У Львові пересадили печінку 7-місячному малюку — донором став його тато

Про це повідомили в Дитячій лікарні Святого Миколая.

Батьки помітили проблеми зі здоров'ям у Давида з Івано-Франківщини у віці трьох місяців. Зокрема, хлопчик мав невелику жовтяницю. Місцеві та обласні лікарі скерували сім’ю до Львова, де невдовзі Давиду діагностували біліарну атрезію — вроджене захворювання, що прогресує, за якого розвивається непрохідність жовчовивідних шляхів і блокується відтік жовчі з печінки в кишківник.

Як зазначили в лікарні, врятувати Давида могла лише трансплантація печінки, без неї діти не доживають і до півторарічного віку. Тато хлопчика Роман виявився ідеальним донором. Однак трансплантацію не могли провести відразу, оскільки Давид мав набрати необхідну вагу.

«Досягти бажаної ваги у 10 кг при біліарній атрезії вкрай важко. Малюкам ставлять зонд, бо їм потрібно їсти більше, ніж вони здатні фізично. Через цироз печінка перестає виробляти білок, тому ми намагалися дати якомога більше нутрієнтів, щоб вона функціонувала. На фоні цього розвинулися й типові ускладнення цирозу: асцит, високий білірубін та портальна гіпертензія», — пояснює дитячий трансплантолог лікарні Святого Миколая Дмитро Грицай.

Попри тримісячні зусилля набрати вагу, перед операцією Давид важив 9,5 кілограма. Хоча насправді вага малюка становила 6,2 кілограма, а решта — набряки та асцит (накопичення рідини в організмі).

Окрім цього, діаметр печінкової артерії дитини ледь досягав 2 міліметрів, що додатково ускладнювало операцію. Однак лікарі не могли відкладати операцію. Хірургічне втручання тривало близько 12 годин.

До операції залучили фахівців трьох медзакладів: Дитячої лікарні Святого Миколая, Центру трансплантології Львова та Національного наукового центру хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова в Києві.

Так лікарям вдалося успішно пересадити частини печінки від батька сину — донорський орган запрацював вже на операційному столі.

Нині Давиду вже 8 місяців. Жовтуватість шкіри та склер поступово зійшла, малюк стає більш активним та добре їсть.

«Ми довірилися лікарям. Ми вірили, що все буде добре, і ніяк інакше, що дитина має жити», — говорять батьки Давида.