Пошук грошей не має кінця. Чи отримає Україна заморожені російські кошти

За оцінками МВФ, лише у 2026-2027 роках Україна має незакриту потребу у фінансуванні в 63 мільярди доларів. Для 2026-2029 років ця цифра становить 136,5 мільярда доларів.

«Репараційний кредит є абсолютно критичним для покриття дефіциту бюджету України на найближчі три роки. Європейські партнери це точно розуміють, але й досі не можуть подолати юридичні бар’єри для фактичної конфіскації російських заблокованих активів», — говорить Дмитро Чурін, директор аналітичного департаменту інвестиційної компанії Eavex Capital.

Чому надання репараційної позики виявилося проблемою

Від початку керівництво Євросоюзу пропонувало такий механізм надання Україні репараційної позики: оскільки більша частина російських грошей, а це 185 мільярдів євро, перебувають у бельгійській фінансовій установі Euroclear, ця установа мала би віддати кошти Євросоюзу, а той би надав Euroclear власні облігації на таку ж суму. Після цього ЄС аналогічним чином вилучає російські кошти в інших європейських країнах і надає їх Україні. Але є умова: віддати їх Україна має лише в тому разі, якщо росія повною мірою заплатить воєнні репарації.

Проте Euroclear та уряд Бельгії не погодилися на такий варіант. Якщо росія подасть до одного з судів, рішення якого мають виконуватися в Бельгії, позов із вимогою віддати їй гроші з Euroclear і виграє цю справу, то незрозуміло, як розрахуватися за цією вимогою. 

«Знову ж таки, приходить росія і каже: віддавайте наші гроші. А в Euroclear кажуть: а у нас лише облігації. Візьмете облігаціями європейськими? Ні, верніть нам гроші, можуть відповісти росіяни», — пояснює фінансовий експерт Андрій Шевчишин.

Бельгійський прем’єр Барт де Вевер висунув вимогу, що всі країни ЄС мають спільно гарантувати забезпечення Бельгії грошима на випадок, якщо доведеться віддавати їх росіянам. Та насправді європейським країнам дуже важко буде швидко зібрати 185 мільярдів євро. 

Тож у відповідь на це Єврокомісія звернулася до Європейського центрального банку, щоб той прогарантував, що у критичній ситуації надасть повну суму необхідних грошей установі Euroclear. Але і ЄЦБ відмовився надавати таку гарантію, посилаючись на те, що це фактично виглядатиме як пряме фінансування бельгійського уряду, що заборонено договорами ЄС.

«Тут є дискусія, але зрозуміло, що тим же бельгійцям страшно це перевіряти на практиці. Це не питання того, що ті, хто не хочуть надати репараційну позику, — це вороги України», — зазначає Павло Кухта, ексвиконувач обов’язків міністра економіки.

Наступна проблема полягає в тому, що заморозку російських активів треба було продовжувати кожні пів року одноголосним рішенням усіх 27 держав-членів ЄС. Це надавало можливість будь-якій з країн — наприклад, Угорщині чи Словаччині, які вже висловлювали такі наміри — накласти «вето» на продовження блокування російських грошей. Якщо блокування припинилося б, країни ЄС мусили би повернути кошти росіянам.

Відтак, Європейський Союз висунув ідею заблокувати російські активи безтерміново, щоб не переживати за кожне голосування щодо продовження санкцій. Для цього є стаття 122 із законодавства ЄС, яка дозволяє для уникнення економічної кризи ухвалювати рішення більшістю голосів держав-членів, а не одноголосно — і таким чином заблокувати російські гроші безстроково. Власне, це й було зроблено рішенням Ради ЄС 12 грудня.

Підтримати

«Розумний страх Бельгії, що в якийсь момент санкції не будуть продовжені, а отже гроші потрібно буде повернути. Якби ці гроші були заморожені й зафіксовані судовим рішенням, яке би фактично дозволяло Бельгії видати їх іншій країні, вона б виконувала це рішення, як європейська країна виконує рішення внутрішнього суду. Але цього немає. Отже, законодавчо ці гроші залишаються російськими», — пояснює фінансовий експерт Андрій Шевчишин.

Іншими словами, якби ЄС чи Україна звернулися до суду, чиї рішення мають виконуватися в Бельгії, і отримали вердикт, що російські гроші в Euroclear перестають бути російськими й мають бути виплачені Україні — усе б вирішилося в українських інтересах. Але такого позову не було.

«Я думаю, що позиція уряду Бельгії не означає фінальне „ні“. Це питання того, на яких умовах буде отримане погодження. Бельгія висловлює абсолютно нормальне занепокоєння, тому що завтра ці лідери, які висловлюють беззаперечну підтримку наданню репараційної позики, можуть втратити владу. Відбудеться якийсь політичний процес у Німеччині чи Франції, або керівництво Єврокомісії зміниться. І тоді Бельгія опиниться сам на сам з претензіями від росії. При тому, що Сполучених Штатів вже не буде в Європі, не буде цієї єдності», — говорить Дмитро Боярчук, виконавчий директор експертного центру Case Ukraine.

12 грудня російський центробанк подав позов проти Euroclear до Арбітражного суду Москви, звинувачуючи установу у використанні активів центробанку рф без його згоди. Euroclear зберігає в росії близько 16 мільярдів євро клієнтських грошей, які відтепер потрапляють під ризик конфіскації.

Де ще є російські активи?

Окрім російських грошей, заморожених у бельгійській установі Euroclear, є ще й частина таких коштів у бельгійських банках, інших країнах Європи та світу. Так, Британія вже погодилася включити заморожені там російські кошти на 8 мільярдів фунтів до репараційної позики для України. 

У Франції є 18 мільярдів євро російських грошей, але вони розміщені в комерційних банках, тож країна не дуже хоче залучати їх у репараційний кредит, стверджуючи, що ділові відносини комерційних банків з росією — це зовсім інша справа, яка не підпадає під правові механізми пропонованого для України кредиту. Вочевидь, бельгійці це вважають несправедливим — чому вони повинні віддавати гроші Україні, а французи ні.

Ще є близько 30 мільярдів доларів заморожених коштів рф в Японії — і японський уряд відхилив пропозицію ЄС залучити ці гроші для фінансової допомоги Україні. Також, 15,1 мільярда євро — у Канаді, яка більш прихильна до ідеї передати їх Україні. І 4,3 мільярда євро — у США. В цілому ж у світі їх близько 300 мільярдів доларів.

Запасний план, що його пропонує Єврокомісія на випадок, якщо залучити заморожені російські активи для надання репараційної позики не вийде, теж існує. Це — позика коштів Євросоюзу для потреб України на європейському фінансовому ринку. Орієнтовно на 90 мільярдів євро на два роки (хоча сума може бути й меншою) через випуск облігацій ЄС або окремих країн-членів. Розраховуватися за цими облігаціями повинні будуть європейські країни, що візьмуть у цьому участь.

Утім, ці гроші Україні, ймовірно, доведеться повертати, на відміну від позики на основі російських активів.

Можливу конфігурацію такого сценарію пояснює фінансовий експерт Андрій Шевчишин: «Наприклад, Франція, Британія та Німеччина випускають облігації, де отримані гроші будуть передані Україні. Базою буде бюджет цих країн.

Чи інша коаліція декількох країн, які згідно з розміром економіки розділять між собою цей кредит через облігації. Але це, відповідно, лягає тягарем на мешканців цих країн. Потрібно буде пояснювати, що ці кошти будуть направлені Україні і тому подібне. І виходить так, що видавати їх вільно Україні якось не дуже з руки».

