«Приліт на Відрадному? Боже, там же квартира моєї доньки!». Репортаж зі зруйнованого будинку

Підтримати

«Дуже тяжко дивитися на все це»

У ніч проти 17 червня росія здійснила комбінований масований удар по Києву. Уламки падали в різних районах. Найбільше постраждав будинок на Відрадному — у сьомий із восьми його підʼїздів влучила ракета — повністю зруйнувала бетонні конструкції та обвалилася в підвал.

«Воно летіло в будинок, і я сховався біля дверей. Бачу, воно перелетіло, а потім як бабахнуло! От у нас тут вікна всі й полетіли», — розповідає Анатолій, виносячи зруйновані віконні рами з квартири в пʼятому підʼїзді.

Ударна хвиля була такою потужною, що лиш де-не-де проглядаються поодинокі цілі вікна. Плівка, яку роздають, щоб заклеїти отвори, швидко закінчується. 

«У нас там немає що заклеювати, — каже дівчина, на імʼя Дарина. Зі сльозами на очах вона шукає фанеру. — Плівка нам не допоможе. У нас там повністю винесло балкон і побило всі вікна, які по боках. Все повідривало просто».

Допомагаю літній жінці, яка намагається підняти шість пластин фанери. Разом несемо до квартири її племінника, що в першому підʼїзді. Тут нема електрики, води й газу. Відповідно, ліфт не працює.

«Одне вікно зсередини [випало], інше виламане. У деяких підʼїздах узагалі двері зсередини заблоковані. Вийти неможливо — люди ломами відкривали», — каже пані Анна.

Несемо фанеру пішки на восьмий поверх. Жодного вцілілого вікна на жодному поверсі загального коридору. У квартирі, куди прямуємо, — те саме. Уламки всюди — на плиті, в горнятах, поміж меблів. 

Іду далі в бік підʼїзду, якого більше немає. Літня жінка власноруч виносить із квартири потрощені меблі. Пані Олена — сама, бо рідні за кордоном. 

Каже: «Я чула цей рев, цей галас, цей кошмар. Я бачила якісь вогники, горить щось. А що воно горить — незрозуміло. — І додає: — Дуже тяжко дивитися на все це, чути це все. Боже, ну звідки така біда?».

«А щоб їх чорти побрали!» — відказує її сусідка. 

«Слава Богу, ціла!»

Опиняюся прямісінько перед сьомим підʼїздом, який перетворився на гору будівельного сміття. В одній купі бетон із погнутими ваннами, одягом і дитячими іграшками. 

Поруч — чоловік і жінка у сльозах. Вони з ночі чекають, поки рятувальники розберуть завали будинку, під якими, ймовірно, залишився їхній син. Не відходить від рятувальників і чоловік, який сподівається, що цілою знайдуть його маму. Психологи намагаються підтримати. 

Серед тих, хто чекає на близьку людину, — Валерія. Її 59-річний батько мешкає сам у восьмому підʼїзді — сусідньому від повністю зруйнованого.

«Мій батько о четвертій ранку набрав, вийшов на звʼязок. Сказав, що вибиті вікна, вибиті двері. І на звʼязок більше не виходить. Але на телефоні гудки ідуть», — розповідає жінка.

Рятувальники перевірили квартиру — вона відчинена, і чоловіка там немає. Поліція «пробила» геолокацію телефона — показує, що він не у квартирі, а десь на території поблизу будинку.

За час, що я проводжу біля зруйнованого будинку, рятувальники кожні 20-30 хвилин деблокують і спускають тіло. За офіційною інформацією, загиблих уже 10. На власні очі бачила, як діставали чотирьох. 

Поруч продовжують тліти автівки. У сусідньому від зруйнованого будинку дитсадку виносять залишки віконних рам. 

Рятувальники спільно з кінологами продовжують розбирати завали, шукаючи людей. 

«То як там квартира вашої доньки, вціліла?» — телефоную і запитую у водія, з яким їхала зранку.

«Слава Богу, ціла. І у племінника, що поруч живе, теж. А ось через дорогу в будинку — там кошмар. Цілого нічого нема», — відповідає.