«Моя бабуся Фані Каплан». Кіно про «сліпе» кохання та революцію
Фільм «Моя бабуся Фані Каплан» показує історію жінки, що в 1918—му начебто скоїла замах на Владіміра Леніна. Стрічку презентували на Одеському кінофестивалі, де вона двічі зібрала аншлаг. В українському прокаті картина з’явиться 8 грудня 2016 року. Ми поговорили з режисеркою Оленою Дем'яненко та виконавицею головної ролі Катериною Молчановою.
Кадр з фільму «Моя бабуся Фані Каплан»
Олена Дем'яненко, режисерка:
На початку 2000-х до мене потрапила книга, де були надруковані матеріали справи Фані Каплан. Я почала читати і ця книга мене вразила. Це був антидетектив — набір документів, в яких нічого не стикується, а висновки не випдивають з матеріалів. Мене це дуже вразило. Справа навіть не у тому, що справа була сфабрикована, а те, що єдиним підтвердженим фактом став розстріл Фанні Каплан через 3 дні після замаху на Леніна.
Кастинг на роль Фані Каплан закінчився у той момент, коли Катя переступила поріг. Мирослав у той час працював над фільмом «Плем’я», але знайшов час прийти на проби. Ми почали шукати необхідні сцени, інтонації і в якийсь момент побачили кіно в цілому. Тобто ми побачили Дмитра Ульянова, ми побачили Каплан і це стало системою координат, відповідно до якої було легко вибрати інших артистів.
Режисерка фільму Олена Дем'яненко
Катерина Молчанова, виконавиця головної ролі:
Я вивчила все, що змогла знайти стосовно цієї теми. Насправді у цій сфері дуже мало матеріалів. Розібралась в історії, розібралась в теорії «стріляла/не стріляла» і навіщо взагалі був замах. Момент сліпоти був фізично складним для гри. Я спілкувалася зі сліпою дівчиною, вивчала певні звички, якісь необхідні фізичні рухи. Звичайна робота з підготовки до ролі.
Перша частина зйомок була в 2014 році, ми відзняли частину проекту, а потім був рік, коли був час подумати над матеріалом. Після цього ми насолоджувалися і робили те, про що думали рік.
Кадр з фільму «Моя бабуся Фані Каплан»
Олена Дем'яненко, режисерка:
Ми не переписували сценарій. Тобто перерва була викликана війною, зупинкою фінансування. Коли пішов з життя Олексій Девотченко, який зіграв у нас роль Леніна, нам залишався один знімальний день. Ми не змінювали сценарій, але внесли зміни у розкадровку. Тому завдяки технологіям ми реалізували все, що було у сценарії.
У нас було дуже багато фотографій (які, на щастя, збереглись) тих каторжанок. В основі декорації каторги були реальні фотографії, що збереглись. Амбіційним і непростим завданням було створення Сибіру в Києві. Я хочу подякувати тим, хто займався комп’ютерною графікою, адже нам майже все довелося знімати в Києві.
- Поділитися: