Удар по «дропах»: що змінить новий законопроєкт про платежі та чому юристи бачать ризики

Що зміниться: головні новації

1. Продаж своєї картки стає самостійним злочином (нова стаття 200-1 Кримінального кодексу України).
   Раніше, щоб покарати «дропа», слідчим доводилося доводити його пряму співучасть у конкретному факті шахрайства. Це було складно, тому мережі процвітали. Тепер кримінальна відповідальність наставатиме за сам факт передачі чи продажу платіжних інструментів, паролів чи доступу до рахунків / електронних гаманців, якщо особа розуміла, що їх використають для злочину. Доказом умислу може стати листування в Telegram, отримання винагороди за картку чи передача PIN-кодів без довіреності.
2. Сучасні терміни та жорсткіші покарання (оновлена ст. 200 ККУ).
   Кримінальний кодекс нарешті адаптують до реалій XXI століття. До переліку злочинів додають махінації з електронними гаманцями, індивідуальною обліковою інформацією та електронними грошима. Покарання суттєво посилюються: за підробку, крадіжку чи незаконний доступ до рахунків можна отримати не лише великий штраф, а й від 2 до 6 років позбавлення волі (до 8 років, якщо діяла організована група).
3. Відповідальність для бізнесу.
   Законопроєкт дозволяє застосовувати заходи кримінально-правового характеру не лише до фізичних осіб, тобто виконавців, а й до юридичних осіб — бізнес-структур, в інтересах яких працювали тіньові фінансові схеми. 

Де ховаються ризики: чому закон потребує доопрацювання

Попри очевидну необхідність реформи, адвокат об’єднання «Актум» Руслан Пронін вказує на низку серйозних юридичних колізій і практичних загроз, які можуть звести ефективність закону нанівець або перетворити його на інструмент тиску, а саме:

• Загроза для жертв фішингу та звичайних громадян.
  Існує високий ризик, що під жорсткі жорна автоматизованого фінмоніторингу та правоохоронців потраплять добросовісні громадяни. Люди, які випадково втратили телефон, помилилися під час транзакції або чиїми даними заволоділи шахраї (через соціальну інженерію), ризикують зіткнутися з безпідставним блокуванням рахунків. Хоч закон і вимагає наявності «прямого умислу», на практиці доводити свою невинуватість жертвам обману буде непросто.
• Тиск на бізнес і процесуальні зловживання.
  Розширення повноважень силовиків щодо огляду приміщень і техніки без жорсткого судового контролю відкриває простір для зловживань. Відсутність належного нагляду може перетворити цей закон на черговий важіль інституційного тиску на легальні підприємства.
• Юридична плутанина з покаранням компаній.
  У законопроєкті закладена процесуальна «міна». Деякі нові правопорушення класифікуються як кримінальні проступки (розслідуються у формі дізнання), але Кримінальний процесуальний кодекс дозволяє вносити дані щодо юридичних осіб до реєстру (ЄРДР) лише за злочини (які потребують повноцінного слідства). Ця колізія може заблокувати реальне притягнення тіньових компаній до відповідальності.
• Конкуренція правоохоронців.
  Документ створює плутанину з тим, хто саме має розслідувати такі справи (БЕБ чи орган, що веде основну справу про шахрайство). Без чіткої ієрархії відомства почнуть перетягувати ковдру на себе, що затягуватиме процеси.
• Адаптація криміналу.
  Посилення покарань у традиційному банківському секторі неминуче спровокує міграцію злочинців. Тіньові гроші просто перейдуть у більш закриті канали — криптовалютні міксери та закордонні платіжні системи, які українським правоохоронцям буде вкрай важко відстежувати.

Законопроєкт № 16013 здатен зруйнувати економічну модель більшості шахрайських схем в Україні. 

Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою автора.