«Думав, що йому секс перепаде, а насправді скидав координати ФСБшнику». Як військових ловлять на гачок

Власне, ми взялися досліджувати цю тему, коли самі дізналися про військового, який так злив координати й щодо якого СБУ тепер відкрила кримінальну справу. Спокуса побачення з «дівчиною», яка скидала фото й навіть «кружечки» в Telegram, а виявилася ФСБ-шним ШІ-профілем, — тепер може коштувати йому 5 років в’язниці.

Чи багато такого у війську та які наслідки? Чи навчають бійців правил кібербезпеки й хто за це відповідає? Як цифровізувалися старі-добрі «медові пастки», які дейтинг-сервіси найчастіше нині використовують ворожі агенти та чим скінчився наш власний експеримент у Tinder — у матеріалі hromadske.

Від «ластівок» до онлайн-агенток: фірмовий почерк російських спецслужб

Залучення жінок до агентурної роботи було системним підходом у практиці радянських спецслужб і в часи Другої світової, і під час Холодної війни. НКВС і пов’язані з ним структури — НКДБ і СМЕРШ — будували цілі агентурні мережі, де жінки виконували ключові ролі: від зв’язкових і кур’єрок до повноцінних агенток, які працювали «на довірі» з об’єктами розробки. Такими об’єктами ставали військові, дипломати, політики, а також військовополонені й підпільники (зокрема, учасники УПА).

Секс-шпигунство в документах НКВС і НКДБ звучало як «розробка через особистий контакт» або «встановлення довірливих відносин». А жінок-агенток, яких залучали до інтимних контактів, у радянських спецслужбах називали «ластівками».

Тепер же замість агентки, що знайомиться з військовим у ресторані чи шпиталі, — «дівчина» з дейтингового застосунку, яка надсилає фото, голосові повідомлення або «кружечки», згенеровані штучним інтелектом. Така собі цифрова адаптація старої радянської практики. З тією ж метою: створити емоційний контакт, знизити пильність і поступово витягнути чутливу інформацію.

«У нього вже майорить секс у Краматорську — і мозок вимикається»

«Як треба було обкрутити людину, щоб вона вийшла, сфоткала свій бліндаж і перекинула фотографії! Думаєш: “Ну, для чого ти це зробив?”… Що, тобі писали: “А доведи, що ти в бліндажі, не вірю — не приїду”?

Я розумію, у нього вже там майорить, що через два дні, коли вийде з позиції, в нього буде секс в умовному Краматорську — і мозок вимикається. Але ми всі, звісно, були в шоці. І посміялися з наївності й тупості людини», — каже Владислав Пінчук.

У нас уже декілька кейсів, коли боєць скидав координати своєї позиції ФСБшнику, а думав, що секс перепаде.Владислав Пінчук, заступник командира 130 батальйону 241 ОбрТрО

За останні 2 місяці в їхньому батальйоні це вже другий випадок. Про них стало відомо від контррозвідки.

«Десь на тому боці [контррозвідники] знайшли інформацію, злиту з нашого боку, і потім зворотним методом знайшли, від кого, допитали й дізналися, що це дійсно правда», — додає заступник комбата.

У цьому випадку ніхто не постраждав. Після того, як з’ясувалося, що позиція скомпрометована, людей звідти вивели. Тому відстежити наслідки через «злив», тим паче за інтенсивних бойових дій, каже Владислав, — фактично неможливо. Як йому відомо, щодо бійців обмежилися доганою. Йдеться про молодих хлопців.

«Їм до 25 років. Це дивно — я теж думав, що логічно, аби це були якісь чоловіки старшого віку. Але, на жаль, це так. Багато людей дуже погано розуміються на ризиках. Скільки б ти їх не пояснював (і в “Армії+” є онлайн-курси, які треба проходити), все одно час від часу люди забивають. Забрати у всіх телефони — теж не вихід. А по людях працюють, росіяни не дрімають», — каже Владислав Пінчук.

У цих кейсах військові втрапили на гачок російських спецслужб в одному з найпопулярніших анонімних Telegram-ботів для знайомств «Дайвінчик» — російському проєкті, яким користуються сотні тисяч українців. Хоча його алгоритми дозволяють автоматизовано збирати інформацію про номери телефонів та локацію користувачів ще на базовому етапі реєстрації. 

Після цього був наказ іще раз довести до особового складу правила цифрової безпеки.

«Командирам підрозділів надійшла вимога нагадати своїм бійцям, що не треба кидати чутливі дані незнайомим жінкам. І знайомим теж», — наголошує командир. 

«Час від часу інформували»: чи серйозно ставляться у війську до кібербезпеки?

У бригадах функціонують служби захисту інформації, які, зокрема, відповідають за організацію роз’яснень та інструктажів щодо інформаційної безпеки. Та часто це лягає на плечі заступників командирів із психологічної підтримки персоналу (далі — ППП).

«Можливо, це не зовсім відповідає напрямку діяльності, але оскільки ми безпосередньо регулярно спілкуємося з бійцями, інформуємо, роз’яснюємо, то це часто покладається на нас», — на умовах анонімності пояснює заступник командира із ППП в одній із бригад.

Каже: «час від часу» про цифрову безпеку (зокрема, поведінку в соцмережах, важливість контролю геолокації) інформували. Тепер же — наголошують на безпекових моментах саме у застосунках для знайомств.

«Ця тема так чи інакше порушувалася і раніше. Що поруч є люди, які є представниками ворога і маскуються, зокрема, під гарних дівчат — це ж очевидно. Але як в людській природі зазвичай трапляється — поки людям не даси конкретний приклад із конкретним сайтом знайомств — вони тебе часто слухають як щось нецікаве, непотрібне і неактуальне.

А трохи раніше був випадок, що військовослужбовця запросили на побачення в промзоні й ледь там не вбили. Замість дівчини на нього напав із ножем кілер ФСБ».

«У нас нема настільки тупих». Чи масова це проблема?

«Всього, звісно ж, перехопити неможливо. Ми знаємо лише ті кейси, які вдалося розкрити. Та не забуваймо: це ж дві сторони працюють. Наші служби там працюють теж», — каже Владислав Пінчук.

Сфера онлайн-знайомств (Tinder, Badoo, Bumble, Pure — найпопулярніші платформи для знайомств) насправді є інструментом двосторонньої дії, який використовується й українською стороною для збору розвідінформації.  Ефективність таких операцій у західних медіа навіть отримала назву — Tinder warfare.

Та інформації про те, чи часто на цьому попадаються українські військові й чи створює це критичні вразливості для системи нацбезпеки, майже немає у вільному доступі. В СБУ статистики не розголошують.

«СБУ системно протидіє спробам спецслужб держави-агресора втягнути в протиправну діяльність українських військовослужбовців. За сприяння командування підрозділів Сил оборони постійно здійснюються превентивні заходи, зокрема, роз’яснювальна робота серед особового складу», — обмежилася загальною відповіддю Служба безпеки у відповіді на запит hromadske.

З власного експерименту спілкування з військовим-піхотинцем у Tinder можу сказати, що переписка швидко переходить у Telegram. І щоб він поділився деталями перебування на позиції (де, за його словами, нібито був злочинний наказ командування), потрібен був один день інтенсивного спілкування з проявом зацікавленості й емпатії, обмін фото й короткими голосовими.

Щоправда, до його честі, на уточнювальні питання щодо локації, прізвищ командирів — він відповідати не став. Лише сказав, на якому напрямку він. 

***

—  «У нас такого не бувало. Бо в нас, напевно, нема настільки тупих людей».

— «Я такого, чесно сказати, не зустрічав за 5 років в армії. Скинути локацію — це ж маячня маячнею».

— «Моїм, мабуть, не до дівчат. Вони сидять беззмінно по 2 людини місяцями без ротацій», — ділилися військовослужбовці з різних бригад, чи бували в їхніх підрозділах такі випадки.

Із п’яти опитаних командирів бригад — такі проблеми виявилися у двох.

«Такі випадки є. Часто наші попадаються. Сказати, що це масово — я б не сказав. Але 2-3 випадки за місяць вистрелює. Бійцям постійно проводиться інструктаж. Але раніше до цього менш серйозно ставились», — анонімно ділиться один із комбригів.

Навряд чи це масово. Але це той випадок, коли навіть одного бійця може бути достатньо, щоб наробити великої біди. Про ці випадки принаймні все більше говорять — і ми маємо зреагувати, донести, пояснити. Це має вплинути на бійців, щоб вони були обережніЗаступник командира з психологічної підтримки персоналу

Догана чи кримінальна справа?

За розголошення відомостей військового характеру, що становлять держтаємницю, може світити від 2 до 5 років в’язниці. Водночас в одних випадках справи доходять до суду, в інших — обмежуються доганою в частині. Тут уже залежатиме від особливостей доведення злочину — пояснює офіцер юридичної служби 159 ОМБр Сергій Горбатюк.

За його словами, є кілька сценаріїв:

• якщо бійця під підпис попередили про те, що інформація про координати позиції є державною таємницею і попередили про відповідальність, а боєць все ж поділився з кимось, то передбачена відповідальність за ст. 422 ККУ;
• якщо не роз’яснювали й не попереджали, що така інформація є державною таємницею, і внаслідок розголошення даних була спричинена матеріальна шкода на суму понад 416 тисяч гривень — тоді застосовується ст. 425 ККУ;
• якщо ж немає збитків, тобто це не призвело до настання істотної шкоди, то буде дисциплінарне покарання, зокрема, догана.

«В кожному з цих випадків можуть бути нюанси, які впливають на кваліфікацію, але загалом картина така. Як не дивно, більшість військовослужбовців не знають, що є державною таємницею, а що не є. Хоча всі знають, що координати не можна розголошувати», — додає Горбатюк.

«Злочини ніби схожі, але так чи інакше ступінь відповідальності буде різний. Бо залежить від того, яку інформацію і в якому об'ємі було передано, який був намір: прямий чи непрямий.

Військовий не міг однозначно встановити, хто там по ту сторону екрана і з якою метою, в принципі, ця інформація збирається. Але так чи інакше злочин вчинено. Тому треба розуміти, що за це може бути передбачена в тому числі й кримінальна відповідальність, вже не говорячи про ту шкоду, яку та інформація може потім завдати цілому підрозділу чи тому самому ж військовому», — зі свого боку підсумовує юристка Лілія Калашникова.  

На думку Владислава Пінчука, про такі кейси нині варто говорити. Бо відомі випадки можуть бути лише верхівкою айсберга.

«А скільки такого, що люди роблять це потайки? Ну, ти ж не будеш публічно казати: “Так, я переписуюсь з красивою дівчиною і кидаю їй геолокацію”. Найчастіше про це ніхто не дізнається. 

Тому, мені здається, про це треба говорити. Як СБУ вийшла в публічний простір із проблемою, коли вербували підлітків за кілька сотень доларів і палили машини військовим. У цих кейсах теж не зайвим буде нагадати, що «ворог працює. Будьте уважні». Що незнайомка, яка тобі пише і вимагає чутливу інформацію, навряд чи приїде до тебе на квартиру».

Ми запитали військових у Threads, чи бувають у них підозри під час спілкування у застосунках/групах для знайомств, що по той бік екрану може бути не дівчина, а ФСБ (адже є реальні кейси) і як вони це розрізняють. 

Ось що вони відповіли:

• «Скажу без прикрас. Те, що ви описали, у наш час — це мінне поле».
• «Будь-яка дівчина, яка раптово зацікавилась тобою — агент ФСБ».
• «Ніяк не розрізняю, тому просто не спілкуюся».
• «А що там розрізняти? Крім агентів ФСБ ніяка дівчина військовим не зацікавиться».
• «Так, декількома методами пробиваю фотки, знаходжу інші соцмережі, в переписці веду себе максимально як довб***б, якщо не зливається — значить агент».
• «Відеодзвінок. Або просто набрати і розмовляти».
• «Завжди пам’ятайте, що дейтинг-апки шерять вашу геолокацію і ви завідомо зливаєте місце свого розташування, а якщо у вас у профілі ще й фото у формі з шевронами, то ви знахідка для ворожої розвідки. Стабільно відпрацьовую такі акаунти і доводиться читати лекції дорослим (зазвичай одруженим дядькам)».
• «Якщо починає цікавитися деталями служби та локаціями, то однозначно. Звичайним дівчатам воно не цікаво і не треба. Але хлопцям, яким більше ні про що говорити, здається, що цікавляться саме ними».
• «Це насправді велика проблема. Особливо серед дорослих дядьків у війську. І доволі складно донести та пояснити, щоб людина зрозуміла, чого не варто робити».
• «А міг би позицію під**ів здати, лошара!» «Кидаєш координати ворожого бліндажа. Хай шле листівки))»
• «0 метчів за весь час, тому боятись нічого)))».