Андрій Садовий про сміттєву трагедію п’ять років опісля: «Ми до кінця своїх днів будемо відчувати вину»

30 травня минає п’ята річниця трагедії на Грибовицькому сміттєзвалищі під Львовом. Трьохсотметровою лавиною сміття засипало чотирьох людей — співробітника Львівського комунального підприємства «Збиранка» та трьох пожежників, які гасили наймасштабнішу за всю історію звалища пожежу.

Гора сміття дала тріщину і потягла з собою людей уже після того, як вогонь локалізували.

Вже через пів року Львівська прокуратура висунула обвинувачення чотирьом чиновникам — трьом керівникам «Збиранки» та тодішньому начальнику житлового господарства Львівської міськради Юрію Гольцю.

Слідство вважає, що «складування відходів проводилось без затвердженого проєкту», а посадові особи комунального полігону не вживали необхідних заходів для його стійкості, що спричинило зсув сміттєвої гори. А саме — тіло сміттєвого полігону не було ущільнене та перешароване ізолюючим матеріалом.

Відповідно ж до правил експлуатації полігонів побутових відходів, утрамбоване бульдозером сміття треба перешаровувати кожні 2-2,5 м землею чи глиною.

Така технологія дозволяє забезпечити не лише стійкість полігону, але й унеможливлює розповсюдження вогню під час пожеж.

У грудні 2020 року єдиного обвинуваченого з-поміж посадовців Львівської мерії Юрія Гольця виправдали. Його захист довів, що землю для полігону він виділяв, а контролювати, що там далі робилося на звалищі — не входило в його обов’язки.

Проте і Голець, і троє керівників «Збиранки» переконують, що причина обвалу не та, на яку вказало слідство. А саме — недотримання керівниками з ДСНС правил гасіння пожежі та безпеки праці.

Вони переконують, що не можна було заливати в тіло сміттєзвалища стільки води — мовляв, це і призвело до обвалу. Або ж гасити пожежу треба було з літака, не піддаючи ризику рятівників.

У жовтні 2020 року Жовківський районний суд зупинив розгляд справи. Причина — експертиза щодо дотримання пожежникам правил гасіння і безпеки. Результатів її чекають досі.

Самі ж пожежники вказують, що вони б обрали іншу стратегію гасіння, якби їх попередили про нестійкість полігону і про те, що сміття не перешароване землею.

У березні, за два місяці до п’ятої річниці трагедії, hromadske випустило фільм «Поховані сміттям» із розповідями трьох вдів пожежників про дні до і після обвалу, їхніми версіями причини загибелі чоловіків та того, хто в цьому винен. Ми також записали і обвинувачених, і учасників гасіння та операції з пошуку засипаних сміттям. 

Зрештою ми прийшли до міського голови Львова Андрія Садового розпитати, чи не відчуває він себе головним відповідальним за трагедію.

У фільм увійшов невеликий епізод нашого інтерв’ю. Пропонуємо розширену текстову версію цієї емоційно складної розмови.

Коли під час пошуку засипаних сміттям ви приїхали на полігон, місцеві люди на вас кричали і називали «вбивцею». Чому вони так відреагували?

А як можна було очікувати іншу реакцію, коли загинули люди? Така моя посада, що у смерті будь-якої людини хто винен — винен мер.

Але ви відчуваєте свою вину в цій трагедії?

Я думаю, це трагедія нас всіх. Ми до кінця своїх днів будемо відчувати цю вину від імені громади. Однозначно, що громада має вину, це рана, яка кровоточить — і ми це будемо пам’ятати завжди.

Але щоб не було повторення таких трагедій — треба, щоб було фахове розслідування. І я ще маю надію, що воно буде. Бо, на моє переконання, все почалося з навмисного підпалу полігону. Бо не могла природним шляхом виникнути така пожежа.

Але люди загинули не через вогонь, а на них впала гора сміття після гасіння пожежі. І слідство вказало на те, що нестійкість полігону спричинила відсутність землі чи глини, якою, за правилами експлуатації, мали перешаровувати кожні 2,5 м утрамбованого сміття. Тож де зникла земля, яка за документами виділялась?

Я думаю, що ніхто нікуди ніяку землю не дівав. Тобто перешаровували, можливо, був якийсь відсоток порушень, то нехай на суді слідчі це доведуть. Але в нас п’ять років тривають лише розмови. Досі немає кінцевого вироку суду, родини волають про справедливість.

Троє керівників ЛКП «Збиранка», які сьогодні на лаві підсудних, це, на вашу думку, саме ті люди, які мають нести відповідальність, чи вони цапи-відбувайли?

Однозначно, що їх використовують.

Бо насправді львівський полігон був одним із найкращих за експлуатацією. До всього і всіх можна мати претензії. Але вони робили роботу, яку могли в той час.

Проблема в іншому: якби не було підпалу, не було б трагедії. Бо була політична вказівка створити проблеми Львову та Садовому.

Був підпал, щоб тиснути на Садового. У цьому сценарії ніхто не планував, що загинуть люди.

Але слідство вказало, що це було самозаймання, а не підпал…

Там завжди були невеликі пожежі. Така природа сміттєзвалищ — тому що там утворюється газ і він має здатність самозагорятися. Але в цьому випадку то було глобальне вогнище.

Я можу опиратися на слова фахівця, який очолював ліквідацію пожежі, це генерал Сергій Дмитровський (на той час очолював Головне управління ДСНС у Львівській області — ред.). Він мені в приватній бесіді сказав, що це підпал. Говорити публічно він не міг, бо тоді це все використовувалося проти Садового (Дмитровський помер у 2018 році — ред).

Але я маю надію, що справи, які після цієї команди (президента Петра Порошенка — ред.) почали розслідувати в НАБУ та ДБР, дадуть результат. Ми написали заяви, що було організована сміттєва блокада міста, і ці справи зараз в активній фазі. Я вже був допитаний всіма службами, і вірю, що результат буде.

Ви зауважили, що полігон був одним з найкращих за експлуатацією. Звідки у вас такі висновки? Адже слідчий експеримент показав, що не було перешарування, що були невідповідні кути схилу тіла полігону, що не було дегазації тощо?

Якщо сьогодні на рівні уряду запитати, яке відомство відповідальне за тверді побутові відходи, одні скажуть — це міністерство громад, інші — міністерство екології.

Чому, наприклад, в сусідній Польщі, Чехії збудована достатня кількість полігонів, інші полігони якісно рекультивовані? Тому що це дофінансовується, зокрема з коштів Євросоюзу.

Мене часто питали, чому в Україні немає жодного сміттєпереробного заводу. Бо економічно це недоцільно. Утилізація однієї тонни ТПВ через захоронення на полігоні — 2 чи 3 євро, а якщо будувати завод і переробляти сміття, то це вже від 40 до 170 євро за тонну. Тому ніхто в країні заводів не будує.

Якби не кошти ЄС для країн ЄС, то там би жоден завод не був збудований.

Коли мене питають, чому я з 2006 року не будував завод, то чекайте: а як же питання цілодобового водопостачання в місті, яке ми реалізували? Це ж було актуальне? Що більш пріоритетне — сміття чи вода? А реконструкція доріг, а новий транспорт, а інші речі? В Україні завжди відходи були за залишковим принципом, так є і сьогодні.

І ми завдяки тим коштам — 25 млн євро кредиту від ЄБРР та 10 млн євро ґранту від європейських фундацій — розпочали рекультивацію, будівництво заводу і збудували станцію компостування. Ми збудуємо завод (він планується в промисловій зоні Львова на території очисних споруд — ред.). І це буде така наша лепта, щоб інші міста приїжджали і переймали досвід.

Ви ще у 2006-му, коли стали мером, їздили в сусідні зі звалищем села і заявляли, що полігон треба терміново закривати. Бо це екологічна катастрофа. Чому десять років, поки не сталася трагедія, було мало, щоб його закрити?

З нашого боку були десятки звернень до обласної влади — виділіть альтернативну ділянку для облаштування полігону. Але ніхто ту ділянку не давав. І досі ніхто таку ділянку для Львова не дав.

Ми вимушені були експлуатувати наявний полігон, наскільки це було можливо. Сьогодні ми вивозимо відходи далі в межах області і за її межі.

Проблеми з ділянкою насамперед пов’язані з небажанням місцевих. Бо туди приїжджають політики і кажуть, що ні в якому разі не можна давати згоду на розташування полігону чи заводу.

Чи не є причиною того, що в Україні поводження з відходами в такому ганебному стані і понад 90% відходів банально захоронюють, а не перероблять, вигідний тіньовий бізнес, зокрема на нелегальному сортуванні сміття? Відомо, що до трагедії в Грибовичах постійно працювали збирачі сміття.

Це ніякий не бізнес. Просто утилізація через захоронення в десятки разів дешевша, ніж будівництво заводу. Це фантазії, що це комусь вигідно (нелегально заробляти на сортуванні сміття — ред.).

Але факт нелегального сортування сміття в Грибовичах був. Ба більше, пожежники, з якими я спілкувалась, вказували, що попередні пожежі там були через людей, які прямо на місці спалювали шини, щоб добути метал. Хто, на вашу думку, «кришував» цей процес?

Ідеться про дрібні випадки, які не мали системності. Я не вірю в якісь мегаскладні конструкції.

Але чужі машини заїжджали-виїжджали, це все було організовано. Звідти щодня вивозились тонни сортованих відходів, це було відкрито, це показували журналісти і про це добре знало керівництво полігону.

Хтось заїжджав, якійсь папір забирали. Ну це є мізер, 1% з тих об’ємів сміття, що там були.

Ну все одно це було незаконно.

Вийдіть на вулицю. Людина продає якісь окуляри незаконно (йдеться про вуличну торгівлю — ред.). Чому поліція на це не реагує?

У всіх проблемах, що є у Львові, хто винен? Садовий. А якщо якийсь успіх – то класна громада.