Звільнений з полону військовий чи дезертир? Що відомо про Тараненка і за що його судять в Україні

Підтримати

Хто такий Анатолій Тараненко?

Тараненку 51 рік. Він народився у Високій Вакулівці, на Полтавщині. У підлітковому віці разом з родиною переїхав до іншого села — Буняківка. Староста Ігор Семоволос каже, що 2015-го Анатолій пішов на війну добровольцем:

«Ті ролики, де він казав, як тут (в Україні — ред.) погано, бачили. А чи перейшов сам [на бік противника], чи у полон взяли — нам невідомо, як насправді було. Він мав складний характер. Друзів як таких у нього не було».

В Анатолія є сестри, в одної з них сини служать у ЗСУ. Та із сестрами Тараненко давно не спілкується, каже староста Високої Вакулівки Світлана Лавренко. Мовляв, ще до війни їх сам заблокував, чому — їй невідомо.

Також у Тараненка троє дітей. У 2013-му його дружина Ліда подала на розлучення. Через суди вона не раз намагалася стягнути з нього аліменти. Однак у 2019-му позивалася, вказуючи, що за 5 років Анатолій нічого не виплатив.

Також з реєстру боржників ми дізналися, що в Анатолія є заборгованість через кредити. Зокрема, «ПриватБанк» через суд намагався стягнути з нього майже 12 тисяч грн.

«Після розлучення не жила з ним. Він пішов як доброволець у 2015 році, щоб сплатити аліменти. Але так і не сплачував. А що там сталось [у 2021 році], я не знаю, бо тоді вже не спілкувалася з ним. Мені телефонували за його кредити, я сказала, що розлучена, і ніякого стосунку не маю», — каже Лідія.

За її словами, після обміну полоненими у травні 2025 року Анатолій звʼязувався з дітьми й розповідав, що перебуває в госпіталі в центральній частині України.

Про причини розлучення Лідія каже таке: «Був ледачий. Нічого не допомагав вдома, не працював. Я живу в селі, у мене господарство, мені було важко. Та й розлучилась».

«Він забрав прилади спостереження і пішов»

Дмитро Терещенко на момент переходу Тараненка на бік противника був командиром відділення 1 танкової бригади. Анатолій був у його підпорядкуванні. Каже, до підрозділу Тараненко прийшов уже наприкінці 2020 року як контрактник. Був механіком-водієм бойової машини піхоти.

За словами Терещенка, Тараненко мав проблеми з алкоголем, «був безвідповідальний» і набрався боргів. Вночі 28 січня 2021 року він мав поміняти хлопців на позиціях біля Оленівки. Заступив, і все було наче нормально. Аж поки Терещенко не отримав повідомлення, що Тараненко зник.

«Він забрав прилади нічного та теплового бачення і пішов полем у бік противника. Через особливості рельєфу ми не могли його бачити — і він скористався цим. До позицій ворога тоді було близько 800 метрів. Незадовго до того, як нам передали цю інформацію, ми чули стрілянину з того боку. Уже потім зрозуміли, що вона стосувалася Тараненка», — розповідає Терещенко.

Після цього українські правоохоронці почали слідчі дії. «Таскали всіх»: і командира відділення, і командирів роти, зводу, батальйону.

На той момент Сергій Хайло був командиром механізованого батальйону 1 танкової бригади. За те, що він запізно повідомив вище керівництво про втечу Тараненка, отримав штраф на суму 2,5 тисячі гривень, йдеться в матеріалах справи.  

За даними слідства, Тараненко направився до позицій незаконних збройних формувань «добровільно та з власної ініціативи».

Військовослужбовець Сергій Скотар каже, що у 2021 році він перебував на опорному пункті, який був поруч із тим, де був Тараненко.

«До мене мав приїхати волонтер, але через відсутність зв’язку ми не змогли знайти один одного. Виявилося, що він був на опорному пункті, де служив Тараненко. Я пішов туди й побачив Анатолія — поговорив із ним, він був бухий. А вже за тиждень, як розповіли мені побратими, цей поц пішов через поле до позицій противника», — згадує Скотар.

Як Тараненка використовувала пропаганда?

Пропаганда активно використовувала Анатолія, щоб очорнити українську армію. Водночас у росіян не було єдиної версії, як саме на їхній бік потрапив Анатолій, аналізує медіапроєкт «Вот Так».

Наприклад, 1 лютого 2021 року пропагандисти із ТАСС писали, що бойовики «провели операцію», під час якої Тараненко та ще двоє українців нібито втекли до окупантів. Також росіяни заявляли, що Анатолія буцімто били й у нього «відбирали їжу».

А вже наступного дня Тараненко в інтерв’ю говорив, що не памʼятає, «як виліз» на окуповану територію, бо «був у стані афекту», адже його начебто побив побратим.

Це відео записали нібито в селі Сигнальне на окупованій частині Донеччини, куди Анатолія привезли, щоб «показати наслідки обстрілів». Тараненко тоді казав, що село обстріляла українська армія, хоч «ніяких військових обʼєктів там не було».

В інших інтервʼю, які публікували пропагандисти, Анатолій говорив, що йому начебто не надавали необхідне спорядження і розказував про алкоголізм у ЗСУ. Також він стверджував, що українські спецслужби будуть «цькувати його дітей».

«Мені давно кортіло на Донбас поїхати. Знайти роботу, житло і залишитись тут. Вертатись в Україну я вже не збираюсь, тому що я там ворог і зрадник. Своїх дітей я захищу з цієї сторони», — розповідав Тараненко Тетяні Монтян, яку в Україні обвинувачують, серед іншого, у виправдуванні війни.

Так само пропагандисти суперечили один одному, чому Анатолій приєднався до українського війська. Одні писали, що він це зробив через «безвихідь», бо в Україні «інших шляхів для заробітку не знайшлося». Іншим же Тараненко говорив, що його мобілізували, попри енурез.

«Він каже, що це все брехня»

Дмитро Терещенко заперечив поширену в мережі інформацію, що перед тим як потрапити на бік противника, Тараненко спалив бойову машину піхоти.

«Він її не спалив, але кілька разів пошкодив. Вперше — перед виїздом у зону бойових дій у грудні 2020 року, а вдруге — на позиціях. Раз він цілеспрямовано злив антифриз, а другий раз, здається, вже з мотором щось було, що вона стала небоєздатною на деякий час», — пригадує військовий.

За словами Терещенка, побратими за власні кошти купили антифриз і попросили його компенсувати, адже на кожну машину видають обмежену кількість, і якщо зливаєш — нового вже не дадуть. Натомість Тараненко відмовився скидатися на ремонт, сказав: «Робіть, що хочете, мені ця машина не потрібна, я й на цю посаду не хотів».

Свої дії, як каже Терещенко, Анатолій пояснював тим, що щось забув чи не знав.

«Жодних покарань чи дисциплінарних стягнень тоді не було, хоча догану йому могли б дати. Буває, люди помиляються. Тоді ж і не знав ніхто, що він настільки негарна людина», — стверджує військовослужбовець.

Також Терещенко заперечив поширені в російській пропаганді слова Тараненка про побиття: «У нас такого не було. Та й на відео по ньому видно, що з нього не знущалися, він в ідеальному стані».  

Колишня дружина Анатолія розповіла, що з української сторони їхні діти ніколи не отримували жодних погроз. Натомість одного разу вона викликала поліцію і нібито написала заяву в поліцію, коли Тараненко зателефонував їй з окупованої території. Казав, що «приїде й викраде дітей». Після цього зв’язку з ним до обміну в травні вона не мала.

«Він [після повернення] сказав, що це все брехня, що це сценарій, що його виставляли балакати під дулом автомата. Я йому не вірю. Наскільки його знаю — я 10 років з ним прожила, — він за обіцянки будь-що зробить», — стверджує Лідія.

Чи скоював Тараненко воєнні злочини?

На факт того, що Анатолій повернувся в Україну в процесі обміну військовополоненими, одним із перших звернув увагу український ветеран Віктор Лахно.

«Якщо не враховувати навіть цих фактів (дезертирство та інтерв’ю російським пропагандистам — ред.), свідчення колишніх полонених дадуть можливість відкрити кримінальне провадження за державною зрадою, нові свідчення у воєнних злочинах, нові обставини теракту в Оленівці», — писав Лелека в Instagram.

На одному зі скриншотів видно, що Лахну розповіли, як цього чоловіка заселили «до нас на барак». Там він нібито казав, що воюватиме проти українців та «різатиме» їх. 

З іншого боку незрозуміло, чому Тараненко, який перейшов на бік росіян, опинився у вʼязниці серед українських військовополонених. Так само нема свідчень, коли це сталося. 

Ми зв’язалися зі звільненими з полону, які могли бути свідками ймовірних злочинів Тараненка. Один із них відповів, що є «заявником та свідком» у справі щодо Анатолія, тому «не має права на розголошення». hromadske написало відповідний запит до Держбюро розслідувань, яке веде цю справу. На момент публікації матеріалу відповіді не отримали. 

Чи притягнуть Тараненка до відповідальності?

У грудні 2024 року Чечелівський райсуд Дніпра відновив втрачені у Волноваському райсуді суді матеріали кримінального провадження щодо Тараненка. 4 червня 2025 року в цій справі вже призначили склад суду для слухання по суті.

Анатолія Тараненка обвинувачують у дезертирстві (ч. 3 ст. 408 Кримінального кодексу України) та привласненні військового майна (ч. 3 ст. 410 ККУ). За це йому загрожує до 12 років увʼязнення.

А вже 5 червня Чечелівський райсуд відмовився відправляти Тараненка під варту, позаяк обвинувачений не був присутній на засіданні. Прокурорка Ірина Ленкевич вказувала, що після обміну обвинувачений проходить реабілітацію у Вінницькому військовому шпиталі. 

«Казав, що чекатиме на російський паспорт»

Доповнено об 11:30. Після публікації цього матеріалу військовослужбовець зі Львова Данило Кравець написав у коментарях, що перетинався із Тараненком на гауптвахті у Донецьку. Данило потрапив у російський полон у жовтні 2022 року. hromadske з ним звʼязалося.

Як розповідав Данилу сам Тараненко, на гауптвахті він пробув від моменту переходу на бік противника — з кінця січня 2021 року і до грудня 2022-го. Кравець каже, що Анатолій був «як прописаний», вільно переміщався по гауптвахті. Однак, мовляв, тамтешні працівники йому не довіряли настільки, щоб він міг бути наглядачем абощо.

«Його статус був доволі невизначений. З одного боку, він був у дружніх стосунках з начальником гауптвахти. Полтава ­­— так називали Тараненка першого дня нашої зустрічі — жив окремо від інших полонених українських військових. З його слів, він спав у кабінеті того ж начальника», — каже сержант Кравець.

І додав, що Тараненко «хвалився» особистими зустрічами з російською омбудсменкою Тетяною Москальковою. Зі слів Анатолія, вона придбала йому зимову куртку і привозила особисто інші речі.

«Звісно, Тараненко стукав на всіх, і напряму начальнику гауптвахти. Тому всі фільтрували розмови поряд з ним. Я памʼятаю нашу розмову за чищенням картоплі. Тоді він сказав щось на кшталт: „Мені дадуть громадянство і я піду різати бандер, дійдемо до Львова і я тебе знайду"», — розповідає Данило Кравець.

Також наприкінці 2022 року представники окупаційної влади приходили до Тараненка.

«У розмові з нами він сказав, що йому обіцяли організувати „паспорт Донецької народної республіки“ ще коли він здався. Коли ми були на гауптвахті, йому сказали, що „паспорт ДНР“ вже нема сенсу отримувати, буде чекати на російський. Через місяць ми знову зустрілися, йому нічого не дали», — пригадує сержант.

19 грудня 2022 року Данила перевели у Калінінську виправну колонію, що у Горлівці. Його шляхи з Тараненком розійшлись, аж поки на початку 2023 року Анатолія теж перевели у Горлівку.

«Зрадники нікому не потрібні. Його перевели як звичайного полоненого. І „прийомку“ він мав, і його речі позабирали. Зі слів очевидців, він зʼявився з мішком їжі та двома палками ковбаси. Після дисциплінарного ізолятора його перевели до мого барака», — каже Кравець.

У Горлівці Тараненко «вже не був таким сміливим», зазвичай сидів і слухав. Інколи він починав сваритись з іншими полоненими, ті йому також відповідали.

«Це призвело до того, що одного дня Полтава нажалівся наглядачу, шістьох вивели й побили, а його перевели на барак № 2. Більше я його не бачив аж до обміну», — зазначив Кравець.

Чоловіка звільнили з російського полону у квітні 2023 року.