Міністерство з питань окупованих територій: екскурсія з міністром Чернишем

Міністр Вадим Черниш показав Громадському новостворене міністерство

Місяць тому парламент та президент вирішили, що Україні потрібне окреме міністерство з питань тимчасово окупованих територій та переміщених осіб. На посаду міністра був обраний Вадим Черниш – колишній голова Державного агентства з питань відновлення Донбасу, яке було посередником між людьми, які потребують допомоги на схоті та міжнародними гуманітарними місіями та організаціями. В штаті новоствореного міністерства чотири особи. Останнього співробітника – першого заступника міністра, який буде займатися питаннями окупованого Криму, — призначили три дні тому. Міністерство займає те ж приміщення, що й раніше агентство відновлення Донбасу – в будівлі Центральної виборчої комісії. Навіть табличку з написом «агентство» не встигли змінити. «Тільки ремонт трошки зробили», – розповідає міністр Черниш, проводячи екскурсію для Громадського.

Табличку з написом «агентство» ще не встигли змінити на міністерську

Більшість меблів сюди, як і техніку, купували за кошт місії ООН. Тільки міністерське крісло – власність Вадима Черниша. Купу папірців, розкладених на столах, перебирають жінки – співробітниці колишнього агентства. Черниш каже, вся інформація давно має бути на комп`ютерах, але поки що доводиться сортувати інформацію вручну. У шафах — папки з написами «Крим», «Схід». В них – поради міжнародних колег та програми допомоги постраждалим. Працюють зараз без зарплатні, — розповідає Вадим Черниш – грошей з бюджету на нове міністерство ще не виділили, тому поки що воно не коштує державі ні копійки.

Більшість меблів, як і техніку, у кабнет міністра купували за кошт місії ООН

З міністром з питань окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Вадимом Чернишем ми говорили про роботу великого бізнесу на окупованих територіях, про «віджаті» підприємства та шахти, які тільки хочуть «віджати», про можливості міжнародних гуманітарних місій та про умови, які створила держава для переселенців.

«Великі українські підприємства досі працюють на окупованій території. Зарплату в гривнях отримує 100 000 людей» 

Позиція Вадима Черниша, яку ми чули і раніше, — великий бізнес має працювати на окупованій території, перереєструватися та сплачувати податки в український бюджет. Порахувати кількість підприємств, які підпадають під такий опис складно, бо більшість з них мають виробничі потужності як на окупованій території, так і на підконтрольній українському уряду. Але можна вирахувати кількість працівників:

«По оперативній інформації, ми нарахували у великому бізнесі близько 100 000 працівників на окупованій території. Якщо ми візьмемо ще середній бізнес, або ті підприємства, які не взяли до уваги, бо немає об`єктивної інформації, то буде більше. Наприклад, в одній тільки «Укрзалізниці працювало більше 26 000 осіб на непідконтрольній території. А є і «Метінвест», і ДТЕК. І всі ці люди отримують зарплату на картки, отримані в українському «Ощадбанку». При виплаті їм зарплати відповідно сплачуються всі платежі до державного бюджету і єдиний соціальний внесок. Мова йде про те, що вони там працюють, а потім товар, це ж не тільки вугілля, переміщується на територію України, продається навіть за кордон, бо воно за походженням з України, хоч і з непідконтрольних територій. І ми ще й отримуємо валютну виручку — це сотні мільйонів. 

Але ж ви, мабуть, бачили ці розслідування щодо антрациту, який нелегально вивозять в Росію величезними кількостями, отримують від цього величезний заробіток? 

Ми ж на це не можемо вплинути, це ж кордон, який ми не контролюємо. Я бачив розслідування, яке для мене було не нове, окрім деяких речей, пов`язаних з тендерами і так далі. Завдяки тому вугіллю, яке є на непідконтрольних територіях, під яке налаштовані відповідні тепло-електро-станції на підконтрольній Україні території. Вони не можуть працювати на іншому вугіллі, тому вугілля йде і завдяки саме цьому вугіллю ми прожили зиму без відключень. 

Це можна назвати співпрацею з терористами? 

Ні звичайно. Кошти ж не потрапляють, немає банківської системи.

А ви вірите в те, що заводи чи великі компанії, які працюють на непідконтрольній території, не сплачують якісь гроші бойовикам самоназваних «республік»?

Ми проводили кілька зустрічей на платформах бізнесових організацій, з великим бізнесом в тому числі. Можу ствердно говорити про те, що всі задекларували, що жодних платежів вони не здійснюють. Де-факто, владі. Що ми говоримо про бойовиків? Є так звані польові командири, не зовсім контрольовані, умовно кажучи, квазі-владою. Вони можуть власні якісь побори встановлювати, я не знаю як це може відбуватися. Ми знаємо, за інформацією від наших партнерів, від інших органів, що такі факти також є. <...> Підприємства тероризують, вводять якісь там адміністрації, присилають листи, що ви маєте сплачувати. Але у підприємства є вибір: або ти сплачуєш ці кошти і проти тебе порушують справу про фінансування тероризму, або відмовитись це робити з економічних, патріотичних причин.

Такий собі статус-кво для всіх?

На сьогоднішній момент так, це правильно. Бізнес, — це те, що тримає людей в українському полі. Вони знають, що вони працюють на українське підприємство, зареєстроване на українській території, саме воно їм сплачує зарплату. 

«Бойовики намагаються встановити контроль за різними сферами бізнесу»

Інформація про те, що шахту ім. Засядька в Донецьку, як і низку інших великих підприємств, що залишились на окупованій території, хочуть «віджати», з`являлася в інформаційному просторі вже не один раз. Вадим Черниш каже, це цілком ймовірно. Мета проста – збагачення. Але є й ті, хто розуміє, що це призведе до проблем – втрати людьми своїх робочих місць:

Це стосується і енерго-розподільчих мереж – намагання встановити контроль. Стосується «Укрзалізниці», певних об`єктів вугільної галузі. Це банальне намагання збагатитися за рахунок тих, хто працює.

А що зараз з шахтою ім. Засядька? 

Є намагання різних груп встановити контроль за тими чи іншими сферами діяльності. Але насправді є й ті, які розуміють що це призведе до жахливих наслідків для населення.  Бувають окремі випадки, коли незаконне вугілля з копанок або шахт, що не перебувають під контролем, але ми говоримо про те, що відомо. Про те, що підприємство має потужності тут, а вугілля, яке забезпечує функціонування, – там. Це класичний випадок, коли підприємство розташоване по обидва боки. Це господарська діяльність, ну вони ж мають платити зарплату людям. Підприємство декларує і СБУ не порушує справу, тому що немає підстав. 

«Російська Федерація ще спонсорує зарплату в лікарнях і школах»

Розслідування німецького видання Bild про те, що Російська Федерація фінансує бойовиків на Донбасі, було опубліковане ще в січні 2016 року. За даними розслідувачів, тільки в грудні 2015 року 90% «бюджетних» витрат самоназваних республік оплачувалися грошима з Росії. За підрахунками Bild, на щомісячні зарплати та пенсії мешканцям непідконтрольних територій України Росія витрачала приблизно 79 мільйонів євро. За словами міністра Черниша, витрачає й досі.

У школах і лікарнях оплачують зарплату очевидно з Росії? 

Я думаю, що є фінансування і підтримка функцій, які начебто мають здійснюватись де-факто «владою», сепаратистами, щоб підтримувати їхнє реноме, саме тому і гуманітарна так звана допомога фактично розподіляється владою. Якщо ви побачите за документами, розміщеними у відкритому доступі, там написано, якщо хочеш отримати гуманітарну допомогу, — приходиш до «влади» і пишеш, що ти її маєш отримати. Фактично це не гуманітарна допомога, а соціальна, яка хоч якось дозволяє де-факто «владі» оці негативні наслідки так званого «управління» мінімізувати. Виходить, що ти не маєш власних ресурсів і вимушений звернутися до того, хто фактично стоїть за твоєю спиною і є стороною конфлікту через це. Для того, щоб сказати, ви ж мене підтримуєте, дайте і кошти, і гуманітарну допомогу.

В кабінеті міністра з питань тимчасово окупованих територій та переміщених осіб

А Україна намагається доставити гуманітарну допомогу? 

Звичайно, ми намагалися багато разів, президент давав відповідні доручення, але ця допомога не пропускається на непідконтрольні території. 

А важливо що: допомогу передати, чи щоб вона їхала під українськими прапорами? 