Ексвиконувач обов’язків міністра економіки Павло Кухта каже, що заморожені російські гроші — фактично українські, а не європейські. Тому їх слід лишити на потім, а оборонні потреби України фінансувати суто європейськими грошима. Тож нехай європейці знайдуть ці гроші, а не витрачають фінансовий резерв для України на війну.

«Якщо вже так ставити питання про друзів і підтримку, то це мають бути гроші самих європейців, принаймні на час війни, а не гроші, які зарезервовані під відновлення України, але їх вкинуть у війну просто тому, що вже шкода свої гроші давати», — говорить Кухта.

Геополітичні терези

А ще є велика геополітика. Так, адміністрація американського президента Дональда Трампа воліє включити майбутню долю заморожених російських активів у периметр мирної угоди, яку просуває Вашингтон. Це допоможе зробити заблоковані гроші предметом політичного торгу з росіянами.

Як наполягає український президент Володимир Зеленський, якщо не лише Україна має йти на поступки, але й росія — тоді Трамп запропонує росіянам відмовитися від заморожених коштів для передання їх Україні і це виглядатиме як їхня поступка. Або ж Трамп запропонує росіянам повернути їхні гроші в обмін на мир.

Та в Трампа є й інші ідеї. Для прикладу, є план створити фонд на 200 мільярдів доларів із російських активів, щоб побудувати в Україні величезний дата-центр (центр для обробки інформації у великих обсягах, що потрібно для індустрії ШІ), який буде отримувати електрику з окупованої Запорізької АЕС. Американці ще й хочуть на цьому добре заробити.

«Україна залучена в цей процес перемовин з американцями, бо там питання репараційного кредиту так само стоїть», — говорить народний депутат Олег Дунда зі «Слуги народу», який нещодавно мав поїздки до Брюсселя та Вашингтона.

Євросоюз же розділений у своєму обговоренні репараційної позики для України на умовні три політичні групи. Перша група — Німеччина, північні країни та країни Балтії. Ця група просуває свою політику через так звану «коаліцію охочих», вважаючи, що Україні слід якнайшвидше надати щонайбільше грошей, щоб вона могла продовжувати воювати стільки, скільки знадобиться. Це дасть можливість закуповувати системи ППО, дрони, ракети та іншу зброю, щоб ЗСУ і далі чинили опір росіянам, навіть якщо на це потрібно буде витратити весь репараційний кредит на основі російських грошей. Президент Зеленський має найбільш теплі контакти саме з цією групою, розділяючи з ними їхнє бачення.

«Зараз важливим є фінальне рішення щодо репараційної позики, яке дозволить своєчасно внести зміни до державного бюджету та підвищити видатки на оборону. Крім цього, певна частина репараційного кредиту піде на закупівлю зброї. І тут сама ідея „фінансування закупівлі зброї для України за кошти агресора“ виглядає достатньо позитивно», — зазначає Сергій Колодій, головний експерт з макроекономічного аналізу «Райффайзен Банку». 

Друга група — це Угорщина та Словаччина, чиї уряди мають відверті проросійські сентименти. Їхня позиція полягає в тому, що чим більше давати грошей Україні, тим довше вона воюватиме. Відтак, у них є своє «просте» рішення: якщо не надавати Україні фінансової допомоги — війна припиниться. Звичайно, у такому сценарії дуже зацікавлена росія.

«Фактично йде війна на виснаження ресурсів. Росіяни запускають наратив, що як тільки ви перестанете підтримувати Україну — війна закінчиться. Для України це означає, що вона колапсує. Я впевнений, що росіяни розраховують на певного роду хаос в країні. Відрізання України від ресурсу — це її автоматичний програш у війні та одальші питання, які направлені на дестабілізацію», — коментує Дмитро Боярчук з Case Ukraine.

«Ми маємо визнати один факт, що сьогодні ми плануємо стати членом Європейського Союзу і НАТО, але в цей же час ми маємо усвідомити, що москва вже є частиною цих організацій через своїх міньйонів», — говорить нардеп Олег Дунда.

Третя група — це умовна «мовчазна більшість», країни від Португалії до Кіпру. Вони дуже нечасто роблять якісь заяви про війну в Україні, а орієнтуються переважно на Італію та її лідерку Джорджу Мелоні, котра репрезентує «південь ЄС» на противагу «півночі ЄС». Ця вісь утворилася вже давно.

Третя група переважно проукраїнська з більшості питань, але притримується думки, що заморожені російські кошти мають піти на повоєнну відбудову України, а не на продовження війни. Бо інакше на відбудову, якої Україна вкрай потребує, грошей уже не лишиться.

Так, під час грудневої зустрічі в Римі, Мелоні дуже серйозно переконувала Зеленського погоджуватися на мирні ініціативи Трампа, адже лише вони можуть сприяти швидкому встановленню миру, а тоді Україна зможе нарешті перейти до економічної відбудови. 

«Уряд в Італії дружній до України. При цьому вони далеко від росії, на відміну від поляків та балтів, які росіян бояться. Італійцям немає чого боятися. Вони зараз зняли питання про закупівлю зброї для України через програму НАТО PURL, тому що йдуть переговори й італійці вважають: ну, окей, тоді треба, якщо ми йдемо в мирні переговори, пріоритезувати те, що допомагає досягти миру швидше, а не просто підживлювати війну без жодного якогось плану чи результату», — говорить Павло Кухта, ексвиконувач обов’язків міністра економіки.

«Тут Україна сильно затиснута між інтересами сторін. Американці тиснуть за мир, частина європейців теж прибічники швидкого перемир’я, а частина — агресивно намагаються затягнути війну. Тому що чим довше росія зайнята Україною, тим довше вона не полізе, скажімо, в Прибалтику. Виходить, на словах вони кажуть, що ми — друзі України, але, по суті, наш інтерес, щоб українці воювали, гинули за те, щоб нас не чіпали.

Якби на ці гроші репараційної позики можна було відбити Крим — може, це мало б сенс. Якщо ж ці гроші або значна їх частина просто згорять за рік у війні, а росія ще далі просунеться, то просто, вибачте, протринькаємо хоч якийсь ресурс, який є на те, щоб Україну відновити», — додає Кухта.

Чи має Україна власний план Б?

З огляду на всі складнощі, пов’язані з отриманням багатьомільярдної репараційної позики або іншого варіанту нової, масштабної європейської фінансової допомоги найближчим часом, Україні слід мати власний план Б. Та чи він можливий?

«Я думаю, що це емісія гривні. А ще розміщення державних облігацій. Це будуть основні канали. В уряді кажуть про підняття податків, є ідея „хлопнути“ ФОПів. Вони-то ФОПів „хлопнуть“, але просто люди перейдуть у тінь або виїдуть. Позики на внутрішньому ринку, бо ззовні в борг ніхто не дасть, і емісія гривні — це так, на один рік протриматись, з певним посиленням інфляції», — зазначає економіст Дмитро Боярчук.

«Звісно, знайти якісь альтернативи можна, але це може бути дорого, недостатньо, пізно. Тому наразі ЄС активно працює над пошуком варіантів, які б дозволили завершити підготовку механізму у стислі строки і затвердити позику вже 18 грудня.

Якщо це не вдасться, це навряд чи означатиме негативний фінал ініціативи. Найімовірніше, це просто призведе до зміщення вже погодженого фінансування на початок року, а додаткові кошти, з використанням заморожених активів чи без, ЄС погоджуватиме і виділятиме вже трошки згодом», — говорить Тарас Котович, старший фінансовий аналітик інвестгрупи ICU.

18 грудня розпочнеться засідання лідерів країн-членів ЄС, де одним із головних питань буде обговорення подальшої фінансової допомоги для України. Залишається бути готовим до будь-якого варіанту подальшого розвитку подій.