Право на пенсію в умовах окупації: як справа двох пенсіонерок дійшла до ЄСПЛ

З 2014 року мешканці частини Донецької та Луганської областей, які опинилися під російською окупацію, зіткнулися з проблемами в отриманні пенсій через припинення роботи банківських установ, органів Пенсійного фонду та відділень «Укрпошти». На практиці для поновлення виплат людям часто доводилося виїжджати на підконтрольну Україні територію та ставати на облік як внутрішньо переміщені особи (ВПО).

Такий підхід випливав, зокрема, з постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції». 

У 2016 році Кабінет Міністрів ухвалив постанову № 365 від 8 червня 2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», якою затвердив порядок призначення та відновлення соціальних виплат ВПО. Але навіть після поновлення пенсійних виплат питання заборгованості за попередні періоди часто залишалося нерозв'язаним. Заборгованість могла накопичуватися роками, а люди не мали ефективного способу домогтися її виплати.

Лише у 2025 році Кабінет Міністрів ухвалив постанову № 299 від 11 лютого 2025 року, якою затвердив окремий порядок виплати пенсій, зокрема особам, що проживають на тимчасово окупованих територіях. Однак поява нового механізму не скасовує необхідності розв'язувати питання порушень, що виникли раніше.

У 2017 році до юристів Благодійного фонду «Право на захист» звернулися пенсіонерки, які залишалися на окупованій території Донецької області. Через похилий вік і стан здоров’я вони не могли виїхати на підконтрольну Україні територію та зареєструватися як ВПО. Зрештою жінки тривалий час не отримували пенсій, на які мали право.

Це була не просто проблема доступу до адміністративної процедури. Вимога, яку люди не могли виконати через об’єктивні обставини, фактично позбавляла їх засобів для існування.

 Після звернення пенсіонерок юристи БФ «Право на захист» направили запити та скарги до органів Пенсійного фонду України, намагаючись домогтися поновлення виплат. А отримавши відмови,  подали позови з вимогами поновити виплату пенсій та виплатити заборгованість.

На той час уже існувала позитивна практика Верховного Суду у зразковій справі № 805/402/18, яку супроводжували юристи цього ж фонду. У ній Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про протиправність припинення виплати пенсії з підстав, не передбачених законом. 4 вересня 2018 року Велика Палата Верховного Суду залишила це рішення без змін.

Водночас обставини наших справ відрізнялися від обставин зразкової справи. Позивачка у справі № 805/402/18 мала статус ВПО, тоді як наші бенефіціарки залишалися на окупованій території та через вік і стан здоров’я не могли виконати вимогу щодо приїзду на підконтрольну уряду територію.

Попри наведені аргументи, суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позовів. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також не відкрив касаційне провадження, визнавши справи малозначними.

Так, національні судові механізми не забезпечили пенсіонеркам ефективного захисту їхнього права на отримання пенсій.

Після цього юристи відділу стратегічного судочинства БФ «Право на захист» звернулися до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). У заявах ми скаржилися на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, яка гарантує право на мирне володіння майном, а також статті 14 Конвенції, що забороняє дискримінацію.

8 жовтня 2026 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі Borovyk and Toporkova v. Ukraine (заяви № 2091/19 та № 22953/19). На жаль, жодна з бенефіціарок не дожила до судового рішення та у справу вступили їхні родичі.

ЄСПЛ встановив, що припинення виплати пенсії та судові рішення у справі заявників не відповідають вимогам законності. Також ЄСПЛ дійшов висновку, що тривале призупинення виплати пенсій у поєднанні з вимогою виїхати на підконтрольну Україні територію та зареєструватися як ВПО, без запропонування протягом тривалого часу альтернативних механізмів отримання пенсій, поклало на заявниць надмірний індивідуальний тягар.

Зрештою ЄСПЛ встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції та присудив кожній заявниці по 4000 євро відшкодування матеріальної шкоди та по 6000 євро відшкодування моральної шкоди — відповідні суми мають виплатити їхнім спадкоємцям після набуття рішенням чинності.

Ця справа є важливою для заявників та  юристів не лише через встановлене судом порушення. Вона стосується значно ширшого питання — доступу до соціальних прав людей, які через війну опинилися на тимчасово окупованих територіях і через об’єктивні обставини не могли виконати вимогу держави щодо переміщення.

Наступний етап — виконання рішення ЄСПЛ і робота над усуненням системних проблем, які призводять до подібних порушень. Важливо не лише забезпечити виплату присуджених компенсацій, а й домагатися змін у державній політиці, щоб інші люди не опинялися в подібній ситуації.

Попри запровадження процедур відеоідентифікації та нових правил виплати пенсій, люди, які проживають на тимчасово окупованих територіях, стикаються з відмовами Пенсійного фонду в призначенні та поновленні пенсій.

Окремою проблемою залишається невиконання судових рішень про виплату пенсій. Це питання має системний характер і перебуває в полі уваги Комітету міністрів Ради Європи в межах нагляду за виконанням рішень ЄСПЛ у справах Ivanov v. Ukraine та Burmych and Others v. Ukraine. У зв’язку з цим Фонд направив звернення до Комітету Міністрів Ради Європи щодо проблем невиконання національних судових рішень у пенсійних справах. Ми вважаємо, що належне виконання судових рішень і створення доступних механізмів отримання пенсій мають бути невіддільними складниками захисту соціальних прав.

Ця справа нагадує: за кожною судовою заявою стоїть конкретна людина, а ефективність правосуддя визначається не лише формальним визнанням порушення, а й тим, чи отримує людина реальний захист і належне їй відшкодування.

Авторка: Юлія Науменко, провідна юристка з питань стратегічного судочинства БФ «Право на захист»