Партійні газети в поштових скриньках і тисяча від Зеленського. Чи готується влада до виборів

Мільйони на друк газет і піар

«Прошу скерувати кошти, які витрачають на друк і розповсюдження цих газет, для допомоги ЗСУ. Вважаю такі методи агітації під час війни недієвими й недоречними», — так відреагував в.о. голови Львівської облради Юрій Холод на обурення в соцмережах. 

Усе через газети «Слуга народу», які львів’яни помітили у своїх поштових скриньках у вересні та жовтні.

Холод, який, до слова, є представником «слуг» в облраді, скерував листа до голови партії. 

«Нас ніхто не питав — для мене це стало несподіванкою. Я не знаю, який тираж газет на область і скільки на це йде грошей, але вважаю це недоцільним», — сказав Холод у коментарі hromadske. 

Хвиля з розповсюдження партійних газет «слуг» помітна також у Києві та інших регіонах, каже голова Всеукраїнська громадська організація, головне завдання якої - спостереження за ходом виборчих кампаній, підтримка взаємозв'язків між виборцями й органами влади та захист виборчих прав громадян.Комітету виборців України Олексій Кошель. Це, на його думку, свідчить про певну активізацію партійних штабів, але не обов’язково означає підготовку до виборів. 

Упродовж 2023-го і на початку 2024-го років такої активної інформаційної роботи, коли до скриньок вкидали партійні агітки, ми не спостерігали. Але таке надмірне захоплення інформаційно-пропагандистськими кампаніями на тлі війни — не найкраща форма діяльності політичних партій на сьогодні.Олексій Кошель, голова Комітету виборців України

Голова партії «Слуга народу» Олена Шуляк відповіла hromadske, що партійна газета безперервно друкується раз на місяць протягом уже щонайменше трьох років (з перервою у 2022-му). Запевняє: агітація не посилилась, а тих, хто веде такі розмови, звинуватила в «хайпі».

«Газета — винятково інформаційна, а не агітаційна. Тираж формують самі регіональні осередки. Вони замовляють необхідну їм кількість газет, яку потім і розповсюджують. Ініціатива тут завжди йде знизу вгору», — каже голова партії «Слуга народу» Олена Шуляк.

Однак створюється враження, що все працює навпаки. Бо як пояснити, що у регіональних осередках про це «ні сном ні духом». Очільник обласного осередку «слуг» і голова Львівської військової адміністрації Максим Козицький переконує, що не має стосунку до розповсюдження газет в області.

Друк регіональних газет «Слузі народу» обходиться у майже 10 мільйонів гривень на три місяці. Загалом, за даними руху «Чесно», на газети та інші матеріали, піар у медіа й соцмережах та проведення різних заходів партія витратила близько 26 мільйонів гривень за II квартал цього року. Водночас Шуляк запевнила, що на фінансуванні агітнапряму під час війни у партії навпаки економлять. 

Чи обговорюють вибори в Офісі президента?

У регіональних осередках «слуг» кажуть, що нарад чи інших активностей щодо виборів не було. Предметних зачіпок, що влада розробляє сценарії проведення виборів під час війни, не знайшлося ні під час спілкування з представниками «слуг народу» в парламенті, ні з опозиційними народними депутатами.

«Якщо відверто, не бачу нічого, крім розмов у медіа», — каже народний депутат від «Голосу» Ярослав Железняк.

«Розмови є, але сказати, що атмосфера Банкової повністю поглинута виборчим процесом, буде неправдою», — сказав наш співрозмовник в Офісі президента.

Серед тих, хто точно по вуха намагається масштабувати й моделювати майбутні виборчі перегони, є Ексзаступник голови Офісу президента, а нині віцепрем’єр-міністр з відновлення — міністр розвитку громад і територій УкраїниОлексій Кулеба, який з вічно сумним обличчям наводить різкість партійного активу в регіонах, і Віктор Микита, що відповідає за регіональну політику в Офісі замість Кулеби. Водночас це не заважає їм один одного буквально їсти з ранку до ночі у вічних інтригах.Джерело hromadske в Офісі президента

«Ну й Голова фракції «Слуга Народу»Арахамія намагається знайти і — головне — зберегти себе, малюючи стратегію зміни виборчої системи. Очевидно, що влада захоче повернути “мажоритарку”, бо купувати голоси в мажоритарних округах набагато легше, ніж намагатися “слугою” знову взяти монобільшість. Але зрештою наголошу, що великої істерії навколо виборів поки не спостерігається», — додає джерело hromadske в ОП. 

Раніше новий заступник глави ОП Віктор Микита запевняв LB.ua, що жодних розмов про виборчий процес не проводить, а інформація, поширена окремими людьми, не відповідає дійсності. 

«Повний фейк, окрім побутових “посиденьок за пляшкою кави” нічого немає», — зі свого боку сказав hromadske Давид Арахамія. Але розмови про вибори вочевидь вабливо діють на учасників політичного процесу. Бо нині, за нашою інформацією, спостерігається пожвавлення і запит на роботу піар-команд, які раніше займалися виборами.

З іншого боку, вибори під час воєнного стану прямо заборонені законом. Якщо навіть його скасують, знадобиться щонайменше шість місяців, аби підготувати законодавчу базу для виборів. 

Рік тому в парламенті навіть створили робочу групу з напрацювання закону про перші повоєнні вибори. Але істотних просувань у цьому питанні натепер немає. Лише чернетка законопроєкту про те, що на окремих територіях провести вибори неможливо. 

Ми як більшість точно це питання не «пушимо». Бо щойно почнемо це робити, одразу опозиція візьме на прапор, що ми начебто готуємось до виборів. Хоча з погляду міжнародних стандартів, виборче законодавство має бути сформовано щонайменше за пів року до проведення виборів. Ми не знаємо, коли завершиться війна, але якусь підготовчу роботу варто було б вести.Віталій Безгін, один із членів робочої групи, народний депутат від «Слуги народу» 

Олена Шуляк додала, що розмови про вибори під час війни лише дестабілізують ситуацію в країні:

«Президент і партія “Слуга народу” неодноразово наголошували, що вибори в умовах повномасштабної війни неможливі. Тому що існує низка викликів — треба забезпечити права військовослужбовцям обирати та бути обраними, організувати вибори за кордоном та провести їх на територіях, де йдуть бойові дії різної інтенсивності тощо».

Влада «метеочутлива»: чи є запит суспільства на вибори

Є багато сигналів, які можуть свідчити про посилену підготовку до майбутньої виборчої кампанії, однак вони не системні, зазначає голова Комітету виборців Олексій Кошель.

Не бачить підстав говорити, що влада готується до виборів і колишній народний депутат, а нині очільник Інституту стратегічних досліджень і прогнозів «Янус» Ігор Гринів. Як політтехнолог він працював із двома президентами України — Віктором Ющенком та Петром Порошенком.

Не наштовхує його на таку думку ні хвиля інформаційної роботи, ні тисяча від Зеленського. 

«Мені це не нагадує передвиборчі кроки, бо я не бачу змін від цього. Якщо ми говоримо про газети — це просто імітація бурхливої діяльності штабів. Політтехнологічно — вони не до виборів готуються, а консолідують власний партійний актив, або намагаються не допустити його розбалансування», — каже Гринів.

Запитую, чи не про передвиборчу консолідацію зокрема йшлося, коли усім облрадам пішла вказівка підтримувати «План перемоги» президента на позачергових сесіях. 

«Це спущено зверху, але майже кожна влада так вчиняла. Мені дуже соромно і за всі попередні випадки, — відповідає політтехнолог. — Я пам’ятаю, коли хтось виходив із якоюсь програмою, то моментально мав бути забезпечений “одобрямс”, зокрема через вертикаль регіональної влади. Так збудовано, це правила політики».

У рішенні ж влади проводити чи не проводити вибори, каже Гринів, ключове — це суспільний запит.

Сьогоднішня влада «метеочутлива» — вона орієнтується на те, що в соціологічних опитуваннях люди не хочуть виборів. Я проводжу дослідження приблизно раз на місяць: кількість людей, яка хоче виборів, за останні 8 місяців не зросла. І вона вдвічі менша від тих, хто їх не хоче. А чому влада повинна опиратися на меншість, коли вона є вождем більшості?Ігор Гринів, політтехнолог, очільник Інституту стратегічних досліджень і прогнозів «Янус»

Електоральні симпатії

За даними останнього дослідження «Центру Разумкова», тих, хто виступає за вибори під час війни, зараз близько 30%. Якщо порівняти з минулим роком, це число не набагато, але зросло. Це пов’язано загалом із Підтримка президента, яка на початку повномасштабного вторгнення сягала й 90%, — нині тримається на балансі 48,5% довіри / 44,5% недовіри.падінням довіри до президента, каже виконавчий директор Київського міжнародного інституту соціології Антон Грушецький.

«Але все одно в нас більшість людей (навіть ті, хто критично ставиться до нинішньої влади) кажуть, що пріоритет — це перемога або досягнення успіху у війні. І потім уже проведення виборів — зараз гострого запиту на це немає», — пояснює Грушецький.

З іншого боку, запит суспільства на оновлення влади — шалений. Згідно з тим же дослідженням «Центру Разумкова», ледь третина опитаних відповіла, що довірила б владу в повоєнний період наявним політсилам.

«Ще на початку 2023 року, коли ми ставили запитання: “Чи хотіли б ви оновлення парламенту, уряду і президента” — понад 70% відповідали схвально. З них близько чверті говорили про оновлення президента. Більшість підтримувала зміну парламенту й уряду. У мирний час це зазвичай трансформується у вимогу дострокових виборів. А зараз не так, бо люди під час війни визнають певну пріоритетність», — каже Грушецький.

Соціологічні дослідження показують, що найбільше опитаних сподіваються на нові обличчя в парламенті. Там хочуть бачити військових (до них найбільший рівень довіри), волонтерів та представників громадянського суспільства.

«Зараз багато голосів можуть забрати партії, які будуть сприйматися як волонтерсько-військові. “Слуга народу” знову сильно втратила підтримку: якщо у 2019 році вона отримала більше як 40% — до лютого 2022-го рейтинг знизився до 15%; після вторгнення він піднявся до близько 40%, далі падав і зараз знову на рівні близько 15%. 

Ставши фактично токсичною, в нинішній конфігурації вона не набере багато голосів. Хоча її можуть трансформувати у “Блок Володимира Зеленського” — тоді це підтягне підтримку», — зазначив Грушецький.

Що ж до ймовірних президентських виборів — зараз це має такий вигляд, що Володимир Зеленський, як він сам казав, «виграв би вибори, якби вони відбулись». Але є одна постать, яка може зіграти поворотну роль.

«Хоч від самого Валерія Залужного жодної зацікавленості в політичному житті не було, але він зберігає дуже високу довіру серед українського населення — понад 80%. І він міг би створити величезну конкуренцію — у нього великий шанс на перемогу.

Якщо ж Володимир Зеленський змагається з нинішніми політиками — то він в абсолютно комфортному становищі. Людям на президентських виборах потрібен лідер воєнного часу. А в нас дуже мало людей, які впишуться в цей образ», — зазначає Антон Грушецький.

Директор КМІСу зауважив: хоча частина українців звинувачують владу в непроведенні виборів як скочування в авторитаризм — насправді вибори зараз дали б кращі шанси владі, ніж у майбутньому. Але про це поки що не йдеться. Чи ключова причина в тому, що це об’єктивно складно й затратно, чи таки в настроях людей — та, схоже, і опозиція, і влада розуміють, що гасло «вибори під час війни» популярним у суспільстві не є. І ніхто поки що не ризикує відкрито розхитувати цей човен.