«Ukraїner. Країна зсередини» кримськотатарською: книжка, яка допомагає підготуватися до визволення Криму

Експедиції, які стали книжкою

«Країна зсередини» народилася як підсумок експедицій Україною. За кілька років команда Ukraїner об'їздила всю країну, збираючи історії людей, які розвивають місцеву культуру, займаються ремеслами, відновлюють традиції чи пам'ятки. Матеріали про експедиції виходили у відео- й текстовому форматі на ресурсах Ukraїner. Окрасою цих матеріалів були знімання з дрона, які було значно простіше проводити до початку великої війни.

«Ми бачили, що немає видання про всю країну — і для іноземців, і для самих українців, аби ділитися нетривіальними знаннями, планувати подорожі. На той час ми вже розуміли, якою крихкою може бути ця можливість їздити: ми вже втратили доступ до Криму, частин Донеччини й Луганщини, — розповідає головна редакторка видавництва Євгенія Сапожникова. — Ми відчували суспільний запит. Це був час, коли хотілося пізнавати й стверджувати власну ідентичність, дізнаватися більше про Україну такого, що тебе надихне. Ми не робили маркетингового аналізу — це було на поверхні».

Тому вирішили видавати книжку. Її першу частину випустили 2019 року разом із «Видавництвом Старого Лева». У книжці розмістили QR-коди на відеоісторії, щоб читачі й читачки могли дізнатися й побачити більше. Книжку почали сприймати як подарункове видання, візитівку України. Уже на етапі передпродажу, коли книжка ще не вийшла на папері, більш як половину англомовного й українськомовного накладів розкупили.

Англомовна версія «Країни зсередини» мала несподівану долю. Українка з Київщини, виїхавши з початком великої війни до Великої Британії, привезла книжку в подарунок родині, яка її прийняла. Господиня виявилася британською видавчинею. Погортавши книжку, вона написала «Видавництву Старого Лева» з пропозицією опублікувати її у Великій Британії. «Вона дуже швидко вийшла, бо був готовий дуже добрий англійський переклад», — розповідає Євгенія Сапожникова.

Згодом книжку видали в Німеччині та Японії. Для кожної країни її адаптували. Наприклад, японці воліли зосередитися на природі, а німцям було складно осягнути кількість українських регіонів, тож вони додатково поділили книжку на «схід»,  «захід», «північ» і «південь». 

Мова, за життя якої потрібно боротись

Ідея перекласти книжку кримськотатарською визрівала давно. Ukraїner уже працював над кримськотатарською версією свого сайту, перекладав медійні матеріали. Це був жест підтримки й солідарності з кримськими татарами.

«Ця мова під загрозою, і за її збереження бореться велика, але все ж не досить велика кількість людей, — коментує Євгенія. — В Україні мало людей знає кримськотатарську, і не всі кримські татари володіють нею на такому рівні, щоб читати й вільно говорити».

Команда вирішила, що кримськотатарською має вийти книжка про всі історичні регіони України. І що в ній обов’язково мають бути історії людей, які зберігають традиції й пам’ять про Крим, що буде особливо важливо, коли півострів звільнять. Тому до кримськотатарського видання додали кілька кримських історій з архівними фото з Бахчисарая та розповіддю про Хидирлез — весняне свято кримських татар. Ці історії не могли бути експедиційними, адже півострів окупований.

Найскладніше було знайти перекладачку. Зазвичай, готуючись перекласти книжку, видавництво обирає когось із великої бази досвідчених і професійних перекладачів, але в цьому випадку це було неможливо. Людей, які фахово працюють із кримськотатарськими текстами, небагато.

«Я запитувала в колег на ринку, чи хтось може порадити добрих фахівців. Мені казали: “Так-так, звісно, ми можемо порадити людину, яка класно перекладає з кримськотатарської на українську”. Я відповідала: “Ні, ви не зрозуміли, мені треба навпаки”», — розповідає головна редакторка видавництва. Урешті Євгенії порадили звернутися до досвідченої перекладачки Мамурє Чабанової, і вона погодилась узятись за книжку.

За словами перекладачки, відповідників деяких слів, які потрібно було перекласти з української, у кримськотатарській немає, тож їх доводилося створювати. «Свого часу частина корпусу української мови з’явилася так само, коли, наприклад, Леся Українка або Іван Франко вигадували слова, тепер уже звичні для нас», — каже Євгенія Сапожникова.

Редакторку Зулейху Кадрі-заде теж знайшли через особисті контакти. Вона не живе в Україні, але є носійкою кримськотатарської мови й багато працювала з науковою літературою. Переклад і редагування тривали близько чотирьох місяців.

Оскільки український макет був готовий, книжку не перескладали концептуально, а лише додали кілька історій. Але для кримськотатарського видання зробили мальований варіант обкладинки. Якщо на обкладинках українськомовного й англомовного видань — фотографії, то тут художниця Вікторія Малік намалювала Аюдаг — Ведмідь-гору.

«Ми зробили цю обкладинку максимально близькою до фотографічної, але трохи фантазійною. З надією, що колись можна буде зробити актуально експедиційну фотографію кримської гори», — каже Євгенія Сапожникова. 

Навчальний інструмент для студентів

Робота над книжкою тривала понад пів року. Вона вийшла восени 2025-го накладом у тисячу примірників.

Кримськотатарська спільнота відреагувала на неї схвально, тепло й зацікавлено, дещо дивуючись, що проєкт відбувся в такому масштабі. Команда презентувала видання в Києві та Львові — і в камерному форматі для кримськотатарської спільноти, і у відкритому, для ширшого кола. «Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров брав участь у кількох презентаціях, — розповідає Євгенія. — У Кримському домі ми зробили велику подію: презентацію, фотовиставку й дискусію». Героїв і героїнь кримських історій, які увійшли до видання, запросили на презентації й подарували їм книжки, аби вони стали амбасадорами видання. Команда готує нові презентації кримськотатарського видання, зокрема навесні планують їхати в Одесу.

Дискусії, за словами Євгенії, виявилися цікавішим форматом, якщо порівнювати зі звичайними презентаціями. У київській  книгарні «Сенс» до розмови запросили тих, хто брав участь у підготовці видання, і представників кримськотатарської спільноти. Говорили, як можна допомогти кримськотатарській мові зберегтися й розвиватися. «У таких розмовах народжується конструктив, нові співпраці, особисті контакти, нові ідеї», — каже видавчиня.

Для студентів Українського католицького університету, яким Мамурє Чабанова викладає кримськотатарську мову, «Країна зсередини» стала навчальним інструментом. Також ця книжка може допомогти налагодити діалог із кримськотатарськими спільнотами в Туреччині, Румунії та інших країнах.

«Нашою видавничою перемогою стало те, що ми запустили хвилю інтересу й показали, що тема, мова, народ важливі й актуальні. Цей інтерес має розвиватися», — коментує Євгенія. Для Ukraїner важливо, щоб проєкт дав поштовх іншим видавцям друкувати книжки кримськотатарською. Після виходу «Країни зсередини» до команди звернулися кілька авторів із пропозиціями видань про кримських татар українською, англійською і кримськотатарською.

На думку Євгенії, друкувати книжки кримськотатарською варто вже зараз, готуючись до визволення Криму. Адже на окупованому півострові живе більша частина кримських татар, ніж на вільній території України. Мова живе й розвивається там, але в ізоляції. «Аби ми могли знайти спільну мову, робити кроки задля реінтеграції Криму в український простір, впровадження кримськотатарської мови в освіту, культуру, літературу, ці книжки мають з’явитись уже зараз. Що більше буде видань, написаних або перекладених кримськотатарською, то активніше житиме й оновлюватиметься мова», — говорить керівниця видавництва. Ukraїner робить у цей процес свій постійний внесок, підтримуючи й наповнюючи кримськотатарську версію свого сайту.

«Команді Ukraїner вдалося витримати високу планку»

Ідея видати книжку кримськотатарською була в Ukraїner давно. Готуючись до її втілення, команда відстежувала грантові можливості й зрештою отримала підтримку від House of Europe. Гранти на переклад — одна з основних ліній House of Europe, започаткованих у 2019 році. Програма фінансує переклад і видання книжок із мов Європейського Союзу в Україні й навпаки — перекладів з української в країнах ЄС, розповідає менеджерка грантів на переклад Тетяна Манзюк. Видавці можуть отримати до 5000 євро на переклад, придбання авторських прав, редагування, коректуру, верстку, створення обкладинки, друк і промозаходи.

«Зазвичай обов’язковим є щонайменше 30% співфінансування з боку видавництва, проте в конкурсі з акцентом на загрожені мови ми зняли цю умову, адже розуміємо, що книговидання загроженими мовами — це величезний виклик для видавців, особливо в умовах воєнного стану», — каже менеджерка.

Перший конкурс грантів на переклад із загрожених мов і на загрожені мови House of Europe оголосив улітку 2024 року. Отримали 16 заявок, із них профінансували сім. Одна з них — переклад «Ukraїner. Країна зсередини» кримськотатарською.

«Ми оцінюємо заявку й вирішуємо, чи фінансувати її. Експерти орієнтуються на систему критеріїв, зокрема професіоналізм та репутацію команди, добре пропрацьовані план і маркетингову стратегію, актуальність видання тощо, — розповідає Тетяна Манзюк. — Хоча видавництво Ukraїner раніше не мало досвіду видання книжок кримськотатарською, але воно підготувало дуже якісну заявку, яка отримала високі бали від журі. Зараз, коли проєкт уже втілений, можу сказати, що команді Ukraїner вдалося витримати високу планку на всіх етапах, починаючи від вибору фахівців і закінчуючи гарно продуманою промокампанією».

House of Europe підтримав уже 11 проєктів перекладів із загрожених мов та на загрожені мови. Більшість книжок уже можна знайти на полицях українських книгарень. «Це велике досягнення, але також лише перший крок на шляху до збереження й підтримки загрожених мов. Ми бачимо, як вихід цих перекладів підживлює зацікавлення публіки й профільних організацій у підтримці подібних ініціатив. Ми сподіваємося, що інші видавці, донорські програми та інституції також підхоплять цю ініціативу і більше літератури загроженими мовами стане доступною українським читачам», — підсумовує Тетяна Манзюк.

Матеріал створено в межах спецпроєкту «Цілі, що тримають», який розповідає про результати року програми ЄС House of Europe мовою особистих історій.

Партнерський матеріал опублікований на правах реклами.