Фіктивні розлучення. Скільки судді беруть за статус «батька-одинака», який дозволяє списатися з армії

Як отримати право на звільнення з армії?

У травні 2024 року до закону про мобілізацію ухвалили зміни. Зʼявилася норма — якщо батько за рішенням суду самостійно виховує та утримує дитину, то це підстава для відстрочки чи звільнення зі служби.

Для набуття статусу одинокого батька потрібно не перебувати у шлюбі. А ще — виховувати й утримувати дитину без участі матері. До суду потрібно надати документи, які це підтверджують. Чіткого переліку законодавство не передбачає.

Водночас адвокати радять збирати максимум доказів: показання свідків; дані про перетин кордону іншим із батьків; наказ служби у справах дітей про опіку, яку фактично здійснює один із батьків; а також підтвердження перебування іншого з батьків на окупованій території або що його чи її розшукує поліція.

Людська творчість безмежна, тож за останній рік у судах аномально зросла кількість таких позовів. Чоловіки подають на розлучення й просять установити факт, що вони самостійно виховують дітей.

Тенденції, як ухвалюють рішення деякі суди, вказують на ймовірну фіктивність. Але про це трохи згодом.

Пограємо в лотерею?

Військовослужбовець Микита Г. із серпня 2022 року служить у прикордонній бригаді «Гарт».

У березні 2025-го Микита з дружиною Крістіною пішли до нотаріуса й завірили договір, що після розлучення син залишиться з батьком, а донька — з мамою. І що спору через це в них немає.

Через тиждень до Чернівецького райсуду Микита подав позов про розлучення. Та, схоже, комп’ютерний розподіл визначив, що його заяву розглядатиме не той суддя, який потрібен. Чоловік не сплатив майже 2,5 тисячі гривень судового збору, тож суд не розглядав його позову.

Наступного дня Микита подав нову заяву… і знову щось пішло не так. Військовий так і не підписав свого позову, тому суд відхилив розгляд.

Не всміхнулася вдача і з третьої спроби. Тоді Микита просто відкликав позов про розлучення. Четверту заяву відхилили після того, як чоловік подав пʼяту. Нарешті десята спроба 30-го травня стала останньою. Авторозподіл визначив суддю Олександра Войтуна.

Микита з дружиною на засідання не зʼявилися. Але чоловік надав письмові пояснення — одружилися 2018-го, з вересня 2024-го з дружиною живуть окремо, сімейне життя не склалось, а «збереження шлюбу та примирення вважає неможливим».

Військовий додав, дочка залишиться з мамою, яка хоче виїхати за кордон. Син залишиться з батьком. Тому обох батьків варто визнати такими, що самостійно утримують і виховують дитину.

Також вони надали суду завірений у нотаріуса договір і письмові пояснення двох свідків.

«Сім’я остаточно розпалась і зберегти її уже неможливо», — вирішив суддя Войтун і задовольнив позов, розділивши дітей, не залучаючи навіть органи опіки.

Оскільки Микита став батьком, який самостійно виховує та утримує сина, на підставі статті закону «Про військовий обов’язок і військову службу» подав рапорт із проханням звільнити його з військової служби. 

Чи були права військової частини порушені?

«Наші юристи, вивчивши рішення суду, вбачали намагання військовослужбовця застосувати способи захисту сімейних прав із метою звільнення з військової служби», — каже речник бригади «Гарт» Ігор Лизогуб.

Зокрема, з рішення суду випливало, що проживання матері й батька залишалося за однією адресою, і не був залучений орган опіки. Також юристи в частині засумнівалися, як Микита міг самостійно виховувати дитину, якщо за час від рішення суду до подання рапорту про звільнення він продовжував службу й додому не їздив.

Тож частина підготувала апеляційну скаргу й відмовила в задоволенні рапорту військового до рішення суду. Оскаржували саме факт, що Микита самостійно виховує та утримує сина без участі матері. 

Чернівецький апеляційний суд вважає, що Войтун ухвалив рішення, яке стосується звільнення військового зі служби. Отже, частина має право бути стороною у цій справі й оскаржувати попереднє рішення суду.

Колегія суддів зауважила, що Микита не довів, що Крістіна не виконує обовʼязків щодо сина й навпаки — що Микита не виконує обовʼязків щодо дочки. Крім того, суд першої інстанції не залучив органів опіки.

Тож апеляційний суд скасував статус Микити як батька-одинака. І разом із ним і підставу для звільнення зі служби.

Микита такий не один. Із 16 рішень, які Войтун ухвалив у грудні, в апеляції перебувають 15. 

Водночас цивільному Андрію У. пощастило більше. У жовтні 2024 року суддя Чернівецького райсуду Ігор Іщенко задовольнив його позов про розлучення, а дитину залишив із ним.

Андрій у суді пояснював, що збереження шлюбу неможливе, а дружина хоче виїхати за кордон і створити нову сімʼю. Вони уклали договір, що претензій не мають, якщо дитина залишиться з батьком. 

Зважаючи на це, суд вирішив розірвати шлюб, а дитину «залишити проживати й перебувати на самостійному вихованні та утриманні батька». На цій підставі щонайменше до лютого 2026 року він має відстрочку від мобілізації, випливає з матеріалів справи.

Чому це схема?

Почнімо із судді Чернівецького райсуду Олександра Войтуна. hromadske підрахувало, що за 2025 рік він розлучив приблизно 180 пар, а в 158 випадках — дітей залишив на батькові. 

Для порівняння, у 2024 році загалом його рішень про розлучення було понад 80, а у 2023-му — 18.

Крім того, простежується однотипність справ, які розглядає Войтун. Перед тим як іти до суду, подружжя завіряє через нотаріуса відсутність спору щодо того, що діти проживатимуть із батьком, і додають письмові пояснення свідків. Якщо дітей двоє, ділять між собою — по одній дитині на кожного. Це, до речі, знімає питання аліментів. 

В одній зі справ батько відкрито сказав, що рішення суду дасть змогу «після закінчення воєнного стану» виїхати з дитиною за кордон без документальної згоди матері.

Так само генерує розлучення й колега Войтуна — Ігор Іщенко. За 2025 рік він ухвалив рішення у понад 180 позовах, за 2024-й — 166, а за 2023-й — 49.

Войтун востаннє задовольнив позов про розлучення й залишив дітей на батькові на початку січня 2026-го, а Іщенко продовжував ухвалювати такі рішення й у лютому.

12 лютого на одного батька-одинака стало більше. І все стабільно: спершу укладений договір між батьками, потім позов до суду. Без органів опіки чи додаткових доказів, чому мати не може виховувати дітей.

За нашими підрахунками, за 2025 рік в Україні могло бути ухвалено до 1700 судових рішень у позовах, щоб розлучитись і лишити дітей із батьком; з них приблизно 760 (тобто понад 40%) — у Чернівецькому райсуді.

У жовтні місцеві медіа повідомляли про обшуки у приміщенні цього суду, яке начебто проводило Держбюро розслідувань. За даними журналіста Івана Спринського, йшлося саме про схему фіктивних розлучень, які коштують, мовляв, від 6 до 9 тисяч доларів.

hromadske надіслало запити й наразі чекає відповіді. Найімовірніше, підозри немає.

У 2024-му за цією самою схемою НАБУ викрило суддів Білгород-Дністровського міськрайонного суду. За такі рішення вони брали 3,5 тисячі доларів. Вища рада правосуддя у грудні звільнила суддю, який штампував такі рішення.

Крім того, ВРП у вересні 2025-го відкрила дисциплінарне провадження проти трьох суддів Шевченківського райсуду Полтави. Зокрема, суддя Володимир Бугрій ухвалив рішення визначити місце проживання дитини з батьком. Невдовзі після цього чоловік разом із дитиною виїхав за кордон.

А що про це каже Верховний Суд?

Верховний Суд уже ухвалював рішення у схожій справі, де позов про встановлення факту самостійного виховання дітей визнали фіктивним. 

Так, Олександр К., отримав статус батька-одинака рішенням суду на Одещині й теж захотів списатися з армії за підставою про утримання неповнолітньої дитини.

Військова частина оскаржувала це рішення. Апеляційний суд скасував статус Олександра, що в січні 2025-го остаточно підтвердив і Верховний Суд.

Касація посилалась на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи не оцінив, чи дійсно матір неспроможна піклуватися про дитину. А ще — не встановили рівень емоційних стосунків між дитиною і кожним із батьків, не питали думку дитини.

Орган опіки й піклування участі не брав, висновку щодо сімейної ситуації суду не надавав.

«Зважаючи на це, позов пред’явлений із метою штучного створення умов та обставин, які можуть бути підставою для звільнення з військової служби», — констатував Верховний Суд.

Також Верховний Суд наголосив, що факт одноосібного виховання не можна просто оформити за згодою батьків.

Тому, розв’язуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об’єктивні й наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини й поведінки батьків щодо дитини та висновки органу опіки й піклування.

Крім того, Верховний Суд визнав, що в цій справі були порушені права військової частини, а тому вона мала право подати на апеляцію.

І, наприклад, посилаючись на це рішення, Новоселицький районний суд Чернівецької області в червні 2025-го відмовив чоловікові надати статус батька-одинака, який теж прийшов до суду із завіреним у нотаріуса договором.