«Співпрацювати з ФСБ я одразу погодився»
Тримаючи руки за спиною, з опущеною головою та в помаранчевих робах, в'язні один за одним крокують у напрямку їдальні. У декого в руках пакети: там вони несуть власну їжу до обіднього столу. У їдальні кожен по черзі бере тацю й кладе на неї сталеву миску з супом та кашу з відбивною. Пообідавши, вервечкою вертаються до звичного тюремного життя. Однак Кам'янську виправну колонію на Запоріжжі дещо вирізняє. Тут відбувають покарання лише засуджені за колабораціонізм.
«Шкодую лише про те, що мало зробив»
«Я не зраджував ані українського народу, ані української держави. У мене був просто свій погляд, який не збігався з цим режимом, який у нас зараз сидить у Києві», — так пояснює свої дії Олег Беляєв.
Він — один із трьохсот засуджених, які відбувають покарання в цій колонії.
Раніше тут сиділи повторно засуджені за кримінальними статтями. Однак на початку вторгнення їх вивезли через часті обстріли, а у 2023 році «вільну» колонію переформатували спеціально для засуджених за колабораціонізм і державну зраду.
Олег Беляєв називає себе «простим одеським рибалкою» і наголошує, що він росіянин, а не українець. Щойно він заходить до кімнати, де ми записуємо інтервʼю, каже, що погано розуміє українську й деякі запитання уточнює.
У 2014 році Беляєв брав активну участь у проросійських мітингах в Одесі, а 9 травня до нього, за його словами, підійшли два співробітники ФСБ і запропонували співпрацю.
«Співпрацювати я одразу погодився. Ба більше, я був навіть дуже радий», — емоційно каже Беляєв.
Дуже захопливо розповідає про свою підтримку росії — виразні зморшки на лобі так і ходять туди-сюди, але менш охоче — про те, що саме вчиняв. Беляєв зізнається, що збирав для росіян інформацію про проукраїнських діячів та бізнесменів.
«У мене велике було коло спілкування серед держслужбовців міста й області Одеси», — розповідає Беляєв.
Але не лише це. Він відбуває покарання за пособництво росії, колабораціонізм і викрадення людини.
«Як ви вважаєте, чому за вісім років мене жодного разу не заарештували? Тому що я весь такий розумний чи вмів ховатися? Та тому, що профільні правоохоронці, які цим займаються, вдавали, що вони нас ловлять, а ми вдавали, що ми ховаємося», — переконує Беляєв.
За даними прокуратури, у період повномасштабної війни він був учасником угруповання, яке збирало інформацію про місця розташування військової техніки, блокпостів, об’єктів критичної інфраструктури в Одесі.
«Звісно, шкода мені Одесу, — відповідає він на запитання, чи не прикро йому, що на його місто летять російські ракети. — Мені шкода Вінницю. Мені шкода Київ. Мені шкода будь-яке місто українське, там живуть такі самі люди, які я. Такі самі діти. Але я чудово розумію, що росію спровокували».
Угруповання, учасником якого він був, за даними прокуратури, розробило план викрадення місцевого бізнесмена, який не підтримував рф. Але правоохоронці затримали їх раніше. У серпні 2022 року вони вивісили на будинку в Одесі прапор рф із написом російською мовою: «Одеса — російське місто». Так його і вирахували.
На запитання, чи не шкодує про свої вчинки, Беляєв відповідає, що шкодує лише про те, що мало зробив.
«За Україну не сидів би, а за росію готовий»
У колонії в'язні прокидаються о шостій. Ранкові процедури, зарядка, сніданок і далі вихід на роботу для тих, хто захотів заробити додаткові кошти.
«У кожного восьмигодинний сон без перерви, з 22:00 до 6:00. У суботу лягають спати й прокидаються на годину пізніше. Також у них є вільний час, час для спортивних, фізкультурно-спортивних занять. В інший час вони можуть дивитись телепередачі, грати в шахи», — розповідає Андрій Дніпров, начальник оперативного відділу колонії.
Зароблені чи передані родичами кошти в'язні можуть витратити в магазині, де продають базові речі: соки, воду, цукерки, пральний порошок, зубні щітки чи пасту.
Також засуджені можуть мати в колонії побачення з близькими.
Окрім того, на території колонії є церква, куди щонеділі приходить священник. Звісно, ПЦУ, уточнює Дніпров. У самій колонії сиділи два священники московського патріархату, їх росіяни вже обміняли.
На обмін сподівається і 57-річний Геннадій Параскевич. Як й інші вʼязні-співрозмовники hromadske, він написав заяву на обмін.
Параскевич працював лікарем у військовому шпиталі в Запоріжжі, мав офіцерське звання — майор.
На початку вторгнення на нього вийшов знайомий з уже окупованого Токмака і запропонував передавати росіянам списки військових ЗСУ та їхніх поранень. Він погодився.
«За цими списками можна багато чого визначити: характер захворювань, травм, місце, де зазнав поранення», — розповідає Параскевич.
Навіщо лікував українських військових і водночас працював на росіян, з його відповідей зрозуміти складно: на запитання Параскевич відповідає короткими реченнями. Підтримував москву ідейно, мовляв.
Параскевич засуджений за пособництво державі-агресору на 15 років. Каже, що за росію готовий стільки сидіти.
«От за Гренландію й Канаду я б не сидів точно. За Україну теж», — говорить Параскевич.
«Щоб росія про мене не забула»
Ще один лікар, засуджений за пособництво росії, — Володимир Виборний. Він був фактичним помічником колишнього народного депутата від «Партії регіонів» Володимира Сівковича, якому інкримінують державну зраду.
Виборний сам шукав вихід на російські спецслужби. У 2017 році виїхав до росії, де спілкувався з представниками ФСБ і став передавати їм дані про «Хізб ут-Тахрір» та «Азов».
«Я почав співпрацю з російськими спецслужбами й надавав їм інформацію з ідейних переконань», — пояснює своє рішення Виборний.
Однак ФСБ, за словами засудженого, не одразу ним зацікавилася, тож він переїхав до Єгипту, але на початку вторгнення на нього вийшли знову. Запропонували збирати дані для росіян.
Він завербував знайомого з Чернігівської області, який надавав інформацію про розташування Збройних сил. А в червні 2022-го і сам Виборний повернувся до України збирати дані. Проте його затримали майже одразу після перетину кордону.
На запитання, як він житиме, якщо допоміг росіянам вбити людей, відповідає: «Я, звичайно, намагався уникати цього, але зрозуміло, що неможливо уникнути ймовірних жертв серед мирного населення в сучасній війні. Я, звичайно, не хотів цих жертв. Річ у тім, що якби росію зруйнували зсередини, то й російський, і український народ були б поневолені й стали б узагалі безправними, як багато держав в Африці».
Засуджені навіть після вироків лишаються впевненими у своїх поглядах та ідейній підтримці росії. Усі вони ставлять під сумнів воєнні злочини росіян у Бучі та висловлюють підтримку політиці володимира путіна.
«Сам я не бачив на власні очі, тому не буду ніяк висловлювати свою думку, бо я знаю, що сучасні засоби телебачення і пропаганда взагалі роблять дуже багато фальсифікацій, інсинуацій, пересмикування фактів», — відповідає Виборний на запитання про те, що сталося в Бучі.
І додає: на інтервʼю погодився, щоб заявити про свою позицію і щоб про нього не забула росія. Він теж написав заяву на обмін.
- Поділитися: