Польща-2025: солодкаво-трупний присмак війни

«Війна стукає у двері Польщі, а тим часом у країні самі веселощі, смішки, хе-хе, що військо стріляє ракетами по пінопластових дронах-приманках. Політики дебатують, мусять обдумати відповідь, нескінченні наради. Що робить польське суспільство? Нічого... Не цікавиться. Важливо, що в Lidl акція на морозиво — 4+2 безплатно, або в Biedronka на ріпакову олію -30%», — ось одна з дуже зважених та тверезих оцінок, як почуває себе польське суспільство, у коментарі до допису про російські «шахеди», які в ніч проти 10 вересня атакували Польщу. Таких оцінок небагато.

Професійні спільноти, що готують навичкам оборони, закликають притомних співвітчизників-поляків навчатися, як поводити себе зі зброєю. Але чи справді кожен громадянин Польщі, тим більше серед патріотів, якими себе вважають крайні націоналісти, готові захищати свою країну? 

Хочеться вірити, що принаймні вони думають про це. Але ж саме сьогодні соцмережі прихильників крайніх правих (майже однойменних партій Ментцена та Брауна) вибухнули дописами про те, що «це не наша війна», «дрони не російські», «це українська провокація».

Серед прихильників, умовно поміркованих правих — консерваторів — теж безліч дивних жахливих версій про «поганих українців, які вчиняють провокації з безпілотниками, щоб «повторити Волинську різанину». Тут, як то кажуть, медицина безсила. Частина поляків щиро вірить, що росії немає сенсу атакувати Польщу, що це лише бажання українців втягнути Польщу та НАТО у війну. І тут дуже доречно пригадують свіже інтерв’ю експрезидента Анджея Дуди, де він заявив, що Зеленський начебто намагався втягнути Польщу у війну, що Україна весь час це робить, і це в інтересах українців. Щоправда, Дуда визнавав, що на місці Зеленського робив би те саме, бо це національний інтерес країни, яка бореться з агресором. Але цей нюанс уже якось залишається поза кадром сьогоднішніх антиукраїнських коментаторів.  

Дрони знаходили сьогодні навіть за 350 кілометрів від польсько-українського кордону, наприклад, у гміні Мнішков — це Лодзьке воєводство, центр Польщі. Маємо справу з дуже відвертою демонстрацією та залякуванням з боку росії. Можна зрозуміти небажання поляків прийняти реальність, що це саме кремль так жахає польське суспільство та політиків. Ми ж теж не вірили, не хотіли вірити в те, що росія готується напасти.

Моя знайома, пані Ірена, має безсоння. Цієї ночі вона чула, віддалено, дивні різкі звуки. Але подумала, що то молодь розважається на автівках без глушників. 

«Слухай, ну чому вони (влада — ред.) нам не сказали? Ми би з дідом хоч до пивниці пішли». Вона зітхає. Та одразу каже, що нікуди не поїде, тут її дім, уже як буде. І знову я чую в цих словах польки думки українок — не поїду і все. 

Сьогодні мені зателефонувала знайома українка — вона вивезла до Польщі лежачу маму. І згадала, що я колись працювала на інфолінії для біженців з інвалідністю:

«У мене зберігся ваш телефон, ви колись нам радили, як оформити інвалідність у Польщі. Може знаєте, які є програми в Німеччині? Хочу заздалегідь підготуватися вивезти маму». Я не знаю, але відчуваю в її голосі непокій. І жодної зловтіхи, що, мовляв, так їм, полякам, і треба. Ні, вона вдячна польським волонтерам, лікарям. Їй важко усвідомлювати, що війна може накрити й тут, проте зараз це вже констатація факту, свій шок вона пережила в лютому 2022-го.

У соцмережах польки дякують, що цієї ночі їм писали українські подруги, попереджали, що летять російські шахеди на Замость і Хелм. Ні влада, ні медіа цього не робили. Ці перші кілька годин офіційні польські канали інформації зберігали мовчання — таке враження, що боролися з власним шоком і запереченням. Та швидко опанували себе і вже зранку було багато заяв, пів дня були брифінги відповідальних осіб і спроби показати, що ситуація під контролем. Та чи й справді так? Кілька десятків російських дронів, попри все потрапили на територію Польщі, деякі долетіли аж углиб країни на 300-350 кілометрів. Поляки зараз багато обговорюють: чим саме їх збивали? І що буде, коли росія запустить значно більше?

Відповіді немає. І хоча польська влада дуже правильно технічно провела консультації в рамках 4 статті НАТО, та ані засобів проти масованої атаки дронів, ані спільної стратегії Альянсу не було представлено. Хоча б на рівні заяв. Бо дрони — це вже війна, фізична, реальна. Не танки, їх може й не знадобиться. 

Як не дивно, Польщі пощастило, що її лідери представляють антагоністичні політичні сили — вони здатні, і вже роблять це, діяти на різних напрямках. Так, Дональд Туск, має політичний багаж і вплив у Європі — він проводить консультації з європейськими лідерами, з очільниками НАТО, президентом Зеленським. А Кароль Навроцький, який має прихильність Вашингтона, розмовляє з Дональдом Трампом. 

Даруйте за іронію, але пан Дуда мав рацію — на місці Зеленського він би намагався залучити всіх можливих союзників. І тут політична доля посміхається, бо найбільший союзник Польщі зараз — той, хто реально може допомогти — якраз і є Україна, що воює. Тільки тепер уже в інтересах Польщі її залучити. 

Не так давно розмовляла з польським експертом із безпеки. Ми роздивлялися в кабінеті пана професора за склом у величезних шафах колекції фігурок солдатів різних часів і воєн. Ми говорили про те, чи захищатиме НАТО Польщу, чи застосує 5 статтю. І пан професор був певен в одному: якщо росія вдарить по Сувалках, місту на північному сході Польщі (а це один із найімовірніших сценаріїв розвитку подій), Польща має захищати партнерів по східному флангу Альянсу — країни Балтії. Бо краще воювати разом, ніж чекати, поки переб’ють кожного окремо. 

До речі, як кажуть аналітики, житло біля Сувальського коридору в Польщі стрімко дешевшає.

Як зізнавався один мій знайомий поляк у приватній розмові, уже зараз треба думати, куди виїхати: він особисто не збирається воювати з росіянами. Несподівано подумала ось про що: безліч праворадикальних поляків весь час вимагають вислати всіх українців на фронт, влаштовують антимігрантські марші, а чи самі вони готуються зі зброєю захищати Польщу?