Коли допомога повертає гідність. Історії стійкості прифронтових громад Донеччини

У прифронтових громадах слово «стійкість» давно перестало бути абстрактним поняттям із гуманітарних звітів. Тут воно підкріплене конкретними щоденними кроками.

Понад два роки у Краматорському районі Донецької області громадська організація «Аваліст» у партнерстві з CARE за фінансування Європейського Союзу втілює проєкт «Гендерно-чутлива допомога в рятівному захисті для прифронтових громад на Сході України». За цей час комплексну підтримку — юридичні й психологічні консультації, кейс-менеджмент, групові сесії психосоціальної підтримки, грошову й матеріальну допомогу, навчання для волонтерів тощо — отримали майже 45 тисяч мешканців Донеччини й людей, які були вимушені виїхати з області через війну.

У 2023–2024 роках у межах проєкту діяли громадські центри у Святогірську, Слов’янську, Покровську й Миколаївці. Наближення лінії фронту змінило географію допомоги: активними залишаються два центри, а частина команд працює з евакуйованими мешканцями Донеччини в сусідній Дніпропетровській області. 

Кожен кейс — історія про людську гідність

Кейс-менеджерка ГО «Аваліст» Ірина починає робочий день із теки документів. Вона знає: за кожним файлом — людина, яка втратила дім, безпеку, віру в себе. Ірина сама виїхала з прифронтової  Костянтинівки.

Вона їздить у віддалені села, супроводжує людей до лікарень і держустанов, організовує консультації юристів і психологів.

Ірина відчуває, що працює не дарма, «коли людина приходить із порожніми очима, а йде з надією». Одна з її підопічних — молода жінка, яка виїхала з окупованої території без жодного документа на сьомому місяці вагітності. За кілька місяців команда допомогла відновити документи й організувала медичну допомогу. Зараз ця жінка виховує дитину й будує нове життя.

Психологиня Наталія Бондаренко працює у Слов’янську. Вона також втратила дім через війну. Наталія проводить індивідуальні консультації і групові сесії для мешканців району: говорить із ними про стрес, емоції, провину, навчає простих технік відновлення.

«Це не швидке зцілення, а можливість видихнути й знову відчути контроль над власним життям», — пояснює Наталія. Для багатьох її підопічних ці зустрічі стали єдиним безпечним простором, де можна говорити про біль без осуду. 

Коли допомога стає навичкою

У прифронтових громадах війна стирає межу між «тими, хто допомагає» і «тими, хто потребує допомоги». Тут майже кожен мусить підтримувати іншого: дитину, сусідку, випадкову людину на вулиці під час тривоги. Тому в межах проєкту проводять тренінги з надання першої психологічної допомоги й системи перескерування по правову та соціальну підтримку.

Понад 170 волонтерів навчились розпізнавати гострі реакції на стрес, надавати першу психологічну допомогу, працювати зі страхом, дезорієнтацією, гострим стресом і водночас дбати про власний ресурс.

Лілія працює з дітьми й проводить онлайн-уроки. Вона каже, що раніше губилась у моменти паніки, а після тренінгу знає, що робити. «Одного разу під час онлайн-уроку почався обстріл, — розповідає вона. — Дитина, яка була вдома сама, завмерла й почала плакати. Я бачила, що вона панікує. Завдяки тренінгу я не намагалась заспокоїти її словами “все буде добре”, а попросила назвати п’ять речей, які вона бачить навколо, чотири ті, які вона може відчути тілом, і три ті, які чує.  Ми дихали разом. Дитина заспокоїлась і дочекалася дорослих». Іншим разом Лілія допомогла розгубленій літній жінці на вулиці під час тривоги.

Саме на таких вчинках побудована жива стійкість громад: допомога перестає бути лише справою фахівців і стає спільною навичкою. «Я не зупиню війну, але можу зменшити паніку поруч із собою», — каже Лілія. 

Результати, за якими стоять люди

Для тисяч людей допомога, надана в межах проєкту, повернула базове відчуття безпеки. Комусь вона дала змогу лишитись у власному домі, відчути контроль над своїм життям, отримати підтримку без осуду, відновити документи, захистити права.

Цей вплив був би неможливим без підтримки Європейського Союзу. У прифронтових громадах Донеччини фінансування ЄС — це практичні рішення, які щодня змінюють життя: робота мобільних команд, термінова допомога, доступ до психологів і юристів, захист для дітей, жінок, літніх людей і людей з інвалідністю.

Війна триває, і потреби накопичуються. Люди живуть у постійному стресі, громади виснажуються, а їхні ресурси залишаються обмеженими. Тому продовження такої підтримки критично важливе. Адже це не лише допомога тут і зараз, а джерело довіри, солідарності й стійкості, які залишаються з людьми у прифронтових громад навіть у найважчі часи.

Проєкт «Гендерно-чутлива допомога в рятівному захисті для прифронтових громад на Сході України» реалізовано громадською організацією «Аваліст» у партнерстві з CARE за підтримки Європейського Союзу (European Union in Ukraine).

Партнерський матеріал опубліковано на правах реклами