Ракети над господарством та знищена техніка: три історії фермерів, що постраждали від війни, та продовжують працювати далі
“Все, чим жили до війни”, — так про свій бізнес говорять hromadske троє власників невеликих українських фермерських господарств. Зараз сотні гектарів полів двох із них всіяні мінами й порослі бур’янами. А над ставком з рибою регулярно літають ракети. Але вони не здалися — продовжують жити й працювати на своїх господарствах.
hromadske розповідає історії власників сільських домогосподарств та фермерів у спецпроєкті до Всесвітнього дня продовольства.
Микола Шевченко
власних рибного господарства
«Навесні 2022 року під час рибного сезону ми нічого не робили. Виловили трохи риби на тушкованку військовим. На їхні потреби віддали і рибні сітки. На продаж рибу не виловлювали — не до того було»
«Яка риба, який бізнес після 24 лютого?», — так говорить про початок повномасштабної війни рибний фермер Микола Шевченко.
Микола з села Рябоконеве, що на північному заході Миколаївщини, на річці Мала Корабельна. Чоловік має ставок на річці та дві водойми розміром у два гектари для розведення малька. Займається вирощуванням і збутом риби вже дев’ять років.
«Ставок (у 2015 році, коли Микола взяв його в оренду — ред.) був занедбаний, поріс очеретом і водоростями. Щоб його очистити, ми запустили білого амура — велику рибу сімейства коропових вагою 300 г. Її треба орієнтовно 100 рибин на гектар. Амур за 2-3 роки почистив нам ставок природним способом. Важливо не запустити його забагато, бо тоді він поїсть меншу рибу», — пояснює фермер.
Крім того, у ставку було багато хижаків: щуки та судака, які поїдали іншу промислову рибу. Щоб виловити їх та зробити це максимально екологічно, фермер дав доступ до водойми рибалкам-любителям, які також допомогли з очищенням ставка.
До повномасштабної війни фермер встиг напрацювати базу постійних великих замовників, здебільшого з Миколаєва, Херсона та Харкова. Після 24 лютого бізнес зупинився, а зв’язки з клієнтами втратились.
«Навесні 2022 року під час рибного сезону ми нічого не робили. Виловили трохи риби на тушкованку військовим. На їхні потреби віддали і рибні сітки. На продаж рибу не виловлювали — не до того було. Але ніхто й не купував би», — розповідає чоловік.
Протягом весни й літа фермер просто підгодовував рибу. За пів року вона добре підросла, а вже восени фермерське господарство почало її продавати. Однак, каже чоловік, господарство стабільно запрацювало лише через рік, навесні 2023-го.
«Найгірше для нас було те, що обірвалися зв’язки із замовниками. З деким, наприклад, з Херсонської області, ми досі не можемо зв’язатися. Тож базу клієнтів довелось напрацьовувати заново. Впали прибутки. До війни ми продавали за рік до 30 тонн риби, а зараз вдвічі менше», — розповідає фермер.
Найбільше складнощів припали на перші пів року, коли доводилося жити без прибутку, а зарплату працівникам потрібно було виплачувати.
«Але тоді всі ставилися до цих складнощів з розумінням», — каже Микола.
Попри те, що фізично господарство вціліло, вплив війни на бізнес підприємець все одно відчув. Бо після важкого весняного сезону, настали ще важчі для його господарства осінь і зима.
«Був ризик втратити мальок через перебої з електропостачанням, бо потрібно було підтримувати рівень температури й кисню у воді, а для цього треба стабільне підключення до мережі», — пояснює чоловік.
Микола каже, що йому вести рибний бізнес доволі просто, хоч насправді це вимагає багатьох зусиль. Чого тільки варта робота над доглядом і обслуговуванням ставка. Треба ретельно стежити за чистотою, температурою і кількістю води, регулярно проводити аналізи та профілактику води й риби.
«У нас небагато підприємців хочуть займатися рибним бізнесом, бо не бачать у ньому високих прибутків. Я бачу і хотів би продовжувати робити те, що мені подобається», — ділиться Микола.
Коли через часті ракетні обстріли почалися перебої з електропостачанням, Миколі знадобився генератор. Оскільки його дохід з початку війни був нестабільним, розв’язати проблему допомогла міжнародна організація ФАО, яка надала фермеру генератор потужністю 48кВт — за фінансової підтримки уряду Німеччини.
Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) працює в Україні з 2003 року та допомагає Уряду розвивати сільські райони та сільськогосподарське виробництво.
За даними організації, через війну кожне четверте сільське домогосподарство скоротило або припинило свою діяльність в Україні. А серед тих сімей, що проживають вздовж лінії фронту — кожне третє домогосподарство.
ФАО також оцінила вплив війни на виробництвопродукції рослинництва та тваринництва, опитавши 2 000 малих фермерських господарств. За результатами, близько 90% виробників продукції рослинництва та понад 60% виробників продукції тваринництва повідомили про зниження доходів. Окрім цього, приблизно 12% малих сільськогосподарських підприємств повідомили, що частина їхніх земель потенційно забруднена нерозірваними боєприпасами. Найбільше постраждали прифронтові області, де про це повідомили 32% респондентів.
П’єр Вотьє
голова офісу ФАО в Україні
Пріоритетними до кінця року в нас є три напрямки: перший — допомога сільським домогосподарствам у дев’яти найближчих до фронту областях країни, другий — фермерським господарствам, і третій — технічна допомога уряду, зокрема, у прискоренні проведення аналізів та видачі необхідної сертифікації сільськогосподарської продукції для експорту»
П’єр Вотьє, голова офісу ФАО в Україні, розповідає, що працівники організації з перших днів повномасштабної війни допомагають фермарам та сільським родинам. З лютого 2022 року, допомогу від ФАО вже отримали понад 185 000 сільських родин та 10 000 фермерських господарств.
«Пріоритетними до кінця року в нас є три напрямки: перший — допомога сільським домогосподарствам у дев’яти найближчих до фронту областях країни, другий — фермерським господарствам, і третій — технічна допомога уряду, зокрема, у прискоренні проведення аналізів та видачі необхідної сертифікації сільськогосподарської продукції для експорту», – пояснює Вотьє.
Сільські родини змогли отримати від ФАО курчат, корми для тварин, насіння овочів та зернових, насіннєву картоплю, ваучери та кошти для купівлі сільськогосподарських матеріалів.
Фермери отримують насіння зернових та генератори, а також гранти для розвитку свого господарства. Минулого року ФАО надала сільськогосподарським виробникам 30 000 рукавів для зберігання зерна та техніку для завантаження і розвантаження, що загалом забезпечило зберігання приблизно 6 мільйонів тонн зерна, або 30 відсотків від загального дефіциту у зберіганні в Україні. А цього року, разом із Всесвітньою продовольчою програмою, організація розпочала важливий проєкт із очищення земель від вибухонебезпечних залишків війни — проєкт наразі діє у Харківській області, та згодом буде поширений на Миколаївську та Херсонську області.
Як отримати допомогу від ФАО?
Щоб отримати вичерпну інформацію про підтримку, яку надає ФАО, родинам, що проживають у сільській місцевості, потрібно звернутися безпосередньо до своїх сільських рад. А фермерам необхідно зареєструватися у Державному аграрному реєстрі (ДАР), звідки після реєстрації їм будуть приходити сповіщення про конкретний перелік видів допомог, залежно від області, де зареєстроване їхнє фермерське господарство, та інших індивідуальних особливостей їхньої діяльності.
hromadske побувало також у двох інших отримувачів допомоги від ФАО — сім’ї із Миколаївщини та фермерського господарства у Харківській області.
Наталя Каушан
приватна підприємиця
«Усі поля засмічені військовим залізяччям. Якісь менше, якісь більше. Є й такі, куди навіть не ходили, бо там дуже небезпечно»
Повномасштабна війна буквально перекроїла весь фермерський бізнес, яким займалася сім’я Наталії та Сергія Каушан. Через село Киселівка, що на Миколаївщині, де господарює родина, у 2022 році проходила лінія фронту.
За 25 років бізнесу в обробітку сім’ї вже близько 500 гектарів своєї та орендованої землі.
«Усі поля засмічені військовим залізяччям. Якісь менше, якісь більше. Є й такі, куди навіть не ходили, бо там дуже небезпечно», — пояснює Наталія.
До повномасштабної війни на полях господарства працювало сім одиниць сільськогосподарської техніки: машини, трактори, комбайни. Господарство вирощувало пшеницю, ячмінь та соняшник. Урожай зберігали у двох старих ангарах, та планували побудувати третій, новий. Сім’я мала також власний магазин. Все це було неподалік їхнього дому.
У 2021 родина здійснила одну зі своїх підприємницьких мрій — закупила невелику сонячну електропідстанцію, на яку збирали кошти понад десять років.
«Станцію зруйнували повністю. Вирішили, що нам не треба. Вона так і не запрацювала. Ми навіть не встигли зрозуміти, що воно таке, бо не встигли її запустити», — розповідає Сергій Каушан.
Після початку активних бойових дій, які тривали десять місяців, від села залишились майже самі руїни. Але жителі поступово повертаються хоч і в зруйновані, але свої домівки.
Поля майже два роки непридатні для обробітку. Так і стоять порослі травою, щільно заміновані та щедро встелені боєприпасами. Другий поверх дому, в якому жила сім’я, зруйнований повністю, місцями будинок розвалений до фундаменту. Техніку, зізнається Сергій, «нищив» сам, але з надією потім відремонтувати.
«Я розбивав паливні системи, щоб техніку не можна було вивезти», — каже він.
Зараз свій ЗІЛ, яким раніше возив зерно, чоловік переобладнав під пожежну машину. Він розповідає, буває, що й досі в Киселівці щось загоряється, наприклад, внаслідок детонування мін.
«Хотів побудувати новий ангар, але зараз ремонтую старі», — каже господар.
В пріоритеті у підприємця також відбудова житла, бо йде зима. Коли в листопаді минулого року родина повернулася додому, то жила в невеликому підвальному приміщенні. Там поставили буржуйку і так грілися.
Але найважливіше — якнайшвидше розмінувати всі поля. Господарі планують ще цього року засіяти частину земель ячменем на зиму. Тож зараз спільно з односельчанами та владою обдумують, як пришвидшити цей процес.
Мар’яна Швайко
співвласниця фермерського господарства «Долгопол Н. В.»
«На нашому полі було більше 38 вирв. Глибина деяких з них сягала зросту людини. Коли ми приїжджали і бачили залишки вибухонебезпечних предметів, ці вирви, то було дуже важко на все це дивитися. Тоді ми не змогли зібрати урожай нашого ячменю, тому що було дуже небезпечно. Також від обстрілів на полі згоріло понад десять тонн соняху»
Співвласниця сімейного фермерського господарства «Долгопол Н. В.» Мар’яна Швайко показує вирву від бомби на одному зі своїх полів у селі Довжик Богодухівського району Харківської області, що за 32 кілометри від кордону з росією. На початку повномасштабної війни бої відбувалися всього за два десятки кілометрів звідси.
«На полі було більше 38 вирв. Глибина деяких з них сягала зросту людини. Коли ми приїжджали і бачили залишки вибухонебезпечних предметів, ці вирви, то було дуже важко на все це дивитися. Тоді ми не змогли зібрати урожай нашого ячменю, тому що було дуже небезпечно. Також від обстрілів на полі згоріло понад десять тонн соняху», — згадує пані Мар’яна.
Всього господарство обробляє 85 гектарів землі. На їхньому полі знайшли касетний снаряд, який не здетонував. Згодом його розмінували сапери.
«Ми були в селі до квітня 2022. А коли у квітні стався сильний обстріл, і до нас на подвір’я прилетів уламок військової техніки, ми зрозуміли, що залишатися тут дуже небезпечно, тож виїхали до Богодухова. Було дуже важко покидати рідні дім і землю», — розповідає жінка.
У сезон 2022 року замість збору врожаю власники підраховували спричинені війною збитки. Врожай вирішили не збирати, щоб не наражати на небезпеку ні себе, ні своїх робітників. Оскільки поля не обробляли, вони встигли збур’яніти. «Ми понесли додаткові видатки для того, щоб хоч якось привести землю у божий вигляд», — розповідає підприємиця.
Зараз Микола Шевченко поволі відновлює свій рибний бізнес. Готуючись до зими, чоловік взявся ремонтувати морозильники. Вони потрібні йому для того, щоб зберігати рибу, яку не вдасться продати. Каже, в теперішніх умовах праці це може стати ще одним альтернативним варіантом зберегти бізнес.
Родина Каушан, незважаючи ні на що, відбудовує своє господарство. Вони впевнені, що відновлять усе — від розбитої техніки до сонячних підстанцій, адже: «треба продовжувати жити далі». Підприємці вдячні ФАО та донорським організаціям за матеріальну підтримку та надані сільськогосподарські матеріали для відновлення виробництва. Завдяки наданим ваучерам від ФАО, родина вже зараз змогла частково відремонтувати житло та присадибні будівлі, а також посіяти у себе на городі моркву, картоплю, буряк і огірки. За словами Наталі, в цьому році була сильна засуха, однак частину урожаю вже вдалось зібрати.
«Скільки потрібно на розмінування, обробіток землі від бур’яну та покриття витрат на відбудову житла чи ремонт техніки, навіть не підраховували. Але це дуже велика сума», — каже Наталя.
Мар’яна Швайко з родиною повернулись до обробітку землі за рік, навесні 2023-го. Подали заявку в ДСНС на розмінування території, тож зараз поле безпечне. Господарство отримало від ФАО соняшникове насіння, передане та закуплене Японським агентством міжнародного співробітництва (JICA). Ним сім’я Швайко засіяла 20 гектарів землі. Цьогорічний врожай вдалося зібрати, втім загалом обсяги прибутку господарства скоротилися на 30%.
«Також нам корисною буде інформаційна підтримка про будь-які додаткові способи обробітку землі, які б допомагали втримувати вологу в грунті в посуху. Це допомагає зібрати більше врожаю з однієї й тієї ж площі засіву», — каже Швайко.
Цей метод допоміг би господарствам вийти на попередні показники навіть шляхом обробітку значно меншої площі земель. А в майбутньому, коли поля стануть безпечними, приносити більший прибуток. Зараз вона шукає відповідні тренінги, матеріали в інтернеті на цю тему. Каже, що інформації про це небагато, хоч запит є. Допомагають впоратись із посухою й додаткові системи зрошування. Але це дуже дорого.
«Додаткові скважини, наприклад, великих полів не потягнуть. Потрібні потужні системи зрошування. Але їх можуть собі дозволити лише великі агрохолдинги. Для сільських домогосподарств такі витрати — це розкіш», — пояснює Наталя Каушан.
Попри все, Мар’яна Швайко разом із батьками, а також родина Каушан та рибний фермер Микола Шевченко однозначно вирішили для себе не покидати Україну й продовжують розвивати бізнес на рідній землі.
Матеріал опубліковано на правах реклами. Матеріал підготовлений за підтримки Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО).
Над матеріалом працювали: журналістка Леся Пиняк, редакторка Марія Смик, дизайнерка Мирослава Мохнацька, розробник верстки Ігор Башинський, креативна продюсерка Катерина Вишнева.