Звичайно, хочемо людям допомогти, але ж мова йде не про це. Перетнула машина лінію зіткнення, і все передали так званій «владі», в казарми. Гуманітарна допомога передбачає справедливий чесний розподіл тільки між тими, хто потребує, а по-друге, спочатку потребує виявлення потреб. А як Україна буде оперувати, які люди будуть це робити? Тому ми покладаємось на наших міжнародних партнерів. До речі, і їм блокують доступ всередині неконтрольованих територій. Ми наполягаємо на тому, щоб був наданий безперешкодний доступ всім міжнародним гуманітарним організаціям. Що з того має витікати? Такий доступ має покладатися не тільки на міжнародні стандарти, а й на Мінські угоди. А там написано: гуманітарний доступ – це пріоритет. 

«Виплачувати пенсії мешканцям окупованих територій не можемо — немає механізму» 

Закони, які ухвалювалені поспіхом, мають невідповідності, українські банки на окупованій території не працюють, а пенсії можемо сплачувати лише за місцем проживання. Вадм Черниш пояснує, чому Україна не може забезпечити пенсіями своїх громадян, які опинилися на окупованій території і продовжують там жити. Таку саму версію озвучував в попередньому інтерв`ю Громадському і віце-прем`єр-міністр Павло Розенко.

Ті, хто зараз швидко змінював законодавство, намагалися багато чого залишилось за рамками. Наприклад, берете закон про свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Там написано, що довідка внутрішньо переміщеної особи є документом, який підтверджує місце проживання до шести місяців. Якщо берете профільний закон про ВПО, — там написано, що довідка ВПО підтверджує місце проживання. Берете пенсійне законодавство і дивитесь, — пенсії виплачуються за місцем проживання. Місцем приживання на неконтрольованих територіях є неконтрольовані населені пункти. Відповідно контроль за нарахуванням і всім іншим здійснюють органи пенсійного фонду. На сьогоднішній момент чинна законодавча база і фактичний стан справ не дозволяють робити це в межах непідконтрольних територій. Ми не заперечуємо права громадян України. Але зараз немає модальності, як це робити в межах непідконтрольних територій. 

Чому вони не можуть отримати пенсії на підконтрольній Україні території? 

Це питання вивчала франко-німецька група, вона зробила висновок, що це неможливо. Правові підстави, якщо навіть це громадянин України і живе на непідконтрольній території, ні віце-прем`єр Розенко, ні міністр Черниш, ні міністр Рева жодного разу не сказали, що люди з непідконтрольних територій, громадяни України не мають права отримати. Ми беремо восьмий пункт комплексу заходів за дотриманням Мінських угод, там написано, що з цією метою, щоб знайти як нам врегулювати це питання, буде знайдена модальність, як виплатити пенсії. 

Хто шукає цю модальність? 

Мінська група. 

«Нас четверо людей у штаті міністерства»

Всі чотири співробітника міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб поки що роблять все, як каже міністр Вадим Черниш, бо більше нікого немає. Останнього співробітника призначили три дні тому. Це — перший заступник міністра – Юсуф Куркчі – представник Меджлісу кримсько-татарського народу, який раніше обіймав посаду заввідділу забезпечення діяльності Уповноваженого Президента у справах кримськотатарського народу Адміністрації Президента. За словами міністра Вадима Черниша, він буде займатися питаннями окупованого Криму. Також є заступник – Георгій Тука – колишній голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, та керівник апарату – Сергій Злакоман, щоправда поки без апарату.

Тільки міністерське крісло – власність Вадима Черниша

Перший заступник буде займатися Кримом? 

Так.

Чим буде займатися Тука? 

По-перше, ми всі займаємося всім, це зрозуміло. Але східною Україною і переселенцями частково. Є Крим, є східна Україна, є умовно внутрішньо переміщені особи, але ми ж не можемо їх розподілити. 

Пан Тука у нас в ефірі заявив, що він ніколи не буде їздити в Мінськ. Чому? 

А в Мінську хіба хтось є з виконавчої влади? 

Ви приїжджаєте. 

Ні, зараз я не їжджу в Мінськ також, я підкреслюю, виконавча влада в Мінську якщо і присутня, то в якості експертів, так як і присутня пані Айвазовська. В Мінському процесі є люди, які мають певні повноваження як переговорники. Якщо ви говорите про соціально-економічну підгрупу, це або Ірина Геращенко, або Ігор Веремій.