Сепаратизм на обмін. Що відомо про одеських журналістів-сепаратистів Гліщинську та Діденка?

Олена Гліщинська та Юрій Діденко — громадяни України, яких у квітні 2015 року затримали за сепартизм. 14 червня їх обміняли на українців Юрія Солошенка та Геннадія Афанасьєва.

Гліщинська та Діденко є фігурантами однієї справи про створення «Бесарабської народної ради», метою якої було відокремлення південної частини Одеської області з перетворенням її в окрему республіку «Бессарабія».

Що цікаво, якщо Діденку торік був винесений вирок, і 14 червня в день обміну його помилував Президент України, то Гліщинській 13 червня 2016 року, напередодні обміну, суд лише змінив запобіжний захід і випустив її на волю. Вироку суду щодо неї ще не було.

Олена Гліщинська. Фото з FB-сторінки Олени Гліщинської

Журналістка, сепартизм і нардеп

Олена Гліщинська керувала телеканалом «Новая волна» в Одесі. У своїй журналістській роботі Гліщинська популяризувала ідеї відокремлення південно-західної частини Одеської області від України.

Компанія «Новая волна», яку очолювала Гліщинська, дійсно існувала до 2014 року, але її керівником значиться Володимир Огрохін, співзасновник компанії «Глобал.нет» — провайдера мережі інтернет в Одесі.

Саме Гліщинська була в оргкомітеті установчих зборів, які готували створення «Ради Бессарабії». Вперше її затримали 1 квітня 2015 року напередодні великого з’їзду «Бессарабської ради».

«Так напередодні проведення установчого конференц-дзвінка 1 квітня необґрунтовано були затримані члени оргкомітету, громадські діячі Алік Вєтров, Сергій Загорюк, депутат Ренійської міськради Михайло Льовкін, а так само журналіст Олена Гліщинська. Їх кілька годин допитували і  залякували» — йдеться на сайті «Народної ради Бессарабії» (сайту більше не існує).

Такий вигляд мала сторінка «Народної ради Бессарабії» в мережі Інтернет

Тоді Гліщинську перевірли і відпустили. 6 квітня вона була делегатом установчих зборів, на яких таки створили «Бесарабську народну раду».

Вдруге її затримали співробітники СБУ 29 квітня 2015 року. Про це повідомила сама Гліщинська в своєму фейсбуці.

Жінку звинувачували у «створенні належних умов для формування в суспільстві помилкового враження про нездатність державних інститутів виконувати властиві їм функції на території Арцизького, Білгород-Дністровського, Болградського, Саратського, Тарутинського, Татарбунарського, Ренійського, Кілійського та Ізмаїльського районів Одеської області». Саме таке формулювання прописане в обвинувальному акті, який поширив ресурс «Таймер».

ЇЇ звинуватили за ст. 110 ч. 2 ККУ в фінансуванні сепаратистського руху (в матеріалах справи містилась платіжка на суму 10 тисяч доларів, з обвинувального акту – це був завдаток на творення «Бесарабської народної ради»), а також за ст. 111 – в державній зраді. Ці обидві статті не передбачають іншого запобіжного заходу, окрім утримання під вартою.

На сайті «Посіпаки», де містяться відомості про всіх помічників народних депутатів Гліщинська значиться помічником Віталія Барвіненка у сьомому скликанні на платній основі (2012 — 2014 рік, коли Барвіненко був депутатом від ПР) і у 6 скликанні — на громадських засадах (2007 — 2010, коли Барвіненко був депутатом від БЮТ).

Віталій Барвіненко та Олена Гліщинська. Фото з FB-сторінки Олени Гліщинської

Цікава деталь в цій справі, що за матеріалами обвинувачення Гліщинська ніби літала на чартерному літаку в Москву, щоб отримати інструкції та завдаток. Літала вона не сама, а за інформацією джерел  - з народним депутатом від Партії «Відродження» Віталієм Барвіненком, щоправда той летів під іншим прізвищем та з іншим паспортом. Свідчень на Барвіненка Гліщинська не дала. На її фейсбук-сторінці один раз пише нардеп Барвіненко 6 лютого 2015 року.

Сам Барвіненко, котрий народився в Білгород-Дністровському і тричі обирався від цього округу депутатом та тричі змінював партії від БЮТ до Партії Регіонів і «Відродження» реєструє в парламенті 8 скликання такі законопроекти:

• Внесення змін в закони про боротьбу з пропагандою нацистського та комуністичного тоталітарних режимів, а саме — пом’якшення покарання за невиконання закону.
• Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей».

Ми намагаємось отримати коментар пана Барвіненка з приводу його причетності до "Бесарабської народної ради"

Барвіненко серед депутатів-вихідців з Одеси не єдиний, хто дбає про особливі статуси для певних регіонів. Його колеги-земляки Сергій Ківалов, Олександр Пресман та Антон Кіссе зареєстрували законопроект 4245 «Про вільну (спеціальну) економічну зону «Порто-Франко», в якому автори пропонують створити вільну економічну зону в Одеській області на 30 років. Керувати такою вільною економічною зоною мають місцеві органи влади.

Сама Олена Гліщинська вважає себе політв’язнем, а своє перебування в СІЗО вона пояснювала тим, що чесно як журналістка писала правду і через це її й ув’язнили.

Перебуваючи в СІЗО Олена Гліщинська завагітніла і 27 квітня 2016 народила хлопчика (це її третя дитина, в Гліщинської є ще двоє неповнолітніх дітей). Її з дитиною і обміняли 14 червня 2016 року.

Напередодні обміну вночі Приморський суд Одеси змінив Гліщинській запобіжний захід з арешту на особисте зобов’язання. Тієї ж ночі обвинувачену відрядили до Києва, а вже звідти з Віталієм Діденком, котрого привезли з виправного центру з Рівненської області відправили літаком в аеропорт Внуково в РФ.

Віталій Діденко. Фото http://job-sbu.org/

Бесарабська народна рада і наркотики

Віталій Діденко – українець, 27 років, редактор видання «Інфоцентр», котрий належав організатору одеського "Антимайдану" Антону Давидченку. Діденко і сам був активним учасником подій на Куликовому полі в Одесі, де був наметовий табір  «Антимайдану».

Підпорядкований йому сайт активно висвітлював всі події, організовані «Народною радою Бессарабії», зокрема обрання «народного коменданта».

Діденка звинуватили за ст. 110 ч. 2. «Фінансування сепаратистських рухів», а також  за організацію і участь у створенні «Бессарабської народної ради».

Під час арешту співробітниками СБУ 27 квітня 2015 року Діденко намагався втекти і вистрибнув із третього поверху, отримавши кілька переломів. Під час обшуку в нього знайшли кокаїн та сім з половиною тисяч доларів. Хоча він тоді пояснював, що наркотики не його.

Діденко погодився співпрацювати зі слідством, визнав свою провину.     7 вересня 2015 року його засудили до трьох років обмеження свободи.  14 червня 2016 року його помилував Президент України.

В коментарі російським федеральним каналам одразу по прибутті до аеропорту Внуково Діденко і Гліщинська сказали наступне:

Гліщинська: «Мені поставили такі умови, що або я залишаюсь у в’язниці на довгі роки, або я покидаю країну. Це чисто політична справа. Нас вважали сепаратистами, ніби ми хотіли розділити Україну на частини, що не відповідає дійсності!»

Діденко: «У нас просто як в громадян України була альтернативна точка зору на певні суспільно-політичні процеси, котрі були в країні. Напевно владі це не сподобалось».

Прес-секретар президента РФ Дмітрій Пєсков, відповідаючи на запитання журналістів, чому в Росію відправили обміняних українських громадян сказав, що «в основі цього рішення (щоб прийняти Гліщинську та Діденка - ред.) – гуманістичні міркування»

Актом гуманізму пояснила Ірина Геращенко — представниця України в гуманітарній підгрупі на Мінських домовленостях — те, що Гліщинську фактично відпустили без вироку суду щодо неї. У своєму фб написала, що новонароджена дитина Гліщинської потребує серйозної медичної допомоги. Геращенко також додала, що саме цими двома українцями дуже цікавилась Росія, що свідчить про те, що недаремно їх рік тому затримала СБУ.

Інші фігуранти «Бесарабської народної ради»

Артем Бузіла ще один редактор ще одного видання «Насправді», яке теж активно висвітлювало діяльність «Бесарабської народної ради». Він також брав участь у створенні цієї «організації». Був засуджений  за ст. 110 «Посягання на територіальну цілісність», яке карається обмеженням волі на чотири роки. Через рік Бузіла вийшов на волю за «Законом Савченко» і одразу покинув територію України.

Артем Бузіла (праворуч). Фото з FB-сторінки Артема Бузіли

Сергій Загорюк – четвертий фігурант у справі «бесарабських сепаратистів». Його, як і інших, затримали 29 квітня 2015 напередодні першої річниці подій 2 травня. СБУ підозрювала, що фігуранти «відокремлення Бессарабії» планували диверсії на річницю трагічних подій в Одесі.

Загорюка звинувачували в тому, що з березня по квітень 2015-го року він створював всі умови для відділення південних районів одеської області та подальшого проголошення республіки «Бессарабія». Теж був засуджений за ст. 110 «Посягання на територіальну цілісність і недокторканність України».

Загорюк погодився співпрацювати зі слідством, визнав свою провину і дав свідчення проти трьох інших фігурантів справи. 23 червня 2015 року Приморський районний суд Одеси присудив йому три роки випробувального терміну і Сергій Загорюк вийшов на свободу.

Юрій Тандіт, радник Голови СБУ повідомив Громадському, що більше терористичної організації під назвою «Народна рада Бесарабії» не існує, всі її фігуранти були затримані.

Кого мали поміняти замість Гліщинської і Діденка

10 червня, перебуваючи з офіційною поїздкою в Одесі Голова СБУ Василь Грицак заявив, що спецслужба готує на обмін двох росіян — Євгенія Мєфьодова і Максима Сакауова. Вони є фігурантами справи «2 травня», їх звинувачують в участі в масових заворушеннях на Грецькій площі, що призвели до загибелі 6 людей.

Очевидно, в останній момент плани змінились. Поміняли фактично тих, хто потребує медичної допомоги на тих, хто потребує медичної допомоги. Незрозумілим є лише те, у якій правовій площині лежить обмін українських громадян на українських громадян. Питання також у тому, чим саме цінні ці двоє українських громадян для Кремля. Але також і стає зрозумілим, що тепер можливості для обміну розширюються.