«Ракети запускає диявол, а не росія»: що кажуть паломники Почаївської лаври, поки держава намагається розірвати її зв’язки з РПЦ
Наприкінці серпня минув місяць, який Державна служба з питань етнополітики та свободи совісті відвела для Свято-Успенської Почаївської лаври на усунення зв’язків із російською православною церквою. Про її афілійованість із РПЦ комісія дійшла висновку після місячної перевірки. Якщо припис про усунення цих зв’язків у Лаврі не виконають, то в комісії пообіцяли подати до суду щодо зупинення її діяльності.
hromadske навідалося до Почаєва, щоб дізнатися думку місцевих та паломників про перспективи припинення на території Лаври діяльності Української православної церкви московського патріархату, яка має договір оренди цих сакральних будівель аж до 2052 року.
«Ракети запускає диявол, а не росія»
«То диявол запускає ці ракети. То не вони, не росія. То диявол заволодів світом, бо віра ослабла», — каже жителька Тернопільщини Марія, коли питаємо її думку про російські обстріли українських святинь.
Схожі тези про непричетність росії до обстрілів України ми тут чули й три роки тому. Тоді нам у коментарях жінки літнього віку казали, що «ракети запускає Бог» за те, що Україна «загордилась» і відділилась від росії. А путіна взагалі називали своїм правителем.
Після виходу нашого репортажу сам настоятель Почаївської лаври, митрополит Володимир Мороз, звинуватив нас у провокації й припустив, що ми записували підставних людей. Проте й цього разу нам траплялися відвідувачі, які, м’яко кажучи, дивували своїми висловлюваннями.
«Колись була триєдина Русь: Велика Русь, Біла Русь і Мала Русь. Коли Україну приєднали до росії, був єдиний союз. росія прийняла, виходила, вигодувала гадюку. А тепер вона з нею воює», — щиро, без нотки сумніву, каже російською монах Севастян, який як паломник прибув сюди з Одеси.
«Ця війна — на духовній основі, а не на політичній. Чому вона почалась? Бо в людей немає страху Божого та ієрархії цінностей!» — каже Павло, паломник із Вінниччини. І затято повторює тези російської пропаганди, мовляв, у всьому «винна Америка», яка зробила «Україну полігоном». Зокрема, щоб тестувати свої «технології», як-от, до прикладу, ID-картки з «чипами».
Такі одіозні думки в тутешніх паломників, звісно, не можна одразу сприймати як докази пропаганди російських наративів саме в стінах Почаївської лаври. Хоча раніше випадки сповідування таких тез траплялися й серед наближених до Лаври осіб.
Наприклад, у липні 2023 року на п’ять років засудили тутешнього послушника за вихваляння в соцмережах «Одноклассники» і «ВКонтакте» військово-політичного керівництва росії та за дискредитацію українських захисників.
А в листопаді того самого року Служба безпеки України проводила обшуки в стінах Лаври в межах кримінального провадження щодо розпалювання національної ворожнечі та ненависті. Підставою стала публікація монастиря, у якій ображали іудеїв та представників інших конфесій, крім УПЦ МП. Крім того, у цьому самому повідомленні клірики УПЦ МП піддали сумніву існування України як суверенної держави окремо від росії.
Пошук винних у всіх бідах серед євреїв ми почули й цього разу під стінами Почаївської лаври.
«Якби (президентом — ред.) був не Зеленський, а Кирило, Гаврило чи Степан, то не було б війни. А ж*ду треба війна. Бо він гроші просить в Америки і Європи. А з цих грошей щось іде на зброю, а щось — у їхні кишені», — стверджує монах Севастян з Одеси.
Який зв’язок Почаївської лаври з РПЦ
Але не російські наративи, яких можна назбирати чимало, спілкуючись із паломниками Почаївської лаври, є підставою для висновку ДЕСС про її афілійованість із російською православною церквою.
І навіть не зображення російських святих — Ксенії Петербурзької чи Матрони Московської — на відносно свіжих стінописах у печерному храмі Успенського собору. Або ж наявність ікони Олександра Невського в тому самому соборі.
Підстава більш бюрократична. Свято-Успенська Почаївська лавра перебуває у складі Київської митрополії Української православної церкви, яку ще у 2025 році ДЕСС визнала афілійованою з РПЦ.
Другим аргументом є той факт, що намісник Почаївської лаври, митрополит Володимир Мороз, входить до складу Архієрейського собору російської православної церкви.
«Статут російської православної церкви передбачає входження керівника Почаївської Свято-Успенської лаври до статутних органів управління РПЦ», — йдеться в поясненні ДЕСС.
Отже, згідно з приписом, митрополит повинен вийти зі статутних органів управління РПЦ, а сама Лавра — зі складу Київської митрополії УПЦ.
