«Він не зміг подолати людяність заради хірургічної слави», — режисер фільму «Амосов. Століття»

У 2013-му Миколі Амосову виповнилося б 100 років. Життю кардіохірурга, інженера, винахідника й письменника присвячено документальний фільм «Амосов. Століття». Про героя своєї стрічки розповів режисер Сергій Лисенко, а про Амосова-батька та взірця говорила донька Катерина Амосова.

«Моє життя було віддано хірургії. Але не тільки: був інженерний диплом, кібернетика, дослідження i моделі організму, інтелекту, психіки, суспільства. Були учні, їхні дисертації, написані статті та книги. Завжди хотілося зрозуміти: звідки береться складність світу? Що є істина? Як працює розум — будь-який — тварини, людини, суспільства? Зрештою — яка доля людства?»

Микола Амосов

Микола Амосов. Кадр з фільму «Амосов. Століття»

Сергій Лисенко, режисер-документаліст:

«Коли в 2003 році я дізнався про смерть Миколи Амосова, це мене сильно на той час вразило. Коли згодом до мене звернулася Катерина Миколаївна Амосова, я одразу відгукнувся, бо розумів, що про цю людину треба знімати обов’язково. Було запитання, як охопити таку особистість».

Режисер Сергій Лисенко. hromadske.ua

Катерина Амосова, донька Миколи Амосова:

«Я була впевнена тоді й зараз, що найкраще про батька говорив сам батько про себе. Ми дуже ретельно вивіряли закадровий текст у фільмі й використовували багато його думок і цитат зі щоденників, які не були ніколи надруковані. Тобто можна сказати, що в фільмі звучав сам батько».

Ми з мамою завжди знали і приймали те, що для тата робота була важливішою за родину. І от його інститут був і залишається для мене, як старший брат

Катерина Амосова. hromadske.ua

«А нещодавно намагався оцінити себе: непогано. Відкриттів — нема. Винаходів хірургічних та технічних — аж до двадцяти. Ні, не зазнався. Не публікував «по Амосову». Описував і робив — в залізі та на тілі, але не говорив: «моє!..»

зі щоденників Миколи Амосова

Катерина Амосова:

«Я пам’ятаю слова батька про важливість поваги до людини, що є більш вагомим для нього, ніж біологічна любов. І що його любов я можу заслужити лише тоді, коли за те, що я роблю і як живу, він мене поважатиме. Тобто планка була поставлена висока — так і пройшло моє життя.

Ми з мамою завжди знали і приймали те, що для тата робота була важливішою за родину. І от його інститут був і залишається для мене, як старший брат».

Микола Амосов під час операції. Кадр з фільму «Амосов. Століття»

Сергій Лисенко:

«Я завжди питав у всіх, хто його знав, що ним рухало? І мені казали, та він і сам це писав, що йому було цікаво. Він казав так: «Мені цікаво жити. Мені все цікаво. Я роблю тільки те, що мені цікаво і віддаю цьому всі свої сили».

«Куди іти? Тільки на Захід, до зрілості, до стандартів Північної Америки... На Росію задивлятися не варто. Її майбутнє туманне».

Микола Амосов

Сергій Лисенко:

«Він наче по-новому відкривав світ, начебто для нього не існувало ніяких авторитетів. Він збирав думки, інформацію, але з усього робив власні оригінальні висновки. Це людина, яка народилася в Росії, пройшла війну, бачила Далекий Схід, працювала там і ледь не потрапила в табори, але врешті-решт знайшла себе тут. Мабуть, він думав про це і порівнював ці два світи».

Він наче по-новому відкривав світ, начебто для нього не існувало ніяких авторитетів

Микола Амосов. Кадр з фільму «Амосов. Століття»

«Він так і не зробив пересадку серця... Вирішальним став випадок, коли йому треба було поговорити з родичами донора. Він відмовився. Він не зміг подолати оцю людяність у собі заради хірургічної слави. І я не знаю, хто б іще зміг так вчинити, як людина. І оце поєднання холодного розуму, аналітичного, якогось космічного мислення та людяності, мені здається, і спричинило цей божевільний ефект Амосова».

Фільм «Амосов. Століття» та інтерв'ю з'явилися в програмі про документальне кіно «Об'єктив», спільному проекті Громадське Культура та Docudays UA.