«Він у нас кидав цеглинами». Чому з російського полону повернули Бобилєва, який знущався з українців, і що йому світить
«Нас привезли етапом до Горлівки. На прийомці начальник зміни сказав: "Давай, Максиме, прописуй цих двох". І він прописував — гумовою дубинкою. Це був саме Бобилєв», — пригадує Сергій (Курт) Гриців.
Сергій пробув у російському полоні 2,5 роки. За цей час він пережив 18 етапів, 12 в'язниць і численні катування. У вересні 2023 року окупанти засудили Гриціва до 27 років колонії строгого режиму. Через рік Україна визволила його з російського полону.
Майже за два місяці до цього, 17 липня 2024 року, під час обміну полоненими повернули Максима Бобилєва. Того ж дня колишній полонений та учасник авіапрориву до Маріуполя Віктор (Лелека) Лахно заявив, що Бобилєв у колонії співпрацював з окупантами й бив полонених українців.
Через три тижні після обміну Бобилєва взяли під варту за підозрою в жорстокому поводженні з полоненими. Нині він перебуває в СІЗО і чекає вироку суду. Що відомо про цю справу — дізнавалося hromadske.
Хто такий Бобилєв?
22-річний Максим Бобилєв родом із Херсонщини. Про його минуле до великої війни відомо небагато. Адвокат Євген Олійник, який захищав Бобилєва в суді, зазначав hromadske, що він мало знає про родичів Максима. Лишень те, що обвинувачений, схоже, має сестру, яка живе за кордоном.
Також ми знайшли Бобилєва в реєстрі боржників (внесений у січні 2022 року). Очевидно, брав швидкий кредит. А ще відомо, що він матрос та водій 35 окремої бригади морської піхоти. У полон потрапив у перший день повномасштабного вторгнення в селищі Чаплинка, що поблизу Криму.
Як зазначає «Судовий репортер», з 28 липня 2022 року по 21 червня 2024-го Бобилєв перебував у колишній Калінінській виправній колонії в окупованій Горлівці, на Донеччині.
У поліції розповідали, що за 10 років війни через Калінінську колонію пройшли тисячі полонених — військові, поліціянти, активісти, волонтери та інші цивільні. В середньому тут утримували 1200-1500 громадян одночасно.
«Всі вони проходили так звану прийомку, коли працівники колонії викидають їх із конвойних автомобілів та примушують бігти через "живий коридор" з пособників окупантів, які б’ють їх гумовими палицями, пластиковими трубами, руками, ногами, та електрошокерами», — розповідали правоохоронці.
Станом на жовтень 2024 року поліція ідентифікувала понад 80 працівників колонії. Серед них — причетні до катувань, фізичних та моральних знущань.
Правоохоронці відкрили справу проти Бобилєва на наступний день після його повернення в Україну. Усі чотири епізоди в підозрі стосуються періоду перебування Максима в цій колонії.
У суді озвучували, як 19 вересня 2023 року працівники колонії змусили роздягтися одного з полонених і побили за те, що він не повідомив про татуювання. Поки двоє працівників били його головою об унітаз, Бобилєв утримував руки полоненого за спиною, передавав «Судовий репортер».
З травня Печерський райсуд Києва розглядає справу по суті. Утім, після підготовчого засідання наступні перенесли, бо головний суддя був то у відпустці, то на лікарняному. За цей час Бобилєв встиг відмовитися від послуг державного адвоката, тож тепер йому мають призначити іншого.
Євген Олійник, який раніше захищав Бобилєва в суді, у коментарі hromadske пояснив, що в нього та в обвинуваченого «різні позиції». Однак навести деталі відмовився, посилаючись на адвокатську таємницю.
Бобилєв свою вину не визнає, а нашу пропозицію поспілкуватися у стінах СІЗО відкинув.
«Він дивився, а потім мусорам розказував»
Артем Курилович із Рівного добровольцем приєднався до 79 бригади у віці 23 років. Під час першого бойового виходу в жовтні 2023-го потрапив у російський полон на Донеччині. Коли росіяни привезли його в колонію в Горлівці, він зустрівся з Максимом Бобилєвим.
