«Якщо ти в це сильно віриш, то воно працює». «ЩукаРиба» про коляду, Різдво і фольклор у попмузиці
«Ми заходили до звичайних хат, стукали, на нас гавкали собаки, люди виходили з рушницями», — пригадують, як колядували від хати до хати учасники гурту «ЩукаРиба».
У святковому випуску подкасту «СучЦукрМуз» вони розповіли про сенс Різдва, магію колядок, кого віншували наші предки та чому гроші для колядників — це не про заробіток.
Про Різдво
Ми між собою дуже зближуємося за цей період, робимо дуже багато цікавих речей та іноді дуже мистецьких навіть. Не завжди це про заробляння грошей, хоча в цьому році ми не можемо насправді відбитися від пропозицій, тому що всі хочуть колядників.
Ми вже доволі довго в цьому процесі. Ми не просто кажемо — от є така традиція, ми її вам покажемо й підемо додому. Ми реально цим живемо. І щороку ми дуже чекаємо Різдва. Це один із найнасиченіших періодів року. Є великий запит, особливо зараз.
Особисто в нас Різдво більше пов’язане з колядками. Наприклад, коли ми не були ще такі популярні (це два роки тому), у січні були вільні дні, коли ми не колядували з гуртом, а просто виходили, збирали колег, які жили поруч, і співали колядок. Заходили до хат у селах, показували там козу, Маланку. Нам просто було цікаво й прикольно.
Особливо круто, коли ми отримували відгук від людей, що вони про це знають, що вони розуміють. Особливо старші люди, які казали «50 років такого не було, в дитинстві пам’ятала, а потім усе пропало».
Про релігійний сенс, традицію і любов
Ми всі християни і, звісно, це все дуже вкорінене в наші родини та сім'ї. Це здебільшого на рівні звички насправді. Усі ці вірування про Ісуса Христа, про першу зірку, про 12 страв. Хоча зараз ми копаємо глибше й розуміємо, що в традиції дещо видозмінене та дещо можна видозмінювати. Це важливо, що ми не живемо ХІХ століттям. Всі дуже хочуть цю консервацію на нас проєктувати. Але насправді важливо інтегрувати це так, як нам зручно в нашому XXI столітті.
Релігія є важливим культурним складником, це 100%. І дуже важко іноді пояснювати, що дохристиянські вірування в цьому присутні. Деякі люди дуже консервативні в цих поняттях. Але насправді нічого не заважає існувати одному поруч з іншим. Можна вдало поєднувати й розуміти глибинний зміст. Тому що ця історія справді вражає, особливо її тяглість.
Різдво — це навіть не так про суто релігійно-церковну, як про внутрішню духовну історію, коли ти ділишся своєю любов’ю, обмінюєшся з людьми. І в цьому контексті сприйняття бога як любові дуже гармонійне й дуже логічне.
Про віншування
Частина колядок є адресними, які адресовували господарю, господині, дітям. І люди вірили у віншування, тому що їм потрібно було ці побажання отримати, тому що від цих побажань залежали добробут та успіх у новому році. І твоє виживання, по суті, тому що все, чого бажали, — це виживання людей, достатку.
Колядки й віншування завжди мають такий світ нереалістичний, у якому завжди господар і все його обійстя — це панські хороми із золотом, сріблом і так далі. І саме оце гіперболізоване описування світу, чого хочеться бажати, передбачало, що воно наступного року дасть усі можливі багатства.
Якщо мислити свідомістю тих людей, коли магічний складник переважав, то якщо ти в це сильно віриш, воно й працює. Дуже шкода, що світ усе це зараз нівелює. Але водночас дуже круто, що зараз усі акумулювались у своїх родинах, з друзями, дуже багато колядників, і в цій спільності дуже велика й потужна енергія.
Колядники взагалі в системі світогляду відігравали роль предків, які приходять до оселі віншувати своїм родичам. Відповідно господарі мусили взаємно їх обдарувати. І через це зараз є таке викривлене поняття, що колядники заробляють гроші. Але це взаємний процес.
Про етноелементи в сучасних поппіснях
Основний критерій — наскільки ви розумієте те, що робите, і як ви до цього ставитеся. Розуміння самого матеріалу. Якщо ви робите це з якимось розумінням, з контекстом, то це гарне явище, яке дозволяє іншими засобами розповідати більше про фольклор людині, яка не готова відразу слухати це в оригіналі (бо це все-таки досить специфічний жанр для сучасного слухача). Тоді це супер. Але якщо це використання заради використання — то це не ок.
Що далі, то в нас менше внутрішніх упереджень до цього. Тому що більше про це говорять, що більша видимість цієї теми, то знайдуться люди, які підуть копати глибше. І це була одна з наших задач. Ми робили проєкт «Колядки на Кудрявці», там є колаборації з різними артистами. І саме мета полягала в тому, щоб зацікавити ширшу аудиторію, тому що там були Велбой, Дантес, Джамала. Тому що фольклористи асоціюються з бабусями-дідусями, а насправді це молодь, це про нас.
Дуже подобається Гордій Старух, як він розвинув узагалі увагу до фольклору, до цієї теми, але спільні колаборації не подобаються. Це така трошки примітивізація.
Не подобається, що робить Козак Сіромаха. Тому що він дуже багато міфів множить, зокрема про козацтво. І іноді говорить відверту дурню. Йому просто не вистачає людини в команді, яка буде експертом у цій темі, яка й щодо одягу підкаже, й щодо того, що говорити.
А все інше навіть коментувати не хочеться. Те, що роблять «яка ти козачка, який ти козак», — до цього треба ставитися з дуже великою іронією.