Перемога починається з тилу

Уявімо туристів, які пішли в похід у гори. Після важкого ходового дня вони зупиняються на привал і починають готуватися до ночівлі. Один турист дістає свіже м’ясо і готує з нього тушкованку, яку самостійно закручує в консервні бляшанки. Інший — дістає тканини, голку з нитками й починає шити намет.

Якась дурня, скажете ви! Але саме таку ситуацію маємо на фронті. З тією різницею, що, на відміну від походу, на війні кожну секунду тебе намагаються вбити.

Коли я командував батальйоном безпілотників, майже жоден дрон не надходив нам у стані повної боєготовності. Для їхнього доопрацювання ми навіть створили у складі підрозділу радіоінженерну лабораторію. З погляду безпеки та логіки це було вже згадане виробництво тушкованки у високогірному таборі! Але нашими розробками користувалися навіть сусідні підрозділи — бо іншого вибору не було.

Як туристи мають купувати готову тушкованку в супермаркетах, так і бійці на передовій мають отримувати готове озброєння та обладнання від тилових частин. Що заважає організувати таку схему забезпечення?

Причин багато, виділю дві ключові. Перша — штатні розклади. Якби цивільна людина побачила «штатку» моєї військової частини, вона б розібрала її пункти на меми та анекдоти.

Але на війні не до сміху. Тому боєць, офіційно оформлений як швачка, у моїй частині працює механіком з ремонту автомобілів.

«Українська паперова армія» не любить змін. Спонукати військовозобов’язаних оновити військово-облікові документи держава спромоглася на третій рік війни. Дозволити оборонним підприємствам бронювати працівників до оформлення військового квитка — лише нещодавно. Нарешті настав час оновити й військову «штатку»!

Багато сучасних військових спеціальностей, які ви можете побачити на фронтових відео в TikTok, досі не передбачені в тилових частинах! Особисто мені в частину потрібні програмісти, радіоінженери, оператори 3D-друку, механіки з ремонту безпілотників, електрики, зварювальники, водії, кухарі, теслярі.

Друга проблема — працевлаштування обмежено придатних. Ця категорія військовозобов’язаних зараз має іншу назву, але суть залишається незмінною. Це люди, які за станом здоров’я не можуть воювати в штурмовій піхоті, але здатні виконувати завдання в тилу. І не просто здатні: вони мають бажання допомогти побратимам тим, чим можуть.

В моїй частині обмежено придатні складають 90% від особового складу. І кожен з них виконує важливі для фронту завдання із забезпечення війська. Але сьогодні ми здебільшого забезпечуємо бойові підрозділи охороною та технічною підтримкою. А за наявності нових штатних посад — можемо більше! Від виготовлення компонентів боєкомплекту до ремонту БпЛА різних типів. Тобто ми можемо робити саме те, що сприятиме веденню активних бойових дій та вестиме до нашої перемоги.

Для цього треба чіткіше визначити права й обов’язки таких військовослужбовців; створити зручну систему рекрутингу для обмежено придатних; запустити державну програму, яка стимулюватиме військовослужбовців залишатися в лавах армії, навіть якщо законодавство дозволяє їм звільнитися.

Не можна оминути увагою і фінансове питання. В тилових частинах немає бойових доплат, і зарплата там може складати 20 тисяч грн. За ці гроші я можу вимагати від своїх підлеглих хіба що менше пити. Будемо відверті: така вимога спрацьовує не завжди — це підтвердять сотні командирів.

Повірте: тисячі українців не бояться загинути на війні! Вони бояться на ній вижити, але стати тягарем для своїх родичів. Або працювати за копійки, відчуваючи, що вони не потрібні державі, якій віддали своє здоров’я.

Поки що я намагаюся підвищити виплати цінним працівникам «в ручному режимі». Але мені потрібна допомога держави. Гідна зарплата — показник того, що Україна не забуває своїх захисників, які опинилися в тилу не через небажання воювати, а навпаки, через втрату здоров’я на фронті.

Так, я в курсі, що у держави бракує коштів. Але за бажанням вихід все одно можна знайти. Наприклад, система бонусів, за які військовий може придбати товари широкого вжитку. Такі системи успішно працюють в країнах НАТО — може спрацювати й у нас.

Не менш важливо інформувати військових про їхні права та можливості. Багато з них просто не знають про ті державні програми, гранти чи проєкти, в яких можуть взяти участь.

І я впевнений: якщо виконати всі ці умови, ми отримаємо тисячі вмотивованих людей у пікселі, які працюватимуть на перемогу, навіть не перебуваючи на нулі.

Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою автора.