«Йшла в українській формі з тренування, чую — щось жужить. Підіймаю голову, а там дрон» — 11-річна Марія-Анна про життя в Херсоні
«Вони можуть просто на лікарню чи будинок дрон скинути, на собаку, на дитину маленьку. Я пам’ятаю, як після тренування йшла в українській формі, чую — щось жужить. Підіймаю голову, а там дрон. Біжу вперед. Мама каже: “За дерево“. Я розвернулася й побігла за дерево.
Він пролетів. Ми пішли до моєї школи, сховалися там. Вона тоді була ще не розбомблена. А потім ми повернулися додому. Я більше не ходила в українській формі, бо зрозуміла, що це вже небезпечно», — розповідає про життя в Херсоні 11-річна Марія-Анна Луценко.
Вона — одна із приблизно п’яти тисяч дітей, які лишаються в Херсоні.
У місті не працюють школи, тому до всіх уроків Марія-Анна приєднується дистанційно. Після школи вона тренується грати у футбол — це єдине місце, де діти соціалізуються. Під дронами й артилерією.
Найбільше від росіян дістається тим вулицям, які ближче до річки Дніпро. З протилежного берега ворог знищує все, куди тільки може дістатися.
Журналісти hromadske провели тиждень у Херсоні, аби показати, як живе і змінюється місто, коли вороже військо за кілька кілометрів.
- Поділитися: