Болісний пошук кадрів. Які професії нині в дефіциті в Україні та чому це так

Яких професій реально не вистачає?

Насправді дефіцит кадрів може бути навіть глибшим, ніж про це заявляє Державна служба зайнятості. hromadske опитало бізнесові асоціації, рекрутингові агенції і портали пошуку роботи й дізналося, що перелік дефіцитних професій значно ширший.

Так, у «Європейській бізнес-асоціації» (ЄБА) розповіли, що є проблема з нестачею кваліфікованих фахівців у галузі диджитал: «Частина маркетологів, комунікаційників, менеджерів із продажу та інших фахівців постають перед труднощами в пошуку роботи через зміну потреб ринку. Попит на таких фахівців залишається високим, проте вимоги роботодавців не збігаються з реальною підготовкою фахівців із цих сфер».

Крім того, компанії не можуть вчасно закрити вакансії як фінансиста чи ейчара, так і фармацевта чи аграрія.

«Цей перелік є майже нескінченним. Кожен рекрутер скаже, що в його роботі є вакансії, на які дуже складно знайти людей», — розповіли в ЄБА.

Аналітики порталу вакансій Work.ua зазначають, що на дефіцит фахівців страждають цілі галузі української економіки, до того ж критично важливі: виробництво, будівництво, медицина, транспорт і логістика. 

«Ринок праці реагує на цей дефіцит підвищенням заробітних плат. Наприклад, 2024 року зарплати у будівельників зросли в середньому на 30%, у водіїв та логістів — на 20%», — розповідає Вікторія Білякова, піар-менеджерка Work.ua.

А втім, дефіцит кадрів залишається гострим, навіть попри зростання зарплат.

Водночас найменшу кількість відгуків на порталі Work.ua мають роботодавці, які шукають таких фахівців, як епідеміолог, лікар функціональної діагностики, гастроентеролог, порізник і свердлувальник.

Страждає й агробізнес, на який нині припадає 60% українського експорту, а відтак валютного виторгу, що необхідний для підтримання курсу гривні на комфортному рівні.

«У сфері агробізнесу актуальною залишається потреба в розмінуванні десятків тисяч гектарів полів, що спричиняє підвищений попит на вузькопрофільних фахівців — саперів, які можуть стати штатними співробітниками агрокомпаній. Також у цій галузі є значний дефіцит агрономів, ветеринарних спеціалістів та експертів з управління аграрними господарствами», — каже Марія Абдулліна, керівниця напрямку «OLX Робота».

Виробничий сектор швидко модернізується, що зумовлює наростальний попит на операторів обладнання й машин, контролерів якості, а також спеціалістів з автоматизації та роботизації.

«Окремим стратегічним напрямом є оборонно-промисловий комплекс, який потребує інженерів-конструкторів, технологів, експертів із кібербезпеки та IT-фахівців для розроблення, виготовлення та обслуговування військової техніки», — додає Абдулліна.

У рекрутинговій агенції Talando називають іще деякі сфери, де дефіцит кадрів є гострою та болючою проблемою. Це — сфера освіти, сфера послуг і запит на кваліфікованих психологів.

«Так чи так 60-70% українських бізнесів відчувають дефіцит кадрів. Половина компаній відчувають нестачу робочого персоналу, і приблизно по третині компаній — технологічно-керівного та офісного», — каже Влада Лященко, СЕО Talando.

А втім, певні речі в українському дефіциті кадрів незмінні. Згідно з дослідженням Світового банку за 2015 рік, професії тракториста та швачки так само були дефіцитними. Але зараз знайти таких фахівців іще важче.

«Стало важко знайти таких працівників через війну, мобілізацію, виїзд великої частини населення за кордон, — пояснює Ольга Купець з Київської школи економіки. — Є ще питання престижу. Коли говорять про швачок, то вважають, що це робота з низькою зарплатою. Ще й умови праці складні, графік може бути складним».

Безробіття й дефіцит кадрів

За даними аналітичної компанії Info Sapiens, у лютому рівень безробіття в Україні становив 16,8%, в той час як 71% компаній зізнається, що відчуває значний дефіцит кваліфікованих кадрів, підрахували в ЄБА. За даними Інституту демографії, у країні налічуються 12,5 мільйона економічно неактивних громадян. 

У Державній службі зайнятості у 2024-му було зареєстровано майже 400 тисяч безробітних. Вочевидь, не всі стають на облік, адже від чоловіків вимагають подання військово-облікових даних, тому вони часто уникають контактів зі службою зайнятості.

Міністерство економіки прогнозує, що в найближчі десять років Україні знадобляться додатково 4,5 мільйона людей на ринку праці, інакше економіка не зможе розвиватися та зростати. За даними НБУ, у березні кількість нових вакансій становила понад 60 тисяч, перевищивши показники 2021-го та початку 2022 року.

Для порівняння, Польща й Чехія мають показник безробіття на рівні 2,6%, Німеччина — 3%, Греція та Фінляндія — 8,7%. Найбільше безробітних у єврозоні — в Іспанії, де 10% працездатних громадян не мають роботи.

Як так могло статися, що в Україні і рівень безробіття високий, і вакансії складно заповнити?

«Мабуть, це пов’язано з тим, що є дефіцит одних кадрів і надлишок інших, — каже економіст Володимир Дубровський. — Дефіцит технічних працівників виник через те, що багато хто мобілізований зараз. А фахівці з високою кваліфікацією не звикли до робітничих спеціальностей і навряд чи будуть за такими спеціальностями працювати, особливо якщо це будівництво. Це інший тип людей, що працюють на таких роботах — для цього потрібен відповідний вік, стан здоров’я».

Відповідно до даних Державної служби зайнятості, найважче зараз знайти роботу операторам комп’ютерного набору, бібліотекарям і листоношам.

«Це професії, які вже йдуть у минуле. Вони є у класифікаторі [професій], але ці навички вже перестали бути чимось унікальним», — говорить Андрій Яніцький, директор департаменту комунікацій Державної служби зайнятості.

А втім, багато кому, чия професія досить актуальна, теж важко знайти роботу — економістам, юристам і спеціалістам державної служби.

«Може бути, що це просто люди з дипломами економіста чи юриста. Не факт, що в них навіть є знання, не кажучи про реальні навички. Вони просто шукають роботу, тому що колись, десять років тому, коли ухвалювали рішення про навчання, такий фах був популярним, а людина не задумувалася, чи знайде вона роботу й чи взагалі хоче за таким фахом працювати. Це зводиться до проблеми професійної орієнтації ще за шкільних років», — зазначає Ольга Купець, професорка Київської школи економіки.

За даними Work.ua, найбільше потерпає через неможливість працевлаштуватися молодь без досвіду, хоча в 2024 році 43% вакансій були відкриті для кандидатів без досвіду роботи. Також страждають люди старшого віку — 45+, 50+.

Мають труднощі із пошуком роботи люди з галузей, що наразі менш активні з огляду на воєнний стан: мистецька сфера, сфера розваг і туризм.

«Для таких фахівців вкрай важлива змога перекваліфікуватися на більш потрібні нині професії, як-от технічні спеціальності, IT, логістика. Тому одним із ключових трендів 2025 року буде reskilling — навчання нових професій», — говорить Марія Абдулліна з OLX Робота.

Причини дефіциту кадрів

«Насправді тут діє проста логіка: людина стає кваліфікованим практиком лише із часом. А саме цього часу й немає. Адже закривати критичні робочі місця потрібно тут і зараз, — розмірковує Влада Лященко з агенції Talando. — На жаль, досі на рівні державних програм немає дійсно дієвих ініціатив, які б забезпечували якісну освіту, популяризацію галузей, у яких відчувається найбільша нестача кадрів. Є дійсно класні ініціативи на зразок навчання жінок на професію водія-дальнобійника. Але це все одно поки точково, забезпечує підготовку невеликої кількості фахівців і не закриває основних потреб».

У «Європейській бізнес-асоціації» назвали відразу декілька проблем ринку праці: відтік кваліфікованих кадрів і молоді за кордон; мобілізація й недоліки системи бронювання працівників; суттєвий гендерний дисбаланс у професіях переробної промисловості, будівництва; розрив між очікуваннями кандидатів і роботодавців, при цьому не лише в рівні заробітної плати, але і в рівні компетенцій; стрімке збільшення попиту на певних вузькоспеціалізованих фахівців і неможливість швидко та якісно підготувати потрібну кількість спеціалістів.

«ВПО страждають, тому що в них є певні претензії. Вони хотіли би працювати за своєю кваліфікацією, але якщо вони переїхали зі східних областей до західного чи центрального регіону, для них може не бути робочих місць. До того ж вони б хотіли отримувати ту зарплату, яка в них була раніше, а місцевий ринок може такі зарплати не пропонувати», — звертає увагу Ольга Купець із Київської школи економіки.

Іншими словами, коли шахтар із Донеччини переїжджає до Львова — вочевидь, він матиме труднощі з пошуком роботи за фахом. Наразі в Україні налічується понад 4,6 мільйона ВПО.

Які є варіанти перенавчання

За нинішньої ситуації на ринку праці є гостра проблема перенавчання фахівців, щоб люди з професіями, які не дуже-то й потрібні роботодавцям, змогли все ж опанувати той фах, який роботодавці цінують і за який готові платити конкурентну зарплату.

Так, Державна служба зайнятості пропонує два основні варіанти навчання чи перенавчання. Надають ваучер на суму 30 тисяч гривень, який діє в тисячах навчальних закладів у країні, де можна здобути бажаний фах. Такі ваучери доступні для людей віком 45+, ветеранів і ветеранок, вимушених переселенців, які не мають офіційного статусу безробітного.

Другий варіант — для тих, хто зареєструвався та має статус безробітного. Ці люди можуть здобути новий фах в одному з восьми центрів професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості. Оплачує таке навчання або майбутній роботодавець, або Фонд державного соціального страхування на випадок безробіття.

Так, у 2024-му близько 67 тисяч українців пройшли програми перенавчання від Державної служби зайнятості, здобувши нові професії. Служба намагається надавати саме таку освіту, яка потрібна роботодавцям, дізнаючись про реальний дефіцит фахівців через дослідження й опитування.

Міністерство економіки своєю чергою зауважує, що у 2025 році буде ще більше навчальних можливостей, адже запрацює програма Skills Alliance, яку міжнародні партнери фінансують на рівні 700 мільйонів євро. Це дозволить перенавчити ще близько 180 тисяч українців протягом наступних трьох років.

При цьому вкрай важливо, щоб нові професії здобули ті, хто нині недостатньо представлений на ринку праці. За оцінкою Державної служби зайнятості, це люди з інвалідністю, вимушені переселенці, ветерани й ветеранки та члени їхніх родин, люди передпенсійного й пенсійного віку, молодь без досвіду роботи та жінки, які хочуть навчитися професій, де традиційно більше представлені чоловіки.

Про реальність перенавчання на «чоловічі» професії жінок говорить Ольга Купець, професорка Київської школи економіки: «Заступниця міністра економіки Тетяна Бережна проводила в нас лекцію і розповідала, що сиділа у великій вантажній машині Scania і керувати нею нескладно. Тобто загалом жінки можуть уже керувати тракторами й великими машинами, а зі стереотипами й ейджизмом потрібно боротися».

Кроки для покращення ситуації

У «Європейській бізнес-асоціації» наголошують на важливості створення компаніями кадрового резерву, працюючи безпосередньо зі школами й університетами.

«Підприємства залучають на роботу студентів, створюють спеціальні програми стажування, запрошують студентів проходити виробничу практику», — розповідають в асоціації.

Аналітики порталу пошуку роботи Work.ua зазначають, що потрібно давати більше можливостей людям старшого віку, перенавчаючи їх, а також жінкам із маленькими дітьми.

«Робити доступнішою можливість батьків, зокрема жінок до працевлаштування після виходу з декрету. Бо нестача дитячих садочків стримує їх. Підприємства чи компанії можуть відкривати корпоративні дитячі садки для дітей своїх працівників. Роботодавці з гнучким графіком могли б сприяти активнішій участі жінок у ринку праці», — зазначає Вікторія Білякова, піар-менеджерка порталу.

«Наприклад, мені здається трохи недооціненим підхід, який є в деяких силових структурах України — так зване вільне наймання тих, хто вже раніше працював, але вийшов на пенсію, і добре себе зарекомендував. Серед таких людей є чимало тих, хто не хоче просто сидіти вдома: вони готові посильно допомагати із частковою зайнятістю, адже вже розбираються в тонкощах конкретної професії і потребують лише точкового донавчання. Недаремно ж існує приказка “не буває колишніх (потрібну професію вписати)”», — каже Влада Лященко з агенції Talando.

«З огляду на державні ініціативи, важливими залишаються програми з працевлаштування ветеранів та людей з інвалідністю. За даними OLX Робота, 12% ветеранів постали перед труднощами в пошуку роботи, хоча 17% роботодавців уже мають у штаті працівників зі статусом УБД. Подальший розвиток програм адаптації та перекваліфікації для цієї категорії є критично необхідним», — зазначає Марія Абдулліна з OLX Робота.

Та й сама Державна служба зайнятості могла би бути більш гнучкою в ситуації, коли на ринку праці така глибока криза. Так, Ольга Купець із Київської школи економіки вважає неправильним те, що у вересні 2022 року уряд скоротив максимальний термін отримання допомоги з безробіття з 12 місяців до 3. «Під час кризи зазвичай Державна служба зайнятості не погіршує умови отримання допомоги з безробіття, тому що під час кризи людям важче знайти роботу», — говорить експертка.

І залишається ще один вкрай вагомий метод розв’язання проблем ринку праці. У 2025-му 88% компаній планують підвищення зарплатні, за даними ЄБА. Можливо, це стане важливим кроком для знаходження потрібних компаніям фахівців.