум’яною і дає змогу надати хлібу [золотавий] колір».

Десята місія в Україні

Лоїк Нерві родом із регіону Вар, що на півдні Франції. Пекти хліб почав у 16 у татовій старій газовій печі. Зараз на батьківщині чоловік має чотири власні пекарні. Коли їздить світом із гуманітарними місіями, його команда з 25 людей працює автономно, а рідні допомагають стежити за порядком.

«Мій батько був пекарем, і це він навчив мене половини цього ремесла. Я професійний пекар у Франції… У вільний час я приїжджаю сюди пекти хліб для українців», — розповідає Лоїк.

Удома на француза чекає дружина та дві доньки: 7 та 9 років. Каже, родина підтримує, хоча їм нелегко його відпускати.

У березні 2022 року Лоїк вирушив до Польщі на кордон з Україною, де на той час були табори для вимушених переселенців. Наступного року в листопаді поїхав у Херсон, аби завезти корм для котів, які живуть у бліндажах з українськими військовими. І прихопив із собою тістомісильну машину.

Спершу в Херсоні йому виділили невеличке приміщення на громадській кухні, де він протягом тижня випікав хліб. Але місця там бракувало, а ще були регулярні відключення світла. Тому шукав інший спосіб — і завдяки підтримці небайдужих переобладнав вживану автівку під мобільну пекарню. Наступного разу приїхав уже нею.

«Я повернувся до України своєю вантажівкою в червні 2024 року з базовим спорядженням — бронежилетом і каскою», — казав Лоїк.

Серед українських міст хліб французького пекаря куштували також у Сумах, Харкові та прилеглих до них селищах, у Запоріжжі, Чернігові, Фастові та Краматорську. Нині — його десята місія в Україну.

Готуючись до поїздки в Київ після того, як російські обстріли залишили без тепла тисячі будинків, він писав: «Українські цивільні переживають найтяжчі дні від початку війни! Щодня й щоночі їх атакують сотні дронів і ракет! Крім того, країна переживає дуже сувору зиму з температурами, що сягають −20 градусів! Тисячі домівок уже кілька тижнів залишаються без електрики! Це справді жахливо, і я морально страждаю разом із цим народом. Я б так хотів бути там, щоб підтримати». 

Французький хліб Лоїку допомагає розвозити благодійний фонд «Центр захисту продуктів харчування». Здебільшого буханці роздають у школах, також час від часу везуть у дитячі будинки. 

Керівник фонду Олександр Кравченко розповідає: першого дня в Києві в Лоїка замерз генератор, зранку його не могли запустити. Але ситуацію владнали.

«Коли ми роздавали їжу в школі, один із кухарів, який там працює, сказав, що хоче зняти пробу першого французького хліба. Звичайно, це дуже мотивує людей — те, що приїхав француз сюди, у таких умовах, під бомбами й у такий холод», — заважив Олександр.

Люди гарно відгукуються про хліб, каже француз. Вони «дуже здивовані», і це «зворушливо», та «саме це робить щасливим».

«Ми з Франції з багатьма волонтерами будемо продовжувати приїжджати до України стільки, скільки буде потрібно, сподіваючись, що це (війна — ред.) припиниться. І навіть коли це припиниться, ми знову приїдемо, щоб допомогти з відбудовою».