На співбесіді оцінювали мій слух. Як ринок праці втрачає цінні кадри через упередження
Щодня український бізнес заявляє про дефіцит кадрів і боротьбу за кваліфікованих спеціалістів. Водночас ринок праці продовжує масово втрачати вмотивованих, талановитих професіоналок просто тому, що система найму побудована за застарілими стандартами. Замість гнучкості та фокуса на навичках компанії часто вибудовують невидимі, але непереборні стіни для кандидатів/-ок із порушеннями слуху.
На співбесідах часто запитують: «Глуха? Як ви можете працювати?». При цьому роботодавці не обізнані й не зацікавлені в інших способах комунікації.
За результатами свіжого опитування, проведеного в межах кампанії «Недоступна співбесіда», 67% опитаних жінок і дівчат із порушенням слуху відчувають серйозні труднощі вже на етапі пошуку вакансій, а 93% стикалися з відмовами, ігноруванням або некоректним ставленням під час спроб влаштуватися на роботу.
Як голова громадської організації та людина, яка знає про ці виклики з власного досвіду, я щодня бачу, як ринок втрачає цінних фахівчинь іще на старті.
Часто компанії ніби й прагнуть бути інклюзивними, але роблять це формально
Мій власний досвід це яскраво ілюструє: під час однієї зі співбесід роботодавець залучив перекладача жестової мови. Проте рівень володіння українською жестовою мовою виявився настільки непрофесійним, що комунікація фактично була зірвана. Інформація передавалася спотворено, а роботодавець сприйняв ситуацію упереджено — вирішивши, ніби це я не вмію відповідати на запитання чи комунікувати.
І це лише верхівка айсберга. Усе починається з дрібниць: класичний стандарт сучасного рекрутингу — спонтанний телефонний дзвінок від HR. Ти вказуєш у резюме чітке прохання: «Будь ласка, пишіть у месенджери, я не розмовляю телефоном». Проте у відповідь отримуєш або тишу, або роздратування: «Як ви уявляєте собі роботу, якщо не можете поговорити голосом?».
Це породжує головний бар’єр: роботодавці часто бачать у кандидатці лише «діагноз» і бояться брати відповідальність замість того, щоб оцінити її професіоналізм, дипломи й реальні навички.
Багато жінок змушені погоджуватися на низькооплачувані посади або йти у фриланс, а частина — взагалі втрачає мотивацію шукати роботу за фахом
Ситуація ускладнюється подвійною дискримінацією, коли до стигми про порушення слуху додаються гендерні упередження чи сімейні обставини.
Але чи справді створення доступних умов вимагає неможливого? Зовсім ні.
Доступна співбесіда — це необов’язково складна технічна інфраструктура. Часто це елементарна готовність комунікувати письмово, заздалегідь перевіряти кваліфікацію запрошених спеціалістів, вмикати автосубтитри чи давати чіткий фідбек замість звичного «ми вам перетелефонуємо».
Доступний ринок праці починається з поваги та попиту на професіоналізм. Український бізнес сьогодні як ніколи потребує кваліфікованих кадрів. Щоб допомогти роботодавцям подолати ці бар’єри та навчитися організовувати процес правильно, ГО World of Silence розробила чекліст для роботодавців та підготувала серію подкастів, де детально розібрані типові помилки, реальні історії та найкращі рішення для створення безбар’єрного найму.
Для країни, яка переживає дефіцит кадрів, — це більше, ніж питання інклюзії
Це можливість поповнення команд сильними фахівцями, які тривалий час були в тіні. Це можливість припинити практику «недоступних співбесід» та оцінити фахові навички замість оцінки слуху кандидатів.
Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою авторки.
- Поділитися: