«Ми впораємося»: як Європа відповідає на виклик тероризму

Більше поліції в громадських місцях, залучення армії до протидії тероризму й збереження демократії — так коротко можна було б описати контрвідповідь французької та німецької влади на низку терактів у їхніх країнах.

У Франції — теракт у Ніцці 15 липня, що забрав життя 84 людей, 26 липня — напад на католицьку церкву й вбивство священика у містечку Сант-Етьєн-дю-Рувре біля Руана.

У Німеччині — поспіль три напади: 17-річний біженець з Афганістану напав на пасажирів регіонального потягу у Вюрцбургу, потім — влаштована 18-річним школярем стрілянина в Мюнхені, внаслідок чого загинуло 9 людей; вибух біля входу до кав’ярні в баварському місті Ансбах 24 липня, влаштований біженцем, якого мали депортувати з Німеччини до Болгарії, внаслідок нього загинув лише він сам.

Всі ці злочини, крім стрілянини у Мюнхені, французька та німецька поліція, відповідно, пов’язує з ісламістським екстремізмом під проводом «Ісламської держави».

З боку консервативних політичних сил, праворадикальних організацій та й частини громадян цих країн лунають заклики до вжиття жорстких заходів, аж до створення фільтраційних таборів для підозрілих мігрантів, закриття кордонів для нових потоків біженців та надання поліції і спецслужбам максимальних можливостей стежити за людьми. У відповідь на це керівники й Франції, і Німеччини поки що відповідають — верховенство права й правова держава понад усе. Це межа, яку Європа не переступатиме, як би не кортіло це зробити на догоду історичному моменту й популізму. Не переступатиме принаймні при нинішній владі.

«Надзвичайний стан» у Франції — обмеження демократичних свобод?

Франція першою, у порівнянні з Німеччиною, зазнала терористичної загрози.

Першою реакцією французької влади на терористичну загрозу було запровадження в країні «надзвичайного стану», який тривав з листопада 2015 року до липня 2016. У липні він був подовжений ще на шість місяців через теракт у Ніцці.

«Запровадження надзвичайного стану в країні показує, що французи поки не визначилися, чи залишатимуться мирним демократичним суспільством, чи будуть поступово озброюватися у відповідь на загрозу тероризму», — розповів Громадському журналіст Поль Гого.

Надзвичайний стан обмежує звичні свободи демократичного суспільства. Посилені права отримала поліція для того, аби контролювати громадян, а також проводити обшуки в приватних помешканнях. Поліція також дістала безпрецедентно більші повноваження для застосування сили під час мирних зібрань.

«Громадян почали обмежувати у праві виходити на демонстрації. Якщо раніше префектурі потрібна була дуже переконлива причина, аби заборони якусь демонстрацію, то зараз ці заборони легко пояснюють небезпекою терористичних нападів», — пояснив Поль Гого.

Французьке суспільство загалом схвалює посилення заходів безпеки, але сьогодні лише 27% французів вірять в ефективність надзвичайного стану, адже надзвичайний стан не зміг перешкодити кривавому теракту в Ніцці.

Національна гвардія Франції: «символ сили» Президента

Одним з проектів, який відповідав на терористичну загрозу у Франції є нещодавно анонсована президентом Франції Франсуа Олландом Національна гвардія. Це нове формування  має складатися з резервістів і посилювати сили поліції, армії та жандармерії.

Резервісти, які мають сформувати гвардію, можуть бути двох типів – 1) волонтери (56 тисяч); 2) колишні військові, які завершили службу менш, аніж 5 років тому (118 тисяч людей).

Загалом кількість людей у новому формуванні може сягнути 174 тисяч, а у наступні роки, за рахунок збільшення волонтерів – 200 тисяч.

«Сьогодні понад 10 тисяч людей щодня безпосередньо задіяні у боротьбі з тероризмом у Франції, але цього вочевидь не достатньо», — вважає Сириль Бретт, політолог, викладач Вищої школи політичних студій. На думку дослідника, окрім суто безпекових функцій, Національна гвардія має стати потужним аргументом чинного Президента Франції Франсуа Олланда на наступних виборах у 2017 році, переконаний він:

«Франсуа Олланду треба показати, що він теж є силовиком і може впоратися із викликами тероризму. Адже Національна Гвардія – це символ сили для французького президента. Символ його здатності мобілізувати усіх французів навколо національних цінностей».

Водночас мова іде не про мілітаризацію суспільства, переконаний Сириль Бретт. Метою є збільшення усвідомлення громадянами загрози варварства і можливістю для кожного взяти посильну участь у захисті Батьківщини. «Національна гвардія – це громадянська гвардія передусім, адже силових структур в країні вистачає».

«План з безпеки» прем’єр-міністра Франції Емануеля Вальса

Про необхідність ефективної програми з «дерадикалізації» потенційних терористів французькі політики почали говорити ще навесні 2016 року, після терактів в Парижі, але до кривавого теракту в Ніцці та Сант-Етьєн-дю-Рувре. Прем’єр-міністр країни Емануель Вальс 4 травня 2016 анонсував план «анти-джихад», який містить у собі 80 напрямків діяльності, 50 з яких – нові для французьких реалій. Серед них основними напрямками діяльності мали бути наступні:

— «дерадикалізація». Подвоїти за 2 роки сили, які займаються роботою із радикалізованими особами та з їхніми родинами та оточенням. Наприклад – посилення роботи з гарячими телефонними лініями, та із спеціальними службами у префектурах;

— стимуляція наукових досліджень в галузі;

— підвищення усвідомлення ризиків радикалізації серед населення;

— ув’язнення із метою «дерадикалізації» в спеціалізованих центрах. Перший такий центр має відкритися до осені 2016 в Бомон-ан-Верон. В ньому планується розмістити до 30 молодих людей;

— посилення нагляду. Зокрема, створення реєстру усіх авіапасажирів, які пересувалися територією Франції. Посилений контроль за персоналом, який працює на стратегічних об’єктах (атомні станції, аеропорти) та у в’язницях, а також нові технології відстеження ісламістської пропаганди в інтернеті;

— жорсткіші покарання. Пропозиції, які стосуються збільшення терміну покарання за злочини, пов’зані із тероризмом.

Усі ці заходи вимагають часу та інвестицій.

Центри «дерадикалізації»: французьке Гуантанамо?

Проект Національної гвардії, яку анонсував Франсуа Олланд і яку підтримують соціалісти, які зараз є при владі, не є єдиним. Правоцентрична партія Республіканців, яку очолює попередній президент Франції Ніколя Саркозі, має альтернативне бачення того, як треба боротися із терористами у Франції.

Республіканці сподіваються втілити в життя проект «французьке Гуантанамо» — створення у Франції центрів на кшалт в’язниці Гуантанамо (створена США після терактів 2001 року на американській базі Куби. Там утримують без суду потенційних терористів, які повертаються з Іраку та Сирії).

Наприкінці липня 2016 року голова парламентської комісії з розслідувань терактів 2015 року Жорж Фенеш виступає із ідеєю створення французького Гуатанамо з метою боротьби «із джихадистами, які повертаються» з Іраку та Сирії. «Французьке Гуатанамо буде найпростішим рішенням. Заклад, присвячений радикалізованим особистостям буде справді рішенням» — цитує його газета Le Figaro.

Фенеш наводить цифри у Національній Асамблеї (нижня палата французького парламенту): 2147 французів або іноземців, які проживають у Франції, відомі своїми зв’язами із Іраком та Сирією, серед них понад 1000 колись були в цих країнах, 680 зараз перебувають там, з них третина – жінки, 187 загинули в боях. 203 з них повернулися до Франціїї.

«Дуже вірогідно, що ідея створення таких місць буде в центрі передвиборчих дебатів у Франції», - розповідає в ефірі Громадського Сириль Бретт. Але зрозуміло, що для чинної влади ця ідея не є прийнятною, адже суперечить демократичним принципам. «Для соціалістів це велика загроза основам правової держави».

Безпека чи демократія?

«У мене є враження, що ми не використовуємо усіх інтелектуальних ресурсів для того, аби продумати раціональну відповідь на терористичну загрозу, — розповідає в коментарі Громадському журналіст Поль Гого. — Суспільство усе ще не вийшло зі стану шоку і зараз люди готові прийняти ідею присутності озброєної поліції повсюди, навіть, приміром, на громадських пляжах».

Цього літа рятівники на французьких пляжах, які підпорядковані міністерству внутрішніх справ, дійсно носять з собою зброю та виконують функцію поліції.

Загалом у Франції понад 10 тисяч людей відомі поліції як такі, що мають «картку S» — їх вважають потенційними терористами, які «загрожують державній безпеці». Але за законом їх не можна ані безпідставно арештувати, ані примусово вигнати з країни.

«Дилема полягає в тому, що навіть, якщо ми маємо списки людей з карткою S, нам ще потрібні люди, які будуть цілодобово за ними слідкувати. Тобто потрібно щонайменше стільки ж поліцейських, аби лише стежити за потенційними злочинцями», — пояснює Поль Гого.

Ідея тотальної охорони усіх публічних місць також не витримує критики, переконаний журналіст:

«В країні скрізь є площі, церкви, місця скупчення людей, концертні холи, кінотеатри, пляжі, супермаркети. Важко собі уявити, яку кількість поліції треба мати, аби охороняти це все».

Саме тому французам потрібно думати над більш ефективними засобами боротьби, аніж тотальне стеження та тотальний контроль. Дискусії навколо цих питань вочевидь загостряться під час виборчої кампанії.

«Ми впораємося»: план безпеки Ангели Меркель

У відповідь на теракти й напади Ангела Меркель перервала свою відпустку й дала раніше запланованого терміну велику прес-конференцію. Вона вкотре повторила свою стару фразу у відповідь на нові виклики: «Ми впораємося». Це висловлювання набуло вже десятків конотацій: від оптимістичних до негативних. Німецьке видання die Welt написало, що в контексті останніх атак, коли загинуло стільки людей, а ще більше пережили шок, ці прості підбадьорливі слова звучали, мов «провокація». Іншими словами, німецьке суспільство потребує конкретики й чітких пояснень, що уряд робитиме далі.

Позиція канцлерки Німеччини Ангели Меркель після нападів у Вюрцбургу, Мюнхені та Ансбаху є незмінною: потрібно розділяти питання політики щодо біженців і питання безпеки.  І немає принципового значення, чи приїхали нападники до Німеччини до 5 вересня 2015 року, коли та відкрила кордони для сотень тисяч біженців, чи після того. Вона назвали ці напади «ламанням цивілізаційних табу», «жахливими, приголомшливими, гнітючими» атаками.

«Напади біженців у Німеччині — це знущання над тими людьми, які їм допомагають, над тими мігрантами, які дійсно потребують захисту», — наголосила глава уряду ФРН. І додала, що Німеччина й далі прийматиме біженців, керуючись своєю Конституцією та Женевською конвенцією про статус біженців від 1951 року. Нині потік біженців до Німеччини стабілізувався: за один місяць до країни прибуває стільки ж шукачів притулку, скільки торік восени приїздило за одну добу.

На прес-конференції канцлерка представила свій план з безпеки, що складається з дев’яти пунктів. Не всі німецькі видання нарахували в ньому саме дев’ять позицій. Втім, якщо скласти все озвучене, то формується нижче наведений план.

«Це радше ідеї щодо того, що можна змінити, це більше дискусія, ніж якийсь конкретний план. Провідна теза Ангели Меркель — політика щодо мігрантів не повинна змінитися», — пояснює експертка Німецького товариства зовнішньої політики Ірина Солоненко. Саме за надмірну загальність і розмитість критикує цей план і німецька преса.

Одним із його найскладніших пунктів є можливість залучення армії до протидії великим терористичним загрозам. Німецька Конституція загалом забороняє залучати військових до внутрішніх операцій. Тобто для залучення армії існує багато обмежень, щоб їх зняти, потрібно змінювати Основний Закон. Про це поки що не йдеться. З реалістичних завдань — збільшення кількості поліції на залізничних станціях, на станціях метро.

Крім того, організатори Oktoberfest, найбільшого пивного фестивалю, що проходить щороку в Мюнхені в жовтні, оголосили, що посилять заходи безпеки при пропусканні людей на фестивальну територію.

У Баварії фразу «Ми впораємося» не схвалюють

Такі заходи й загальні підходи видаються недостатніми й незадовільними партнеру Меркель по коаліції, очільнику Християнського-соціального союзу, прем’єру Баварії Горсту Зеегоферу. Після останніх атак він укотре заявив, що імміграцію до Німеччини потрібно обмежити. Саме в Баварії, найбільшій федеральній землі, відбулися всі три великі напади в липні цього року.

«Ми впораємося» — як би я не хотів, я не можу схвалити цього речення», - сказав політик, зауваживши, втім, що не хоче політичних протистоянь усередині правлячої коаліції.

Регіональний уряд Баварії ухвалив власний план заходів «Безпека через міць». Він передбачає, що з 2017 по 2020 щороку лави баварської поліції поповнюватимуть 500 нових співробітників, буде посилене відеоспостереження на вокзалах, у транспорті та інших публічних місцях.

Більшість німців пов’язують напади з політикою Меркель — опитування

Зі своїм планом з безпеки Ангела Меркель вийшла до суспільства, коли те знову незадоволене її політикою щодо біженців. Так, за даними соціологічного опитування YouGov, 52% респондентів вважають, що напади молодих мігрантів — це прямий наслідок політики німецької канцлерки. 50% опитаних відчувають страх, перебуваючи у місцях масового скупчення людей.

65% німецьких громадян переконані, що правила для отримання притулку в Німеччині мають бути суворішими, 49% підтримують надання поліції та спецслужбам ширших можливостей стежити за людьми, а 57% виступають за спрощення процедури залучення армії до внутрішніх операцій.

Керівник громадського мережі forumNET.Ukraine у Мюнхені Петер Хількес розповідає, що авторитарні методи в Німеччині не приживуться за жодних обставин і загалом німці переконані, що покращувати безпеку можна й потрібно лише в межах законів демократичної країни.

«На вихідних у Мюнхені відбувалося багато публічних заходів, концертів. Люди з розумінням ставилися до того, що при вході вони мали віддавати свої речі на перевірку. Але тут ніхто не відчуває, що живе тепер в іншій країні. Це дуже важливо», — каже він.

Втім, за словами Петера Хількеса, німцям бракує, так би мовити, більших емоцій у реакції керівниці їхньої держави на людські трагедії:

«Ангела Меркель дуже реалістично оцінила ситуацію. Але люди ще й чекають від неї більше емоцій. Вона повторює завжди: «Ми впораємося». Багато людей це негативно сприймають».

Втім, не відомо, у що могли б виливатися  емоції, пристрасті та швидкі висновки, якби дати їм волю у риториці та в політиці. Наразі Ангелі Меркель вдається балансувати між запитами на емоції і на дії. Але втримати цей еквілібріум буде не просто.