Гонитва за людьми. Наскільки масштабна українська кадрова криза та як її подолати

На сьогодні дефіцит кадрів відчувають 74% компаній в Україні, такі дані дослідження рекрутингової агенції Talando. Водночас за оцінками Міністерства економіки, для забезпечення сталого зростання ВВП щорічно на 7% країні вже зараз не вистачає аж 4,5 мільйона працівників та працівниць.

Якщо сам факт кадрової кризи в Україні доволі очевидний, то способи її подолання викликають дискусію. Зокрема, жваво обговорюють питання про те, хто має взяти на себе лідерство у боротьбі з кризою — уряд чи бізнес, приватний сектор. До цього додаються проблеми освіти, яка поки не задовольняє потреби бізнесу у кваліфікованих працівниках, та труднощі з поверненням з-за кордону українських громадян та громадянок.

«Економіка, що повноцінно функціонує, — ключовий фактор нашої обороноздатності, — пишуть аналітики Talando. — Проте універсальних простих рішень не існує, а кадрів для реалізації складних стратегій бракує».

«Україна перебуває на шляху стабілізації та відновлення економіки, і кадрова криза стала однією з ключових проблем у цьому процесі, — говорить Марія Абдуліна, керівниця категорії «Робота» на порталі OLX. — Особливо в обставинах, коли на тлі загальної демографічної кризи, по суті, бізнес та держава конкурують за кандидатів, замість того, щоб спільно шукати рішення, мінімізувати наслідки цієї кризи та сприяти відновленню ринку праці».

Міністерство, що має повертати своїх

Здавалося б, для виходу з кадрової кризи варто зосередитися на поверненні українців з-за кордону, адже за кордоном, за даними ООН, перебувають близько 6,5 мільйонів українських громадян.

Центр економічної стратегії дає дещо стриманішу оцінку — 4,9 мільйона українців та українок перебували за межами України станом на січень 2024 року, але й цієї кількості було б достатньо при нинішніх потребах ринку.

У серпні президент Володимир Зеленський анонсував створення Міністерства української єдності — інституції, яка й опікуватиметься долею українців за кордоном. 

«Мільйони наших людей в інших країнах, їхні зв’язки й відносини з Україною, захист наших спільних інтересів як нації — усе це буде сферою відповідальності нової інституції», — казав тоді Зеленський.

Давид Арахамія, очільник парламентської фракції «Слуга народу», у вересні говорив про те, що триває робота з пошуку та обговорення кандидатів, які могли б очолити нове міністерство. Як стало відомо hromadske, керівні ролі в Міністерстві єдності зацікавили багатьох політиків та державних службовців із великим досвідом, серед кандидатів виник справжній ажіотаж.

Однак, як повідомив співрозмовник hromadske у фракції «Слуга народу», поки що незрозумілими є джерела фінансування Міністерства єдності — і через це справа рухається досить повільно.

«Міністерство єдності може бути ефективним, якщо міжнародні партнери будуть виділяти кошти для його роботи, — говорить політолог Петро Олещук. — Але повернення українців додому залежить від стабільності в суспільстві, від блекаутів та обстрілів — речей, на які міністерство вплинути не зможе».

«Втім, таке міністерство може щонайменше розв'язувати питання з державними програмами працевлаштування чи створення місць проживання для тих українців, які втратили житло й вимушено виїхали за кордон», — додає експерт.

«Міністерство єдності — це практична ідея, яка має право на існування та може стати прототипом майбутнього Міністерства з питань міграції та діаспори, — вважає Андрій Гайдуцький, доктор економічних наук та експерт з міграційної політики. — Саме такому міністерству має бути перепідпорядкована Державна міграційна служба як сервісна установа».

На його думку, Міністерство єдності мало би працювати з органами місцевої влади, адже саме вони мають бути найбільш зацікавлені в поверненні потенційних учасників місцевих ринків праці. Другим ключовим напрямком є робота міністерства з Національним банком та банківською системою — щоб до України поверталися не лише люди, але і їхні гроші.

Після закінчення війни до України повернуться від 1,3 до 2,2 мільйона громадян (36-61% від загальної кількості українських мігрантів та біженців), які зараз перебувають за кордоном, прогнозують у Центрі економічної стратегії. Все залежить від тривалості війни, від того, на яких умовах вона закінчиться, а також від політики України та країн ЄС, пояснює Дарія Михайлишина, старша економістка центру.

Вона називає кілька конкретних кроків, які стануть вагомим стимулом для повернення громадян з-за кордону: швидка післявоєнна відбудова постраждалих регіонів; спрощена реінтеграція дітей до навчання в українських школах; спрощення вступу українських випускників іноземних шкіл до українських вишів; співпраця з країнами ЄС щодо повернення українців після війни.

«А ще — розвиток механізмів державно-приватного партнерства, коли, наприклад, держава забезпечує працівників житлом, а бізнес — роботою, — говорить Михайлишина. — Це може стимулювати повернутися в країну людей з окупованих чи зруйнованих регіонів, які не можуть повернутися додому».

Насамперед необхідно запустити конкретні програми, спрямовані на зворотну міграцію та реінтеграцію з тими країнами, де наразі найбільше українців, вважають аналітики агенції Talando. В Європі це Німеччина (1,2 мільйона), Польща (960 тисяч), Чехія (350 тисяч), Велика Британія (245 тисяч) та Іспанія (200 тисяч).

В будь-якому разі, Україні вигідно підтримувати конструктивні контакти й із тими, хто все ж лишиться за кордоном — на певний час чи назавжди. Зокрема, якщо це студенти, докторанти, викладачі іноземних вишів. Наприклад, у вересні, під час візиту української делегації до США, перша леді Олена Зеленська презентувала в Гарварді «Глобальну коаліцію українських студій» для консолідації наукових, культурних, інформаційних ініціатив українців за кордоном.

Як кадрова криза обмежує український бізнес

Щоб краще уявити спектр можливих рішень для української кадрової кризи, варто дослухатися до скарг на самому ринку праці — як із боку роботодавців, так і з боку працівників та працівниць.

Повернувшись з-за кордону, Богдан Шпак започаткував у середині 2022-го власну швейну фабрику. 

«Мої виробничі площі в Дніпрі дозволяють мені взяти на роботу близько 50 людей. У мене працює 20. Ми змушені відмовлятися від деяких проєктів через нестачу кадрів, — розповідає він. — Заробітна плата у швачок може бути 20-25 тисяч гривень, але професія не популярна — вся молодь хоче сидіти за комп’ютерами. Я вважаю, що більша проблема в тому, що Україна не популяризує такі професії легкої промисловості».

Нині 99% співробітників швейного виробництва Богдана Шпака — це жінки, здебільшого старше 45 років. Приблизно 50% — переселенки з Харківської та Донецької областей.

Тетяна Авраменко, яка керує київським рестораном «Веранда на Дніпрі», зіштовхнулася з дефіцитом кадрів ще в травні 2022 року, коли почав відновлюватися потік охочих відвідати ресторан. Раніше чоловіки складали 80% персоналу, але навесні 2022-го значна частина долучилася до Сил оборони або ж виїхала за кордон.

«Є вакансії, які закрити дуже складно. Наприклад, на літню терасу “Веранди”, яка відкрилася 17 травня 2024 року, ми почали шукати спеціалістів за місяць до відкриття, але досі не можемо закрити три вакансії сушистів. На ринку залишилося дуже мало таких фахівців — приходять люди, які кажуть, що не знають, що таке суші, але просять навчити їх. У цьому конкретному випадку це неможливо, адже потрібно вже мати досвід, оскільки процеси на “Веранді” дуже швидкі, часу на навчання новачків немає», — розповідає Авраменко.

Невтішні цифри показують різноманітні опитування бізнесів. Так, для 50,6% компаній, що працюють в Україні, не вистачає виробничого персоналу, водіїв, працівників складу. 36,9% роботодавців мають проблеми із заповненням вакансій майстрів, технологів виробництва. 28,8% зіштовхнулися з неможливістю заповнити офісні вакансії, за даними центру CID, порталу «Дія.Бізнес» та компанії Advanter.

У серпні, у порівнянні з липнем, аж на 27% зросла кількість вакансій за напрямком «Освіта та наука», звітують аналітики агенції Talando. Не вистачає людей для роботи в секторах культури (місячне зростання кількості вакансій у серпні на 23%), готелях та ресторанах (+7%).

Водночас 56,3% українців, котрі наразі шукають роботу, вважають головною проблемою низьку заробітну платню за тими вакансіями, які їх цікавлять, свідчить дослідження Центру Разумкова. Середня зарплата в Україні, за підрахунками OLX, становить 19 тисяч гривень на місяць.

Ганна Вахітова, дослідниця ринку праці з Київської школи економіки, вважає, що зарплатня в Україні зростатиме.

«У короткотерміновому періоді кадрова криза буде спричиняти зростання зарплат, бо фірми, які можуть собі це дозволити, будуть залучати тих фахівців, що є, а також переманювати їх з інших фірм», — говорить економістка.

За даними порталу OLX, найбільш дефіцитними в Україні нині є такі професії: фахівці з будівництва та інфраструктури, медичні працівники, промислові інженери та технічні фахівці. 

«Відновлення інфраструктури є пріоритетом для України, але гострий дефіцит інженерів, будівельників, фахівців з відновлення доріг та житлового фонду ускладнює цей процес, — розповідає Марія Абдуліна, керівниця категорії «Робота» на порталі OLX. — Через відтік кадрів за кордон та зростання попиту на медичну допомогу всередині країни, надзвичайно відчутний дефіцит лікарів, медсестер і фахівців вузьких медичних спеціальностей».

