У Києві прощаються із загиблим Олексієм Юковим — пошуковцем загону «Плацдарм» (ФОТО)

Про це повідомила кореспондентка hromadske.

Про смерть Олексія Юкова стало відомо 6 серпня. За словами військового Сергія Гнезділова, Юков зазнав смертельного поранення під час ексгумації тіл на лінії зіткнення.

«Олексій — людина, яка почала піонерську роботу у сучасній війні з повернення загиблих, повернення імен, пошуку тих, хто віддав своє життя за Україну. Це величезна втрата для українського Донбасу, тому що Олексій — це ім’я українського Донбасу. Це величезна втрата для всіх, хто його знав. Він щиро вірив у свою ідею та роботу, не маючи жодної підтримки від держави. Він повертав додому імена», — сказав Гнезділов.

«Колись вони сиділи в окопі — Артур, мертва людина — і Льоша. Прилітають дрони, роблять скид, а нічого не спрацьовує. Я дивилась це відео і думаю: якби спрацювали, їх би поховало живцем і ніхто б не знайшов. Ну, тоді це не спрацювало. А 5-го числа боги так вирішили — йому пора світ мертвих…» — сказала Євгенія Калугіна, дружина Олексія Юкова.

Ввечері 7 серпня прощання із Юковим хотіли провести на Донеччині. Утім, заплановане зібрання скасували через загрозу російської атаки. Його рідні, друзі та знайомі натомість зібралися в іншому місці.

«Вони його навіть мертвим бояться, не дали нам на рідній землі вшанувати пам’ять», — сказала Євгенія.

8 серпня прощання з Олексієм відбулося у Володимирському соборі в Києві. Зібралися сотні людей — родина, знайомі, небайдужі. Службу справляв предстоятель Православної церкви України Епіфаній.

«Мені дуже шкода, я сумую за своїм чоловіком. Я не знаю, як далі, правда. Всі кажуть: “Тримайся”. І такі, як я, що мають без чоловіка виховувати своїх дітей… Льоша, я тебе так люблю. Ти був найкращим і залишаєшся ним. Я пишаюсь тим, що я — твоя дружина, що я народила тобі доньку. Як ми мріяли, що у нас буде дві Жені і один Льоша. Тепер залишилися тільки дві Жені», — сказала жінка.

Олексій Юков очолював волонтерську пошукову групу «Плацдарм», яка першою в Україні почала шукати загиблих — ще під час війни на Донбасі (АТО). Згодом волонтери під керівництвом Олексія стали шукати тіла російських солдатів, закатованих та вбитих місцевих жителів, українських військових, які загинули, захищаючи незалежність України.

Дружина загиблого закликала, аби справа Олексія продовжувалася і до мертвих була повагаю

«В останній момент він мені казав: “Женю, я так втомився від війни”. Повірте, люди, там такий жах. Ви не уявляєте, коли знаходять мертвих, і ти ж бачиш, як людина померла, яку смерть вона зустріла. Є люди, яких ґвалтували. Ви уявляєте, знайти людину мертву з перев’язаними руками-ногами і ти розумієш, що її вбили ось так. Ці всі історії — не просто солдати, безликі у своїй формі. Це люди», — сказала Євгенія.

Олексій розповідав hromadske, що у 12 років побачив місце бою радянських і німецьких військ біля населеного пункту Богородичне: «Я побачив, скільки людей лежало на поверхні — розмародерених, викопаних, викинутих. Черепи, каски, боєприпаси були розкидані по всьому лісу. З того часу я почав займатися пошуком загиблих у Другій світовій війні».

У 2024 році Олексій Юков став одним із героїв hromadske — це нагорода для героїв наших матеріалів, якою ми відзначаємо українців, що роблять неможливе, надихаючи нас та наших читачів.

Нині одна із численних петицій до президента України про присвоєння Олексію посмертно звання Героя України набрала понад 25 тисяч необхідних підписів.