«Удар був настільки сильним, що злетіли шкарпетки», — що сталося у Квітневому, де біля колій загинули люди

«Потяг запізнювався»

Поблизу залізничної станції о пів на 10 ранку стоїть чимало автомобілів. Багажне відділення білого мікроавтобуса марки Fiat з написом «Похоронний транспорт» поки що порожнє. «Швидких» вже немає — 12 постраждалих відвезли до лікарень.

Прохід до самих колій оточений поліційною стрічкою. З десяток залізничників відновлюють пошкоджені колії. Струму немає — ремонтну техніку тягнуть власноруч. 

Там, де пасажири зазвичай чекають на потяг, розкидані речі загиблих і потерпілих: вода, лотки з їжею, одяг та окуляри. Трохи далі лежать тіла. Їх оглядають правоохоронці. 

«Кажуть, що тут 8 загиблих… Ми ремонтуємо колії», — каже один із залізничників.

О 9:50 на телефон приходить сповіщення про повітряну тривогу, трохи згодом вмикається вулична сирена. У телеграм-каналах пишуть про загрозу запуску балістичних ракет. Ми вирішуємо спуститися з колій до дерев, які ростуть поруч. Правоохоронці та залізничники теж покидають місце, де щойно працювали. 

Між деревами наштовхуємося на ненакрите тіло чоловіка. Можливо, він уночі, так само як ми зараз, шукав тут порятунку від балістики. Тривога закінчується за 9 хвилин. Працівники ритуальних служб починають перекладати виявлене тіло в мішок.

Удар був настільки сильним, що злетіли шкарпетки

Анастасія живе з мамою Світланою Петрівною та 89-річною бабусею на одній із найбільш пошкоджених вулиць Квітневого. З її подвірʼя досі видно густий дим. Це горять логістичні склади, в які влучили росіяни в ніч проти 5 квітня. 

«Щойно увімкнулася тривога, я кажу: “Мамо, йдемо?”. І все, одразу ракета — просто за секунду. Я тоді впала на підлогу. Знаєте, ніколи не розуміла, чому в людей злітають кросівки, коли їх збиває авто. Так ось — у мене злетіли шкарпетки. Я боса йшла по склу… Ви уявляєте?» — додає Анастасія.

За кілька годин до ракетної атаки ударний безпілотник упав просто за їхнім будинком.

«Усе почало горіти… Прибігли люди й намагалися самотужки загасити полум’я до того, як приїдуть рятувальники. У мене ще й “лежача” бабуся, тому, найголовніше для мене було її винести з будинку. Згодом бабусю відвезли у Броварську лікарню», — розповідає Анастасія.

У помешканні вибило вікна, потрощило дах, посипався тиньк, а другий поверх — в аварійному стані. Два автомобілі, які стоять просто неба, засипані будівельним сміттям. 

Працівники сільської ради зафіксували пошкодження й пообіцяли кошти на відновлення. Та за цю суму, каже Анастасія, «навіть не можна накрити дах». 

росія хоче, щоб ми просили Зеленського закінчити війну на їхніх умовах 

Юрій та Світлана живуть навпроти Анастасії. Вчора у Юрія був день народження, святкували не вдома. Коли повернулися, на їхній вулиці горіло:

«Приїхали ми та поліція охорони, якраз разом були… Не могли зайти нікуди, бо воно все заклинило. І двері, і ворота… Ну, ми якось залізли й у підвалі ховалися, бо вибухи жахливі були просто — аж сипалося все навкруги. Вже ж і комендантська година тоді, а ми й поїхати не могли, і зайти не могли. Добре, що вітер не в наш бік, то ми якось змогли тут заночувати — у машинах лягли й так до ранку пробули», — розповідає Світлана, збираючи віконне скло. 

Всередині будинку ще з минулого прильоту є тріщини. Цього разу вилетіли ті самі вікна, що й тоді — у 2022 році. Багато їхніх сусідів виїхали з села напередодні, бо припускали, що росіяни битимуть по складах.

«Це все ж таки помста за те, що ми б’ємо по складах і стараємося вибивати їм воєнну логістику… Але ж у нас все прилітає прямо в будинки, де, наприклад, діти маленькі. І де дорослі люди, такі, як наша сусідка… Бачите, вони хочуть виснажити українців, щоб ми підняли лапки й просили: “Пане президенте Зеленський, закінчуйте війну на їхніх умовах”. Ми ж не хочемо», — вважає Світлана.

Юрій показує двері, які тепер не зачиняються, та ворота гаража, які викривила вибухова хвиля. 

Валентина живе трохи далі по вулиці. Через обстріл у неї потріскалися вікна та розбився плафон у кімнаті. Також пошкоджений дах.

«Я читала, що в Дніпрі продуктові склади били, то й, подумала, що, значить, треба й нам чекати… Якраз оце коли після опівночі бабахнуло, заходила поліція до нас. Ми тоді швиденько спустилися всі в підвал», — розповідає жінка.

У ніч проти 5 серпня росіяни цілили по складських приміщеннях цивільних підприємств. У Броварському районі вразили логістичний центр «Епіцентру», там загинув співробітник. Також обстріли зруйнували складський комплекс Rozetka у Броварах.

Загалом російська атака в ніч проти 5 серпня в Києві та області забрала життя щонайменше 17 людей, ще 44 постраждали. Рятувальники досі ліквідовують наслідки. Кількість постраждалих може зрости.