Через великий попит на професіоналів, відтік кадрів за кордон або через мобілізацію, на ринку стає все більше неякісних кандидатів, які не відповідають професійним критеріям і нерідко мають незадовільний набір Навичок спілкування, командної взаємодії тощо.soft skills, але намагаються ввести роботодавців в оману, зазначають аналітики агенції Talando.

Важливим чинником для потенційного відновлення українського ринку праці є регіональний розподіл. Повільне відновлення прифронтових регіонів або взагалі повна його відсутність штовхає тамтешніх роботодавців переїжджати, а працівників — шукати кращої долі на заході Україні чи на Київщині.

Так, у серпні 2024-го кількість вакансій у Харківській області, у порівнянні з лютим 2022 року, складала лише 42%, у Запорізькій — 65%. Водночас ринок вакансій Львівщини складає 147% від довоєнного показника, Івано-Франківщини — 180%, Закарпаття — 205%, за даними порталу Work.ua.

Кадрова криза є. А чи є вихід?

Якою б глибокою не була українська кадрова криза, певні рішення для її подолання все ж існують. І їх досить багато.

Це насамперед робота над поверненням українців з-за кордону, працевлаштування безробітних, економічне бронювання військовозобов’язаних та залучення іноземних мігрантів.

«Програми із залучення іноземців в Україну є дуже терміновими, оскільки тільки через еміграцію та природну смертність населення України може скоротитись у 2024 році на 600-700 тисяч, — зазначає Андрій Гайдуцький, експерт з міграційної політики. — Досвід країн ЄС доводить, що єдиним джерелом повернення до тренду зростання населення є залучення іноземців, які, зокрема, налаштовані до народження більшої кількості дітей, ніж середньостатистичний українець».

Аналітики агенції Talando вказують ще на деякі важливі чинники: боротьба з ейджизмом, залучення на ринок праці молоді, людей з інвалідністю, ВПО, ветеранів війни, а ще — жінок, які з різних причин не мають повноцінної роботи.

Так, понад тисяча жінок вже подали заявки на пілотний проєкт з навчання водійок вантажівок, що його організувало Міністерство розвитку громад. Міністерство економіки своєю чергою анонсувало програму навчання жінок на операторок екскаватора.

«Ці приклади треба підсвічувати для жінок, які думають: чому б і ні», — говорить Ганна Вахітова з Київської школи економіки.

Марія Абдуліна, фахівчиня з тенденцій ринку праці порталу OLX, вказує ще на деякі рішення, які неможливо ігнорувати в нинішніх умовах: розвиток інфраструктури для дистанційної роботи та фіскальні стимули для бізнесу. 

«Уряд може впровадити податкові пільги для компаній, які активно створюють робочі місця в пріоритетних секторах або пропонують програми навчання та стажувань, — говорить вона. — Це дозволить бізнесу інвестувати в нові кадри та адаптувати наявний персонал до нових реалій».

Звісно ж, гостро стоїть питання освіти, адже чимало українських безробітних потребують підвищення або зміни своєї професійної кваліфікації.

Міністерство економіки має програму ваучерів для навчання, де можна державним коштом освоїти новий фах. У списку програми — 95 професій та 60 спеціальностей. Цього року програмою скористалися 18 тисяч українців.

У червні уряди України та 50 країн-партнерів анонсували створення ініціативи Skills Alliance, яка передбачає залучення 700 мільйонів євро на навчання чи перенавчання 180 000 українських громадян протягом трьох років.

«З досвіду Європейських країн (зокрема, Австрії, Німеччини), найефективнішим є формат спільної підготовки фахівців — за сприяння і держави, і бізнесу, — пояснює Марія Абдуліна з порталу OLX. — Тобто коли ще під час навчання кандидати можуть здобувати практичний досвід безпосередньо на підприємствах, у компаніях, однак фінансується програма державою».

Ганна Вахітова, дослідниця Київської школи економіки, нагадує про важливість таких речей, при залученні фахівців до компанії, як додаткові бонуси: страхування, можливість безплатно відвідувати спортзал, інші переваги. «Компанії, які мають внутрішні тренінги, також можуть переманювати до себе людей», — додає експертка.

Формування дієвого антимонопольного законодавства, яке дозволить малим та середнім бізнесам вписуватися в ланцюжки постачання великого бізнесу та співпрацювати на взаємовигідних умовах, дозволить більшій кількості бізнесів масштабуватися та створювати нові робочі місця, зазначають в агенції Talando.

Водночас реорганізація законодавства про працю з розрахунку на справжні інструменти захисту інтересів працівників та підприємців може нейтралізувати спекулятивне нав’язування умов роботодавцями.

«Загалом, синергія між державою та бізнесом є ключем до вирішення кадрової кризи в Україні, особливо в умовах відбудови та адаптації до нових викликів», — резюмує Марія Абдуліна з OLX.