«Його частинка живе в моєму синові». 13-річний підліток став посмертним донором для Юрчика та ще трьох дітей

13-річний Юрчик, якому трансплантували нирку іншого підлітка
13-річний Юрчик, якому трансплантували нирку іншого підліткаДитяча лікарня Святого Миколая / Facebook

Посмертним донором для 11-річного хлопчика з нирковою недостатністю став 13-річний підліток, який загинув унаслідок нещасного випадку.

Про це повідомили в дитячій лікарні Святого Миколая.

Як розповіли лікарі, у віці 4 років львів’янин Юрчик переніс ангіну, що дала серйозне ускладнення на нирки. У нього виник нефротичний синдром.

«Тоді почалися роки постійної терапії: лікарні, уколи, пігулки. Але хвороба прогресувала. І у 9 років нирки дитини взагалі припинили виводити зайву рідину з організму», — кажуть медики.

За їхніми словами, тіло Юрчика набрякло, а креатинін піднявся до критичної позначки — 1200. Тоді хлопчику призначили гемодіаліз — процедуру штучного очищення крові, яку проводили через день по годині.

«Три роки на діалізі виснажили дитячий організм. Юрчик перестав рости. Кістки стали дуже крихкими. А постійний високий тиск давав велике навантаження на серце. Дитина згасала на очах», — розповідають у лікарні.

У березні родині Юрчика повідомили про те, що з’явився донор. Ним став 13-річний Іван, який зазнав важкої черепно-мозкової травми через нещасний випадок. Лікарі кажуть, що органи хлопчика врятували життя чотирьох дітей.

«Я безмежно вдячна його батькам, які дали дозвіл на трансплантацію органів і врятували мою дитину. Ми тепер вважаємо, що цей хлопчик — наша друга дитина, бо його частинка живе в моєму синові», — каже мама Юрчика Ірина.

Після проведення операції Юрчик, якому раніше не можна було пити більше склянки рідини на день, сказав: «Мамо, яка смачна вода! Я справді тепер можу пити стільки, скільки хочу?».

Водночас, як повідомляють у лікарні, мати хлопчика Ірина також підписала згоду на посмертне донорство. На рішення жінки вплинула важка хвороба її сина, яку вдалося подолати завдяки трансплантації нирки посмертного донора.

«Бачачи як тяжко моєму синові, я підписала згоду на посмертне донорство. Я до цього ставлюся спокійно, бо розумію, що після смерті Богові мої органи не потрібні, а от врятувати чиєсь життя можуть», — каже Ірина.