Як повідомив «Укрінформ», юристи Почаївської лаври після закінчення місячного терміну на виконання припису про усунення зв’язків із РПЦ звернулися до ДЕСС з проханням продовжити їм ще на два місяці термін для виконання вимог.
У Держслужбі погодилися надати додатково 60 днів. Як пояснив голова ДЕСС Віктор Єленський, закон дозволяє відтермінування, якщо є обґрунтоване клопотання.
Юристи Лаври в клопотанні пояснили, що для виходу зі складу митрополії потрібно скликати духовний собор Почаївської лаври, а на це потрібно більше часу. Щодо приналежності настоятеля Володимира Мороза до Архієрейського собору РПЦ юристи апелювали до російської мови на скриншоті з офіційного сайту російської православної церкви, який надала їм як доказ ДЕСС. Мовляв, їм треба забезпечити українськомовний переклад.
Стратегія захисту нинішніх орендарів Почаївської лаври вже очевидна — шукати будь-які юридичні зачіпки для відтягування початку судового процесу, яким держава намагатиметься припинити діяльність їхньої релігійної організації.
Але навіть якщо судовий позов буде поданий, можна спрогнозувати його перспективи на прикладі ситуації, яка зараз відбувається навколо суду щодо ліквідації Київської митрополії Української православної церкви.
Там судовий процес, який триває вже рік, штучно затягують. Адже 11 тисяч вірян подали заяви про участь у процесі як треті особи. А за процедурою суд має ухвалити рішення щодо кожного заявника.
«Геніальна схема» із захоплення землі
Схожа історія зі штучним затягуванням триває і в одній із судових справ навколо Почаївської лаври. Ідеться про спроби держави повернути собі землю на території Лаври, яку незаконно ще у 2010 році перереєстрували з державної в комунальну. Потім Почаївська міська рада передає ці ділянки в безоплатне й безтермінове користування УПЦ МП.
«Там використана дуже геніальна схема щодо того, як приватизувати цю землю. Тобто на місцевому рівні вони взяли і її забрали. Байдуже, що на цій землі — державні будівлі», — каже в коментарі hromadske Ігор Деревінський, заступник директора Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника, який є балансоутримувачем комплексу споруд Почаївської лаври.
«Тоді діяв закон про розмежування земель комунальної та державної форми власності. У ньому чітко було зазначено, що під державними будівлями — землі державні. У той час, у 2010 році, релігійна організація “Почаївська Свято-Успенська лавра” виготовила технічну документацію з інвентаризації земель. Після чого державний реєстратор реєструє в кадастрі цю землю вже як комунальну. А у 2014 році міська рада реєструє на себе право власності (на землі — ред.)», — пояснює Деревінський.
Як користувачі землі, орендарі Лаври на території заповідника навіть збудували велетенський Преображенський собор, який фактично є їхньою приватною власністю. При тому, що цей величезний новобуд візуально тут став домінантним і перетягує на себе увагу з пам’ятки національного значення — головного Успенського собору Почаївської лаври.
З 2025 року держава в особі Міністерства культури як власника комплексу «Почаївська лавра» намагається в Господарському суді Києва повернути свої ділянки. Проте сторонні особи подають численні зустрічні позови. І хоча їх відхиляють, позивачі оскаржують ці рішення у вищих судових інстанціях, що значно затягує весь процес.
«Ікона зникла, а вони кажуть, що її не було»
Ще один судовий позов від Мінкульту зараз готує Тернопільська обласна прокуратура за результатами тривалого й складного процесу інвентаризації майна та будівель Почаївської лаври. Адже супроводжувалися ці перевірки перешкодами з боку нинішніх орендарів.
«Випадків недопуску комісії Міністерства культури (в приміщення Лаври — ред.) було декілька. При тому, що ми завчасно, зокрема і в письмовій формі, їх попереджали. А недопуск — це грубе порушення договору користування. Бо в будь-якому договорі оренди орендар зобов’язаний допустити власника», — каже hromadske директор заповідника Василь Ільчишин.
Під час інвентаризації комісія виявила низку порушень, які мають стати предметом судового позову для дострокового розірвання договору оренди.
Зокрема, тут виявили зникнення кількох ікон і численні перебудови.
«От ми не знайшли, наприклад, роботи “Ангел причащає святого Онуфрія”. Це ікона початку XIX століття, 1807 року. Вони кажуть, що її не було. Ну як не було, якщо в паспорті за 2014 рік вона є. І ось її фото там на місці», — гортає товсту теку з фотографіями з Успенського собору Почаївської лаври директор заповідника.
У Почаївській лаврі сам процес інвентаризації раніше називали незаконним. Мовляв, частину церковного начиння, яке намагаються інвентаризувати, офіційно монастирю держава ніколи не передавала, а воно завжди було у володінні церковної обителі.
«На території Почаївської лаври, окрім телятника, свинарника та танцювального клубу для працівників психоневрологічної лікарні, державою збудовано нічого не було», — апелював у своїй заяві 2025 року прессекретар Почаївської лаври архімандрит Гавриїл.
Він назвав інвентаризацію Мінкульту «актом вандалізму та приниження» і сказав, що такого навіть «не чинила комуністична радянська влада».
Три роки тому в інтерв’ю hromadske представник Православної церкви України, митрополит Тернопільський і Кременецький Нестор дійсно визнавав юридичну колізію навколо майна Лаври.
«Коли в 1990-х укладався договір про користування Почаївською лаврою, він стосувався тільки приміщень. Грубо кажучи, передали тільки стіни. І якщо зараз розірвати договір, вони можуть сказати: повертаємо те, що отримали за документами, тобто приміщення. А мощі, ікони, посудини, на яких звершується богослужіння, історичні цінності, зібрані за століття існування Лаври, — матимуть право вивезти», — пояснював митрополит.
Тож інвентаризація зараз була необхідна передусім, щоб зберегти цінності, якщо питання розірвання договору оренди таки постане.
«А от подивіться, це — печерна галерея. Бачите: тут — голі стіни. Розписів із (російською — ред.) царською сім'єю тут іще не було. А зараз вони є. Але будь-які роботи з розписами теж мають погоджувати з міністерством, бо це все ремонтно-реставраційні роботи. Але жодного проєкту нам не було надано, жодного погодження не було. І таких випадків порушення законодавства — десятки», — обурюється Ільчишин.
А в архієрейському будинку та в частині келій, за його словами, нинішні орендарі взагалі «рознесли стіни», прорубавши собі прохід. І це теж ні з ким не узгоджувалося, хоча йдеться про пам’ятки архітектури національного значення!
«Зараз там почали ремонт фасаду Успенського собору. Вони пояснюють, що проводять дослідження деструктивного стану стін. А насправді відбійними молотками збивали ліпнину, щось там шпаклюють, штукатурять. З цього приводу теж є припис Міністерства культури й звернення до правоохоронних органів. Кримінальне провадження вже зареєстроване», — додає Василь Ільчишин.
Ільчишин вважає, що позов про порушення умов договору значно підсилить і майбутній позов ДЕСС про зупинення діяльності релігійної організації «Свято-Успенська Почаївська лавра» на підставі її зв’язків із РПЦ.
«Ну, я розумію, що легко не буде», — визнає директор заповідника у відповідь на наше запитання, чи можливо судами сьогодні розв’язати питання Почаївської лаври.
«московський патріархат буде боротися до останнього»
Проте представник Православної церкви України, митрополит Тернопільський і Кременецький Нестор, не вірить у врегулювання ситуації з Почаївською лаврою впродовж найближчих років. Ще в березні 2023 року Синод ПЦУ призначив його «альтернативним» настоятелем Почаївської лаври — після того, як була зареєстрована паралельна релігійна організація «Почаївська Свято-Успенська лавра Тернопільської єпархії ПЦУ».
«Сам цей титул — священний архімандрит чи настоятель — це на нинішньому етапі просто наша декларація про наміри. Ми очікуємо, що вона буде українською, і готуємо до цього юридичну базу», — пояснює дії ПЦУ митрополит Нестор.
Він переконаний, що «московський патріархат буде боротися до останнього і всіма силами».
«Бо хто володіє Почаївською лаврою, той володіє всім заходом України», — каже митрополит, пояснюючи, чому для росії важливо зберегти тут свій вплив.
Свій песимізм щодо швидкого врегулювання ситуації він пояснює досвідом інших судових процесів навколо сакральних споруд на Тернопільщині, де донині перебуває УПЦ МП.
«Можемо згадати Святодухівський скит у Почаєві, де фактично перша і друга інстанції ухвалили рішення, підтвердили, що були порушення умов оренди й що потрібно розірвати цей договір. Але Верховний Суд це рішення скасував.
Так само можемо говорити про жіночий Богоявленський монастир в Кременці, де термін оренди закінчився. Договір їм не продовжили, але вони не виселилися. Справа була передана виконавчій службі, яка теж їх попереджала, але потім знову Верховний Суд усе заблокував — мовляв, треба чекати, поки не закінчиться весь процес (УПЦ подала касації — ред.)», — каже митрополит.
Для справедливості зауважимо, що більшість місцевих жителів Почаєва, опитаних нами цього разу, не виявляли категоричності щодо готовності боротися за приналежність Лаври саме до УПЦ МП. Дехто казав, що вони ходять до Бога та до святині, а не до конкретної конфесії. Тому якщо Почаївська лавра таки перейде до ПЦУ, кажуть, що ходити туди не перестануть.
- Поділитися: