Пам’ять про спротив: у Києві відзначили 50-річчя Української Гельсінської групи

Про це повідомляє кореспондентка hromadske.

Організатором заходу виступив Український інститут національної пам’яті. Його голова Олександр Алфьоров наголосив, що учасники Української Гельсінської групи зазнавали систематичних переслідувань з боку радянської влади, однак продовжували відстоювати права людини та громадянські свободи.

«Це ті люди, проти яких велася активна боротьба з боку радянського режиму, КДБ та партійного апарату. Вона була пов’язана зі спробами нейтралізувати їхню діяльність. Когось ув’язнювали, когось відправляли на заслання, когось поміщали до психіатричних лікарень. Але це був той промінець громадсько-правової думки, який перебував у синергії зі світовою практикою захисту прав людини, свободи совісті, віросповідання та пересування. Усе це гарантувала Конституція СРСР, але насправді за тоталітарного режиму ці права були недоступними», — зазначив Алфьоров.

Однією із частин меморіального заходу стало вшанування пам’яті українських дисидентів і правозахисників на Байковому кладовищі. Учасники поклали квіти до могил Василя Стуса, Юрія Литвина, Олекси Тихого, Надії Світличної, Миколи та Раїси Руденків, Левка Лук’яненка, В’ячеслава Чорновола, Василя Романюка та Оксани Мешко.

Оксана Мешко — одна із засновниць Української Гельсінської групи, правозахисниця, яку називали «козацькою матір’ю». Після арештів перших учасників групи вона стала однією з найактивніших представниць правозахисного руху, продовжувала діяльність, попри переслідування та неодноразові ув’язнення.

З діяльністю Оксани Мешко пов’язаний і початок правозахисного шляху Йосипа Зісельса. У 1978 році він долучився до Української Гельсінської групи. Мешко підтримала його та інших нових учасників, хоча й застерігала від небезпеки переслідувань і не хотіла, щоб вони повторили долю тих, хто вже опинився за ґратами. Йосип Зісельс також долучився до вшанування її пам’яті.

У своєму коментарі Зісельс розповів про шлях до Української Гельсінської групи та усвідомлення ризиків, пов’язаних із правозахисною діяльністю.

«У молодості це було не так страшно. Звичайно, я розумів, що рано чи пізно мій шлях приведе до в’язниці, але ж ніхто не хоче туди потрапити. Але якщо треба — то треба. Переді мною тисячі людей пройшли цим шляхом, потрапили до в’язниць або загинули. Це був наш спільний шлях заради України, заради демократії», — зазначив Зісельс.

Вшанування на Байковому кладовищі завершилося покладанням квітів до могили Василя Романюка — учасника Української Гельсінської групи, який згодом став патріархом Київським і всієї України-Руси Володимиром. Після цього відбулася панахида за загиблими та померлими учасниками групи.

Після меморіальної частини заходу учасники перемістилися на Контрактову площу, де відбулася презентація виставки «В’язні сумління. Український правозахисний рух 70–80-х років». Експозиція присвячена історії українського дисидентства та правозахисного руху, діяльності людей, які виступали проти радянського тоталітаризму, документували порушення прав людини та зазнавали переслідувань за свої переконання.

Українську громадську групу сприяння виконанню Гельсінських угод — першу легальну правозахисну організацію в Україні за радянських часів — було засновано 9 листопада 1976 року в Києві. Її учасники відкрито документували порушення прав людини, переслідування української інтелігенції та обмеження національних свобод, апелюючи до міжнародних зобов’язань, які взяв на себе Радянський Союз.

Авторка: Олена Литвинова