Двері широко відчинені, але охочих нема. Де шукати майбутніх українських інженерів та хіміків?
«Пише подруга: “Мені треба двох викладачів фізики й механіки для курсів. Готова платити будь-яку зарплату. Рік шукаю, але фізично не можу знайти в усьому Києві”. Оборонні компанії приходили й казали: “Ми готові брати на роботу кого завгодно, просто людей треба навчити”. Деякі з них кажуть: “У нас є п’ять людей на всю країну, які тямлять от у цьому, а більше нема”», — розповідає народна депутатка Інна Совсун.
В Україні нині парадокс: конче бракує тих, хто розуміється на Science, Technology, Engineering, and Mathematics (наука, технології, інженерія та математика).STEM, але молодь здебільшого обирає професії, якими ринок перенасичений. Сезон вступних кампаній знову порушив питання про якість шкільної освіти, а законодавці пропонують не стресувати дітей обов’язковою математикою. Уряд робить ставку на оборонні технології, які мають підняти економіку, але чи буде кому їх створювати?
Кого бракує Україні?
Дефіцит людей залишається проблемою ринку праці загалом. Дані Держслужби зайнятості свідчать про значну потребу в робітничих, технічних і педагогічних кадрах. Особливо бракує спеціалістів, які працюють на верстатах, електрогазозварників, інженерів, вузькоспеціалізованих медиків тощо.
Станом на 2026 рік найбільшу «невійськову» зарплату пропонують операторам радіочастотного контролю, які вимірюють радіовипромінювання, — 170 тисяч гривень. Грубі гроші чекають на керівників виробничих підрозділів у промисловості, електромонтажників на вишках та Висококваліфіковані фахівці з досвідом зазвичай від 5–7 років, які самостійно ухвалюють архітектурні рішення, менторять молодших колег і напряму впливають на бізнес-результат. Їхній фокус — це не просто написання коду, а розв'язування складних технічних проблем та оптимізація процесів.айтівців-сеньйорів.
Однак такі пропозиції не дуже вплинули на вибір українських підлітків під час вступу до вишів: за підсумками торішньої кампанії, у топі знову були заяви на спеціальності «Менеджмент» (69 385 заяв), «Філологія» (55 911 заяв), «Психологія» (55 571 заява), «Маркетинг» (37 581 заява). А от необхідні «Хімія», «Фізика та астрономія», «Металургія» не змогли зібрати й тисячі заяв. У Харківському університеті імені Каразіна називають «неймовірним результатом» набір 20 людей на ядерну фізику, а кількість вступників на хімфак за останнє десятиліття впала майже в шість разів.
Уряд намагається стимулювати абітурієнтів, запровадивши особливу підтримку 45 пріоритетних спеціальностей. Наприклад, під час вступу враховуються Конкурсний бал, обчислений за результатами НМТ, множиться на коефіцієнт 1,02 для вступників, які обирають визначені спеціальності з особливою підтримкою держави та подають заяви на бюджет із 1-м або 2-м пріоритетом галузевий коефіцієнт та додаткові бали за пройдені підготовчі курси, виділяється більше державних місць, підвищена стипендія під час війни й мільйони доларів інвестицій в лабораторне обладнання. Але все це — «гра в довгу», ефект від якої МОН очікує побачити через роки.
«В українській вищій освіті дуже широко відчинені двері й забезпечені особливою державною підтримкою природничі, інженерні спеціальності. Наша проблема в тому, що немає охочих заходити в ці широко відчинені двері», — каже міністр освіти та науки Оксен Лісовий.
«Технарі» — це питання нацбезпеки
Уряд заклав оборонні технології, енергетику та машинобудування як пріоритетні сектори економіки в довгостроковому розвитку на наступні 15 років. Українська армія потребує «світлих голів» не менше, ніж тил. Знання з хімії, наприклад, необхідні висококваліфікованим саперам, а фізика — для підготовки аерокосмічних інженерів, які проєктують ракетні комплекси.
Під час презентації оновленої програми «Захисту України», яку організувало Міністерство освіти, Юрій Гаврилишин (Мілан), заступник командира 8 артилерійської бригади «Гармаш», пояснив це так: «Фізика — це наука про природу, як зможе зменшити кількість росіян в усьому світі».
Марія Берлінська, керівниця проєкту Victory Drones, зазначає, що нині в галузі військових технологій «перегрітий ринок», а кваліфікованих кадрів бракує: «Технологічна війна — це в базі фізика, хімія».
Вона закликає пояснювати дітям перспективи застосування знань із точних наук.
«Наші діти мають розуміти, що коли заходять у цю сферу, то вони точно не залишаться без роботи, ба більше — їхня робота буде реально високооплачуваною. Компанії рівня Anduril Industries, Palantir, Quantum тощо беруть від 7-12 тисяч доларів і вище. Тут інженери заробляють від 4 тисяч. Навіть звичайний збирач БпЛА починає заробляти від 1,5-2 тисяч», — каже Берлінська.
Чому підлітки не обирають STEM?
Опитування «Індекс майбутнього», яке проводила Фундація Олени Зеленської, показало суттєву розбіжність професійних очікувань дітей та реальних можливостей на ринку праці.
Більшість підлітків (80%) задумується над майбутньою професією, але лише третина може сказати, ким себе бачить у 30 років — це майже вдвічі нижче за середній показник серед країн Входить 38 держав: більшість країн ЄС, США, Канада, Мексика, Велика Британія, Японія, Австралія, Нова Зеландія, Південна Корея.Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), з якими порівнювали дані.
Для більшості профорієнтація закінчується на розмові з батьками та пошуку інформації в Google. У МОН визнають: молодь бачить себе здебільшого на комфортній офісній роботі за комп’ютером і водночас хоче отримувати велику зарплату, але такого попиту просто нема.
Міністр освіти Лісовий покладає провину за нинішню ситуацію із зацікавленістю підлітків у STEM на школи: «Проблема […] у тому, наскільки забезпечені кабінети фізики, хімії, біології обладнанням. У тому, наскільки розвинуті навички, зокрема інженерні методи, дослідницькі методи навчання у вчителів. У тому, як працювала система професійного зростання вчителя… Ми повинні приміряти роль дослідника й науковця на дитину ще в базовій школі, у 6-11 класі».
Депутатка та освітянка Інна Совсун вказує на іншу проблему: в Україні виник провал наступності поколінь, оскільки багато молодих педагогів ідуть із професії.
«Банальна правда в тому, що навіть в університетах цих викладачів зараз не вистачає. Середній вік викладачів, які знаються на цих предметах, — це старші люди. Це останні роки, коли ми можемо “зловити” їх, перейняти їхні знання і досвід, а далі — провал покоління мого віку», — каже вона.
Окрім того, є питання до якості підготовки майбутніх спеціалістів: «Коли говориш із людьми, які працюють в оборонному секторі, у них зараз проблема номер один — це знайти інженерів. Вони на величезні зарплати готові набирати, ідуть в університети, бачать ці тисячі випускників, і жоден з них не підходить, тому що ці люди не здобули належної освіти».
Математику — геть?
Тим більше освітяни б’ють на сполох через суперечливу парламентську ініціативу — відмовитися від обов’язкового тесту з математики під час складання Національного мультипредметного тесту.
У Раді пропонують залишити два обов’язкових предмети: українську мову та історію України, а математику зробити за вибором.
Автори законопроєкту аргументують це тим, що нинішні вступники вчилися в умовах тривалих криз, які накладалися одна на одну: пандемія COVID-19, багаторічне дистанційне та змішане навчання, велика війна, переїзди, блекаути, масовані обстріли. Мовляв, не можна перекладати наслідки «нерозв’язаних системних проблем» на вступника.
Окрім того, попередник НМТ — Зовнішнє незалежне оцінювання — був «більш гнучким» у виборах предметів, які вступники могли складати в різні дні.
«Недобирання одного бала з будь-якого з чотирьох предметів [НМТ], які складаються за чотири години в один день, зачиняє перед дитиною двері вищої освіти в Україні й часто спонукає до виїзду на навчання за кордон», — пояснює ініціаторка законопроєкту Юлія Гришина.
Освітяни побоюються, що скасування обов’язкового іспиту з математики ще більше вдарить по рівню знань українських школярів, який показав зниження протягом останніх років. За даними Програми міжнародного оцінювання учнів (Всесвітнє дослідження Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).PISA), учні в Україні демонстрували нижчий рівень, якщо порівнювати з їхніми однолітками у країнах ОЕСР. Найбільше проблем виникло саме щодо математичної компетентності. З 2018 року, коли оцінювання в Україні проводили вперше, і до 2022 результати погіршилися на 12 балів. Більшість українських учнів досягла лише базового рівня математичної грамотності, а третього рівня і вищого досягли лише 32%.
«Багато хто пише: іспит же нічого не міняє в цілому, хтось погано складає і все. Але я також знаю: коли іспит є, до нього все одно готуються, хоча б на мінімальному рівні. Якщо зараз скасувати математику зовсім, велика частина батьків просто скаже: “У нас дитина — гуманітарій”? … Є діти, яким у початковій школі було тяжко з математикою, а потім вони загорілися, на дронах політали: “О, класно, я хочу проєктувати дрони”. Проблема в тому, що якщо в дитини ця мотивація з’являється пізно, а бази в неї вже немає, їй потім це не треба буде… Що ширше коло дітей докладає зусиль, аби хоч якось вивчити математику, то з ширшого кола дітей ми потім будемо обирати майбутніх інженерів, фізиків», — вважає депутатка Совсун.
Міністр освіти Лісовий замість «абсурдного» скасування тесту з математики виступає за послідовну й методичну роботу:
«Власне реформа нової української школи — вона про це. І тут немає іншого рецепта, крім як послідовно рухатися в реалізації реформи. Скасування математики чи скасування історії, вилучення її зі складу предметів НМТ — це абсурд. Це не приведе до жодних позитивних змін для нас і для країни. Тільки системна методична робота. Середовище, учитель, зміст».