План Б для киян. Чи буде тепло цієї зими і що робити, якщо ні. Розмова із заступником Кличка

«Небезпечно перебувати в ілюзії»

Петре Олександровичу, скажіть: то виїжджати з Києва чи не виїжджати?

Я б сказав так: ми дуже багато говоримо про складну зиму, про різні сценарії, зокрема й найгірші. Чи повинен бути план Б, чи ні (якщо перефразувати ваше запитання) — ймовірніше, так. Тому що, враховуючи щоденні, щогодинні обстріли різними засобами, які кратно збільшились, якщо порівняти з минулим роком, — звичайно, повинні бути варіанти для ухвалення певних рішень.

Але другий рік поспіль Віталій Кличко закликає виїжджати тих, у кого є змога, і наражається на критику — мовляв, це тільки розганяє паніку.

Я вважаю, що треба бути чесними. Тому що тут ідеться про життя і здоров’я, про воєнний стан, про надскладну ситуацію в енергосистемі України, яку ми маємо зараз. І тут точно небезпечно перебувати в ілюзії.

Власне, ми записуємо інтерв’ю під час екстрених відключень, коли немає світла по більш ніж 8 годин, коли відучора в деяких районах немає води внаслідок прильотів. Як щодо готовності Києва до зими станом на зараз — коли росіяни вибивають енергетичну інфраструктуру й водночас коли ми заходимо в опалювальний сезон?

Це головне питання. З одного боку — дійсно, в енергетиці складна ситуація, м’яко кажучи. З іншого — ми розпочали опалювальний сезон для соціальної сфери. Зараз запускаємо житлові будинки. І це все відбувається в режимі щогодинної звірки щодо ситуації, коригування наших планів.

Ми усвідомлювали, що зима буде дуже складною. І ми вже це бачимо на початку опалювального сезону, навіть зараз, поки немає сильних морозів. Але складність у тому, що ворог системно й послідовно знищує об'єкти енергетичної інфраструктури в Україні. Це стосується і київського енерговузла, і не тільки. Це, звичайно, не може не впливати на ситуацію.

Тому в тих умовах, які є, ми робимо максимум і зараз даємо тепло в будинки. Те, що ремонтується, — ремонтуємо, відновлюємо, максимально оперативно це робимо. Люди працюють цілодобово. Але й нові об'єкти, навіть із захистом, які ми з березня створили, — також під ударами. Вони також зазнають влучань. І, на жаль, інженерно-технічний захист стовідсоткових гарантій нам не дає.

Тому так — ми підготувалися з погляду готовності системи. І це ми бачимо зараз, що ми подаємо тепло. Основні об'єкти були відновлені після інтенсивних обстрілів, які були в січні-лютому-березні цього року.

Тобто вдалось повністю відновити об’єкти, пошкоджені після обстрілів іще минулого року?

Те обладнання, яке необхідне для проходження опалювального сезону, — відновлено, і воно зараз працює. І ми тримаємо таку, так би мовити, оборону вже в ситуації з обстрілами, які маємо зараз. Ми ж бачимо, що цими тижнями ворог обстрілює виключно енергетичну інфраструктуру.

І ми говоримо не про якісь монументальні споруди. Це багато вразливого обладнання, яке все захистити неможливо. І навіть те, що захищене, — теж пошкоджується. Тому енергетики, комунальники, всі ми — зараз намагаємося робити максимум.

Але Віталій Кличко в інтерв’ю BBC казав, що в Києві виконали лише 60% запланованих робіт із так званого плану стійкості. Якою є ця готовність станом на зараз?

Цей відсоток, мабуть, був станом на вересень. Зараз він більший. Але більшість робіт, згідно з планом стійкості, і планувалась до кінця року.

Це не запізно? І який відсоток виконання зараз?

Ну, якщо орієнтовно — це, мабуть, 75-78% готовності тих об'єктів, які входять до плану стійкості.

Якщо говорити про об'єкти, які треба було підготувати до початку опалювального сезону то вони були готові на 100%. Завдяки їм ми зараз узагалі-то й починаємо опалювальний сезон.

Запізно це чи не запізно — але ті роботи, які виконуються, не можуть бути виконані за три або чотири місяці. Створюються нові об'єкти в захисній інфраструктурі, і вони (з усіма можливими й неможливими пришвидшеннями) мають свій цикл будівництва.

Аби було зрозуміло: план стійкості (сформований на початку березня і затверджений лише в серпні) передбачає відновлення пошкодженого обладнання, захист енергооб’єктів і резервне живлення, правильно?

Захист, резервне живлення, створення об'єктів додаткової генерації, створення об'єктів резервної системи теплопостачання, посилення системи розподілу електричної енергії (це будинки, електрощитові, це автономія закладів охорони здоров’я)… Тобто план дійсно комплексний.

Я хочу лише поправити, що затверджений уперше він був у березні, а в серпні вже була затверджена його друга редакція зі змінами.

…І на це все передбачено 31 мільярд гривень, із яких Київ має забезпечити половину. Чи забезпечене зараз це фінансування на 100%?

37 мільярдів гривень, 31 із яких — це загальнодержавні напрями.

Після консультацій з урядом ще в березні-квітні була домовленість про фінансування у форматі 50/50. Зі свого боку ми передбачили 15 мільярдів гривень. Це таке міксоване фінансування. Багато коштів залучено ззовні — це міжнародні фінансові інституції, це ЄБРР, наприклад, і це державні банки. Тому один з основних викликів, де і як знайти кошти — загалом я вважаю, ми із цим впорались. Тут треба згадати й допомогу Офісу президента в координації з державними банками. І якщо необхідно буде додавати кошти — теж є варіанти, як це зробити.

Тобто з фінансуванням зараз немає проблем. Ми пам’ятаємо, що в нас була пауза на місяць, коли фінансування затримали через об'єктивні причини. Зараз ситуація виправилась.

Чи вистачить Києву світла

Яка ситуація з електроенергією після пошкоджень усіх ТЕЦ? Чи правильно я розумію, що власної генерації немає, і Київ повністю зараз залежить від постачання електрики через об'єднану енергосистему? Чи це не катастрофічна ситуація? Яких чекати відключень? Чи буде гірше?

Дійсно, місто залежить від єдиної енергетичної системи. І не просто залежить, місто — це складник цієї системи. І, звичайно, ми маємо зараз ситуацію, коли пошкоджуються об'єкти навіть не в Київській області — і Київ недоотримує відповідні обсяги електроенергії.

Ті графіки [світла], які ми бачимо зараз — це наслідок того, що просто неможливо передати більше електроенергії на Київ.

Є таке загадкове слово як «когенерація», яке часто звучить як щось таке, що має нас урятувати від зимових бід. Ідеться про так звані когенераційні установки. Минулого року ми з вами говорили про сім газопоршневих установок, або так званих міні-ТЕЦ. Скільки їх зараз і яку потребу вони покривають?

Перше: когенераційні установки — не панацея, і вони не вплинуть на забезпечення міста електроенергією. Тому що обсяги не співмірні зі споживанням міста Києва. А взимку Київ споживає близько 2 ГВт електроенергії. А втім, як така допоміжна опція, особливо для об'єктів критичної інфраструктури, об'єктів теплопостачання, — вона працює. І вже зараз працює в Києві.

Ми анонсували й плануємо мати цієї когенерації — приблизно 200 мегаватів до кінця року. Зараз працює частина — 57 МВт. До кінця листопада плануємо вийти на 120 МВт і, відповідно, ще 50-70 МВт до кінця року. Щодо кількості — сказати не можу.

Тут треба зазначити, що це реальні живі об'єкти, на яких відбуваються роботи, на яких є обладнання. Єдине, що вони теж регулярно потрапляють під обстріли. І, відповідно, несуть втрати. Але хай там як, така робота є. Це один з основних елементів плану стійкості, і ми бачимо в ньому перспективу.

Якщо брати потужності, то скільки споживає Київ і яку потребу закриває когенерація — йдеться десь лише про 4%?

Не можна говорити про те, що ці машини закривають якусь загальну потребу. Їх основне призначення — це працювати разом із тим чи іншим об'єктом критичної інфраструктури, допомагати йому виживати в разі перебоїв з електроенергією.

Але когенераційні машини теж чутливі до того, що відбувається в загальній мережі, коли ідуть стрибки напруги — вони виходять в аварійні режими, з ними треба працювати. Тобто своя специфіка тут безумовно є.

Щодо електрогенерації: крім когенерації — ми з вами швидко нічого не збудуємо. Це вже складна енергетична задача. І треба дуже гарно подумати, чи варто вкладати зараз десятки мільярдів у те, що може бути розбито однією ракетою.

Але ви кажете, що повністю монтаж передбачений до кінця року, хоча ці установки були закуплені ще 2024-го.

Ні, ці установки вже в роботі, вони вже зараз нам допомагають виживати. Але введені в експлуатацію вони були цьогоріч, оскільки ці об'єкти збудовані відразу в захисті другого рівня (це залізобетонна конструкція). Тобто це повноцінні захищені електростанції.

Вони працюють зараз. Якби ми незахищеними їх поставили — їх би просто вже не було.

Київ готовий до довготривалих блекаутів?

Питання дуже непросте. Я б сказав так: ми зі свого боку маємо відповідний план.

Ну, наприклад, у разі часткового або повного знеструмлення міст — у пріоритеті, звичайно, заклади охорони здоров’я, які повинні бути повністю автономні. У нас 21 стаціонарний заклад. Ми їх готуємо до повної автономності. 15 — уже виконані. Йдеться про те, що такі заклади мають свердловини, декілька рівнів генераторної потужності. Це власні або мобільні котельні, які працюють або на газу, або на пелетах. Тобто певний комплекс заходів, які повинні бути.

Щодо загалом готовності міста — на мій особистий погляд, повинна бути насамперед моральна готовність усіх. Очевидно, що треба мати вдома запас, заряджені павербанки тощо.

Для нас основним акцентом буде передусім забезпечити умови для тих, хто не може сам собі допомогти. Також окремо — це напрями підтримки мобільного зв’язку. Паливна безпека, харчова безпека. Звичайно, такий план у нас є.

«Збудувати саркофаги над усім — неможливо»

Ми про це частково згадали, але наскільки зараз у столиці захищені енергооб'єкти? Скільки було виділено коштів на захист, і які це рівні захистів?

Якщо говорити про кошти, то понад 7 мільярдів гривень — це та інвестиція, яка йде в інженерно-технічний захист другого рівня. І це ще не остаточна сума. Достатньо дорогі роботи, враховуючи те, що зростають і будівельні матеріали, той же бетон, й інші речі… І ці 7 мільярдів абсолютно не покривають загальної потреби, якщо говорити, що ми хочемо захистити все-все-все. По-перше, це й неможливо, тому що є обладнання, яке технологічно розташоване у звичайних будівлях.

Збудувати саркофаги над всіма складниками, будівлями, спорудами, які залучені сьогодні до створення комунальних послуг, — неможливо. Тому обираються пріоритети. Захищаються саме ключові, найбільш важливі елементи.

Ця робота виконується, щодо неї достатньо високі відсотки виконання на сьогодні. Ми це робимо, і ми це зробимо.

Чи є це гарантією того, що не будуть пошкоджені елементи енергетичної інфраструктури? Гарантії немає. Тому що маємо справу з балістикою, з іншими засобами. І тут ідеться про підвищення живучості цих елементів. Я переконаний, що це треба робити, що ці інвестиції виправдані. І це доводять уже багато прикладів, коли [об’єкти] витримують удари (і неодноразові удари) певної зброї. Ну, але сказати, що інженерно-технічний захист стовідсотково гарантує спокій — не можна теж.

Але виконання плану щодо цього теж не стовідсоткове?

Іще раз. План розрахований до кінця року. Це ми зараз із вами перебуваємо в офісі, і так оцінюємо — стовідсоткове чи не стовідсоткове….

А роботи виконуються, наприклад, на ТЕЦ, де тривога у нас 80% робочого часу, де вже є загиблі саме зараз.

Бо коли тривога — треба встигнути добігти до укриття, там перебувати цілий день, і от у таких перебіжках іще намагатися щось зробити. Це реальність, яка зараз там відбувається. Відповідно, це не може не впливати на виконання робіт.

І те, у яких умовах люди виконують ці роботи — повірте, вони роблять усе можливе для того, щоб виконати оці відсотки, про які ми зараз так трошки формально говоримо. Тому роботи з інженерно-технічного захисту загалом виконані на достатньо високому рівні. І я можу тільки дякувати тим людям, які ризикуючи зараз життям і здоров’ям, продовжують роботи й виконують їх. І виконають ці роботи.

Ви казали, що ТЕЦ захистити неможливо. Про які тут захисні споруди йдеться?

Ну, є споруди, які й на ТЕЦ теж захищаються. Загалом усю стогектарну ТЕЦ, звичайно, захистити неможливо. Але це не означає, що не треба захищати певні пріоритетні ключові елементи.

«Створити резервне теплопостачання для половини Києва»

Я так розумію, наймасштабнішим і найпроблемнішим напрямом підготовки в цьому плані стійкості лишається створення резервної схеми теплопостачання. І ви казали раніше, що не вистачало коштів саме на цьому напрямі. Як справи тут зараз? І чи буде Київ із теплом за такої кількості атак?

Дійсно — це, мабуть, найскладніший напрямок. Тому що поєднуються два напрями в одному: створення і захисних споруд, і сучасних технологічних об'єктів інфраструктури. По суті, це котельні. І тут є ще одна опція — це прокладання великої кількості інженерних мереж: тепло-, газо-, енергопостачання до цих об'єктів.

У межах міста Києва з його щільною забудовою — це непросто (як показує практика тих самих Теремків). Ніхто не хоче слухати, що тут треба прокласти трубу або щось… Ну, трошки на це дивляться по-різному.

Тому так — складно, але, утім, зараз ідеться про те, що виконується містом і Агентством відновлення у пропорції: місто — сім об'єктів, Агентство відновлення — шість об'єктів. Щоб зарезервувати приблизно 1500 МВт теплової енергії. Це не весь необхідний обсяг, але це його більша частина. І об'єкти будуються. Є нові об'єкти, є об'єкти, які реконструюються, є об'єкти, які модернізуються.

Умовно кажучи, ми повинні створити резервне теплопостачання для половини міста. Розраховуємо, що на кінець року вже перші об'єкти почнуть з’являтися і будуть готові замістити базові джерела теплопостачання.

Фактично для половини міста треба створити нову систему, яка зможе замінити наявну, яка будувалася при Радянському Союзі. Це дійсно завдання із зірочкою. І практики, експертизи немає. Це нові проєкти. Загалом має бути — близько 2000 МВт [теплової енергії]. Тобто є ще три об'єкти, які будуватимуться наступного року.

До речі, чи вичерпана ситуація з протестами щодо прокладання теплотраси на Теремках? І як вважаєте — чи можна було її уникнути?

Я б сказав, що вона вичерпана, але ми втратили дуже багато часу. І тепер, його надолужуючи, ми застосовуємо мобільні котельні, щоб зараз було тепло у школах у тій ділянці. Тому що паралельно проводяться роботи з прокладання цих мереж.

Але той час пішов на те, щоб дійсно порозумітися з громадою. Не думаю, що всі щасливі, але загалом компромісне рішення знайдене в ситуації, яка була.

Чи можна було її взагалі обійти? Ну, мабуть, складно. Тому що все одно йдеться про те, що треба виконувати певні роботи, і хочеш, не хочеш — це шкода для довкілля. Ми не можемо цього обійти. Мінімізувати — так. Взагалі це й було зроблено в кінцевому результаті, і ми мінімізували кількість дерев, які зрізають. Зрозуміло, що якихось ефемерних варіантів прокладати мережу через інші мікрорайони — це нереалістично в нинішніх умовах, ми просто б затягнули час.

Але попри те, скільки енергії, нервів, здоров’я ми витратили на оці всі комунікації, і люди нервували, і ми, — все одно, я думаю, все це не марно. Тому що спрямовано на те, щоб створити резерв для найбільш вразливого мікрорайону в Києві, який дуже страждав минулої зими.

Такого комунального колапсу, де була замерзла каналізація, цієї зими вже не буде?

Ну, от для цього ми й робимо цей проєкт. Ми ж це повторюємо постійно.

А скільки мобільних котелень зараз і яка їхня потужність?

Мобільні котельні спрямовані на те, щоб заживити теплом окремі будівлі. Зокрема, перший пріоритет — це лікарні, заклади соціальної сфери.

Вони себе вже зарекомендували. У нас 69 саме на колісному ходу і 10 таких, які можна перевозити й ставити стаціонарно. Тому є певний парк, і просто зараз він використовується в лікарнях, школах. І це вже практика достатньо відпрацьована.

Яке рішення для масиву Троєщина, що залежить від тепла великої ТЕЦ? І чи правдою буде сказати, що ситуація зі світлом та опаленням може бути гіршою на лівому березі, ніж на правому?

Ми не можемо тут розділяти лівий і правий. Можуть бути різні ситуації — як на лівому, так і на правому березі.

А саме щодо Троєщини — так, дійсно, ми працюємо зараз над тим, щоб створити там резерв для тепла. Це в роботі. Ми плануємо, що такий об'єкт може бути працездатним (щоб давати тепло) до кінця року.

І знову формулювання – «до кінця року». У всіх це сприймається, що ми не готові до зими.

Розумієте, можна сприймати це як завгодно. Але за три місяці ми не можемо побудувати те, що будується у штатний період два роки. Тому, це більш-менш реалістичний термін.

Чому за три місяці, а не раніше?

Тому що, по-перше, такі об'єкти треба запроєктувати, розрахувати їхню потужність, спроєктувати мережі, які треба під'єднати до цих об'єктів, розрахувати, замовити й виготовити це обладнання. Обладнання виготовляється щонайменше чотири місяці.

І ще один аспект — прокласти мережі. До деяких об'єктів мережі прокладаються в обсягах 2-3 кілометри трубопроводів. Причому це по наявній щільній забудові міста Києва. Скажіть мені, будь ласка, це можна зробити за три місяці? Не можна. От і все. Це реальність така. І ми робимо великі зусилля, щоб до кінця року в нас максимально з’явилися ці об'єкти. Це дуже непроста задача.

Не йдеться про запізнілі рішення. Йдеться про цикл будівництва, який треба озвучувати відразу. Мабуть, краще десь все ж таки правді в очі дивитись і комунікувати відповідно. А не казати «ми збудуємо і вже в жовтні відкриємо перший об'єкт».

Про конфлікт з Офісом президента

Що із забезпеченням систем водопостачання і водовідведення?

Як ми бачимо, резервне живлення — дуже важливий елемент для забезпечення сталого водопостачання. Воно теж не дає стовідсоткових гарантій, але, утім, повинно бути.

Проєкт забезпечення резервного живлення був розбитий на три етапи. Реалізований перший етап. Зараз готуються монтажні майданчики, й очікуємо обладнання для його встановлення. Частина їде з Туреччини, частина з Китаю.

Тобто тут треба розуміти, що не йдеться просто про якийсь генератор, який треба під’єднати до об'єктів. Це ми зробили там, де це було можливо, ще у 2022-23 році. Йдеться про створення фактично енергетичної інфраструктури — електростанцій, які будуть живити об'єкти водопостачання.

Але, попри весь цей комплекс заходів, президент каже, я процитую: «Навіть у прикордонних і прифронтових областях виконання планів стійкості вище, ніж у Києві. І кияни точно це відчувають, коли навіть після окремих влучань “шахедів” бувають відключення електрики й води в значній частині столиці». Ви це сприймаєте на свій рахунок?

Ну, мені точно, мабуть, неправильно коментувати слова президента. Річ у тім, що якщо говорити про критику — то ми її, звичайно, сприймаємо. Якщо говорити про план стійкості, який ми виконуємо, — то можна порівняти просто з тими, хто теж його виконує, про масштаби цих робіт і відповідно готовність.

Ми йдемо за планом стійкості загалом за тими графіками, які ми затверджували й узгоджували. У нас якихось значних провалів немає.

Зрозуміло, що ситуація з водою неприйнятна, вона стосується комфорту людей, іде невдоволення, критика тощо. Ми це розуміємо. Тому намагаємося просто якомога швидше виконати все, що передбачено цим планом стійкості й підготовкою до зими. Я можу тільки це сказати.

Ви кажете, що можна порівняти виконання плану стійкості. Київ, до речі, часто порівнюють із прифронтовим Харковом, і ставлять у приклад у питаннях оперативної реакції міської влади. Вас це не зачіпає?

Розумієте, порівнювати різні міста — це не зовсім коректно. Це різні види загроз, різні ситуації, різний масштаб, різна кількість мешканців. Тому я б не порівнював. Це зовсім різні речі.

Я з великою повагою ставлюся до Харкова й до тих людей, які там працюють, проживають. Тому взагалі цього не коментую.

Але ж ми бачимо, що пріоритет для ворога — зробити саме для Києва максимальну шкоду для інфраструктури, для життєзабезпечення міста. Тому, я думаю, що кожне місто робить те що може в межах своїх можливостей. Ми сконцентровані на тому, щоб максимально виконати свій план. А потім будемо вже порівнювати за результатами нашої роботи — хто і наскільки чого виконав. Це буде очевидно.

Але зараз очевидно, що знову саме напередодні зими проявляється чергове загострення між столичною мерією і Офісом президента. Це якось впливає на управлінські рішення?

Ви згадали Офіс президента — я теж говорив саме про те, що нам Офіс президента сприяв у координації роботи з банками. І це реальні речі, які були й мали свій результат. А щодо політичних аспектів — мені тут дуже складно це коментувати. Мабуть, я і не буду займати час нашого інтерв’ю на коментарі на цю тему. Це не моя функція.

А ви не сприймаєте, знову ж таки, особисто, коли президент говорить про те, щоб посилити столицю, створивши спеціальну управлінську команду для розробки рішень для столиці. Як ви до цього ставитесь?

Ну, я просто не до кінця розумію, про що йдеться, тому що я, як і ви, це бачу в пресі. Тому і якогось ставлення сформулювати зараз не можу. Я можу сказати, що в нас є достатньо ефективна й конструктивна співпраця з міністерствами щодо відновлення енергетики. Тобто є штаби, які функціонують, ми там є учасниками, і в межах цих штабів напрацьовуються рішення, необхідні в тій чи іншій ситуації.

Сказати, що ми відірвані зараз від країни, і щось там самі собі вигадуємо, і щось робимо, — такого немає. Сьогодні є синхронізація із центральними органами влади в наших діях і рішеннях. За це я можу точно відповідати, що так і є.

Як ви сприйняли мітинг під КМДА проти Віталія Кличка? Він же теж про певну невдоволеність.

Це насправді дуже серйозне питання. Стосовно мітингів, того, хто бере у них участь, яка у людей мотивація. У цьому плані дуже багато питань. Сьогодні в суспільства дійсно є психологічна втома, нервовість, але треба бути із цим дуже обережним. Хтось же організовує ці мітинги. Мені здається, що міський голова є достатньо відкритим, комунікує і про проблеми, і критику сприймає.

Невдоволеність питаннями особистого комфорту очевидно зараз може бути. Немає води, немає довго світла. Це реальність. Говорити, що у всьому цьому винен Кличко, — я із цим не згодний.

Ми усвідомлюємо, що людям некомфортно і є певна невдоволеність, критика і так далі. Але тут усе ж таки треба пробувати до цього ставитися максимально об'єктивно. Тому наша задача — комунікувати те, що відбувається і, звичайно, максимально оперативно реагувати на виклики. Це основні речі.

Один приліт — пів мільярда гривень втрат

А будівництво укриттів до плану стійкості не входить?

Ні.

Але насправді це те, за що дуже критикують Київ. Зокрема того, що стосується мобільних укриттів (не буду казати про меми зі скляними зупинками). Як з’ясувалося, їх мають закупити лише 14 до кінця року. Прокуратура подала в суд на КМДА через відсутність мобільних укриттів. Чому із цим така катастрофічна ситуація?

Я поясню цю ситуацію. Місто передбачило значні ресурси на капітальний ремонт і будівництво укриттів — понад мільярд гривень. І це робилося з огляду на те, що все ж таки в Києві тривалі тривоги, і найкращий захист — це саме нормальний стан стаціонарних укриттів. Тому й було ухвалено таке рішення, проінвестовано кошти. І, знов-таки, порівняймо — от ми 1 мільярд 200 [тисяч гривень] проінвестували. Хтось проінвестував більше? Все ж у порівнянні пізнається.

Загалом на будівництво й ремонт укриттів за період великої війни було спрямовано 7 мільярдів гривень. І це немало. Чи це достатньо? Ні, недостатньо. Тому що потреба більша, очевидно.

На 4-мільйонне місто повинно бути більше укриттів. Але зараз навіть виконати будівельні роботи, враховуючи ситуацію, знов-таки, з кількістю працівників — теж непроста задача. Зараз у районних адміністраціях, які є реалізаторами цієї програми, — рівень виконання по цих роботах — поки що 50%.

Щодо мобільних укриттів — ми просто розуміємо, що це теж нова реальність, і вони потрібні. Зараз «Київпастранс» закупив 14 укриттів, інші підприємства також будуть це робити, будемо передбачати кошти. Нагадаю, що торік ми теж передбачали кошти — пів мільярда на мобільні укриття, просто райони не встигли (не люблю слово «освоїти») виконати роботи зі встановлення цих укриттів.

Те, що треба робити й де є об'єктивна необхідність (зупинки та місця, де є трафік людей) — це [має бути] приблизно 100 укриттів. На мобільні укриття уже витрачено понад 50 мільйонів гривень. Ми будемо інвестувати далі в цей напрям.

Чи пропрацьований якийсь план із громадським транспортом? Зараз бачимо, який колапс відбувається після ударів по мостах. Як плануєте логістику між берегами, якщо будуть серйозні руйнування?

Тут є дублювальні маршрути наземного транспорту, які вже відпрацьовані. Якщо необхідно — буде додавання рухомого складу. Тому що дійсно по мостах ми бачили вже неодноразові удари. Це об'єкти, які для ворога є пріоритетними.

От просто зараз ми призупинили роботу електротранспорту, внаслідок нестачі обсягу електроенергії. Відповідно, зараз на ці маршрути будуть дублювати теж автобуси. Такі сценарії ми пропрацьовували, ми їх і раніше застосовували. Якщо ситуація стане кращою, то ми повернемося до електротранспорту, ні — значить, будемо в такому режимі.

Яка зараз кількість пошкоджених і зруйнованих будинків і скільки з них повністю відновлено? Минулого року було лише 25. Чому так довго відбувається відновлення?

Загалом кількість пошкоджених будинків — орієнтовно 4300. Частина будинків пошкоджена значно (тобто це конструктивні елементи), таких 205 будинків. Частина — це, наприклад, вікна тощо.

Загалом на відновлення будинків цього року виділено 1,7 мільярда гривень. І ці роботи виконуються як районними адміністраціями, так і комунальним підприємством «Житлоінвестбуд-УКБ» там, де серйозні пошкодження.

Інколи вартість відшкодування одного прильоту — близько пів мільярда гривень. Тобто це дуже серйозна стаття витрат для міського бюджету.

Тому що сьогодні за державною програмою «єВідновлення» люди можуть компенсувати собі тільки вікна, решту — робить місто. Відновлення — теж не швидка справа, тому що в межах відновлення треба проводити тендерні процедури, закупівлі, проєктування, інструментальне обстеження. Тому для одного об'єкта, який серйозно пошкоджений, звідки люди відселяються, — це може бути орієнтовно півтора року на проведення робіт.

Які насамкінець дасте поради мешканцям напередодні цієї зими?

Ну, поради залишаються традиційними. Треба про себе подбати, утеплитися, банально — мати павербанки, запас води.

Єдине, про що зараз енергетики просять, — це коли електроенергія відновлюється, то не вмикати відразу все, що можна вмикати. Розумію, що це дуже складно. Але просто це призводить до перенавантаження обладнання, виходять із ладу трансформатори й потім іще більша пауза в електропостачанні вже з технічних причин, тому що щось перегоріло.

До речі, ми проаналізували торішні аварійні ситуації в житловому фонді й виділили 800 мільйонів гривень (це теж елемент плану стійкості) на заміну слабких електрощитових у будинках, які виходили з ладу.

Тому в нас велика кількість напрямів, за якими ми працюємо, стосовно підвищення, скажемо так, нарощування стійкості міста. І за кожним напрямом є прогрес, є великі обсяги виконаних робіт, виділені реальні кошти. Тому критикувати нас, що ми не робимо — ну, не зовсім, ми із цим точно не згодні. А чи можна 4-мільйонне місто зробити автономним за короткий проміжок часу? Ну, теж не можна об'єктивно.

Повірте, ми робимо все, щоб ваш особистий комфорт якось підтримувати, але ви зі свого боку теж про це подбайте, будь ласка.