«Попросити вибачення»: що насправді сказала Надія Савченко

Інтерв'ю Надії Савченко 5 каналу ввечорі 21 липня спровокувало шквал критики та звинувачень у зраді на її адресу.

Hromadske.ua вважає за необхідне процитувати розмову народного депутата з ведучою, що викликала таку реакцію, точно, повністю, не вирваною з контексту.

Савченко: Треба почати говорити одне з одним, треба почати чути одне одного. Да, нам доведеться пробачати багато що. І нам так само доведеться, можливо, просити вибачення. Не можливо, а точно.  Треба навчитися просити вибачення і пробачати, інакше миру не буде.

Ведуча: У кого, Ви вважаєте, треба просити вибачення?

Савченко: У тої матері, яка втратила останнього сина – неважливо, з якого боку.

Я вам розкажу одну гарну казку. В принципі її, думаю, треба ввести в шкільну програму.

Жив собі чоловік, і у нього на подвір’ї завелась гадюка. Він давав їй молоко, а вона йому давала за це золоту монету. І так вони жили кожен день.

Одного разу чоловік захворів і сказав своєму синові: Піди винеси гадюці молока. Син вийшов і подумав: «От батько дає їй молоко, а гадюка дає йму по одній монетці. А що, якщо я вб’ю гадюку і заберу відразу всі золоті монети». Він ударив гадюку, але він її не вбив, він відбив їй хвоста. Гадюка укусила сина, і син помер. Батько образився на гадюку, і жили вони отак  порознь багато-багато років.

Під кінець, коли вже батьку було треба було помирати, він прийшов до гадюки i каже: «Давай помиримось, і буде так як раніше – я тобі даю молоко, ти мені монету, і будемо так далі жити.  А вона йому сказала: «Поки я буду бачити свій відбитий хвіст твоїм сином, а ти будеш бачити могилу свого сина, так як раніше ніколи не буде».

Так от.  Да, у нас в Україні так як раніше ніколи не буде.

Ведуча: Але гадюка може вбити батька, так? Якщо алегоріями такими мислити.

Савченко: Казка закінчилася. Це казка. Вона має свою мораль I  свою мету. Це казка.

Ведуча: Окей, окей, це ваша версія. Безумовно. Я згодна з вами.

Савченко: А стосовно, кому пробачати і в кого просити вибачення, то я вам скажу. Коли я знаходилась у в’язниці, мені одна жінка написала листа. Вона написала, що в неї був один єдиний син. Він пішов на війну і загинув за Україну.

І вона дуже хотіла, щоб вижила я, бо я якраз тоді голодувала.  І вона сказала, що вона може зрозуміти жінку яка втратила єдиного сина з того боку – ДНР і ЛНР. І вона сказала: «А нам більше нема чого ділити, бо в нас нічого не залишилось».

Так от, у цієї матері, яка втратила єдиного сина з тієї сторони, я готова попросити вибачення.  І я вам поясню, що вона б не втратила того сина. Ні наша мати, ні з того боку мати, яка, в принципі, є нашою українською людиною, і її син українцем був, якби не було допущено в нашій державі владою за 25 років такого стану, що люди готові просто вже вбивати одне одного і кидатись один на одного.

Українська льотчиця Надія Савченко, засуджена в Росії до 22 років колонії, прибула до України 25 травня,  її обміняли на російських спецпризначенців Алєксандра Алєксандрова та Євгенія Єрофєєва. Вона пробула 709 днів у російській в’язниці. Вже за кілька днів вона склала присягу народного депутата.