«Щойно ми потрапили в полон, на гауптвахті в Донецьку було четверо наших, які чекали на суд. До того вони теж були в Горлівці. Вони сказали, що якщо поїдемо в Горлівку, то в дисциплінарному ізоляторі буде Макс, він працює на адміністрацію, йому нічого не розповідати», — пригадує Курилович.
За його словами, Бобилєв у ДІЗО (дисциплінарний ізолятор) був днювальним, робив брудну роботу замість «мусорів». Тобто прибирав і слідкував за полоненими.
«На дверях в ізоляторі були вічка, через які можна було глянути, що ми робимо, бо нам не можна було, наприклад, на ліжках сидіти чи лежати. Він бігав дивився, хто сидить чи лежить, а потім мусорам розказував. Після чого вони заходили в камеру, виводили й били», — додав Артем.
Також військовий розповів, що Бобилєв водив українських полонених на стрижку чи в баню, видавав бритви, засоби для гігієни.
«Коли ми гуляли на вулиці у клітках, то зверху над ними є місток, де ходять охоронці. Він ходив, курив і розпитував, хто як потрапив сюди, за яких обставин. Потім ішов до інспекторів і викладав. Якщо їм щось не подобалось, то вже могли бути питання», — стверджує Курилович.
Через 15 днів Артема та частину полонених перевели в бараки у Горлівці, тож більше він із Бобилєвим не перетинався. У червні 2024 року самого Максима нібито перевели в колонію №33 у Донецьку, де, як розповідали Артему очевидці, Бобилєв був завгоспом.
Куриловича звільнили з російського полону 17 липня 2024 року, у той же день, що й Максима. Нині він є потерпілим у справі Бобилєва.
«Він нас спалив, коли ми переговорювалися»
Сергій Гриців — ще один із потерпілих у цій справі. Під час етапу з Ростова на початку літа 2023 року він теж почув попередження від полонених українців, які були в Горлівці, щоб «менше говорив», якщо перетнеться із Бобилєвим. Сергій вперше побачив Максима вже на прийомці в колонію, проте не знав, що це саме він.
За словами Гриціва, на прогулянці новоприбулим інші полонені вказали на Бобилєва — і вкотре пролунало попередження «менше розмовляти з ним».
«Ми й так уже зрозуміли, хто такий Бобилєв, після того, як нас побили, коли він викликав інспекторів. Ми думали, що це хтось із місцевих інспекторів, а виявилось, що це наш "друг"», — пригадує Курт.
Так, під час прогулянки Сергій та інші побратими побачили новоприбулих полонених. Чоловіки почали розпитувати, що там в Україні. Водночас Бобилєв, як каже Гриців, ходив по даху клітки й спостерігав.
«Він нас спалив, коли ми переговорювались. Чим це закінчилось? Я не знаю, як вам це пояснити словами… Було дуже погано. Я вже повернувся у життя і хочу менше це згадувати», — додав Сергій.
Після того, як полонених побили інспектори, Бобилєв ще кидав у бранців цеглинами, каже Курт. Гриців теж розповідає, що Максим дивився у вічка в камерах і потім доповідав окупантам, коли хтось порушував їхні правила.
«Це ненависть була до нас. Він же матрос із 35 бригади, а я із 36-ї. Він сказав мені: "Дивись, сержант, де я, а де ти". А про себе казав, що не хоче повертатися в Україну, що вона йому непотрібна», — розповів Курт.
У кінці літа Сергія Гриціва перевели з Горлівки в донецьке СІЗО. Більше з Бобилєвим він не перетинався.
«Я радий, що його поміняли, що він тут. Я радий, що його чекає [вʼязниця], бо йому там і місце. Я це все терпів, мені 25 років суворого режиму в росії виписали. Але я це все пережив і повернувся з честю і гідністю. А він вибрав інший шлях, та зрадників ніде не люблять. Ні тут, ні там», — сказав на кінець Гриців.
Максима Бобилєва обвинувачують за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України. Йдеться про жорстоке поводження з військовополоненими, вчинене групою осіб за попередньою змовою. Йому загрожує до 12 років увʼязнення.
- Поділитися: