Берці 36-го розміру, військова форма для вагітних і на зріст 150. Хто закриває унікальні потреби жінок на фронті

У лавах Збройних сил України служать і працюють близько 60 тисяч жінок. 5 тисяч із них — постійно перебувають на передовій, беруть участь у бойових діях. Та разом із тим військовослужбовиці досі отримують форму чоловічих розмірів і вимушені її щоразу перешивати під себе. 

Лише нещодавно Міноборони відправило перші партії форми для військовослужбовиць, аби ті її протестували. 

А от громадська організація «Землячки» з початку повномасштабної війни забезпечує жінок на фронті засобами гігієни та військовим одягом потрібних розмірів. Вони розробили власні лекала та почали відшивати форму на українських фабриках, тим самим змінюючи культуру жінки на війні.  

Від гігієнічної помади до теплої форми й берців

«З чого ми починали? Сестра Андрія, мого чоловіка, маркетологиня, пішла до армії 24 лютого. Вона поїхала, у чому була, у легких кросівках. Не мала з собою зовсім нічого. 

За тиждень вона в нас попросила бальзам для губ, зволожувальний крем і жіночу білизну. Бути в бюстгальтері й броніку — дуже незручно. Ми відправили це їй, іншим дівчатам, і так воно почало масштабуватися», — розповідає Ксенія Драганюк.

Дівчина проводить нас невеликим приміщенням із сірими бетонними стінами, яке сама називає «хаб-шоурум».

Повсюди — безліч коробок. Поміж ними — комплекти жіночої утепленої форми, берці 36-37-х розмірів, полегшені плити для бронежилетів, термоодяг, ящики вітамінів, пігулок від молочниці, циститу, знеболювальні, прокладки та креми. З верхньої полиці стелажа Ксенія дістає великий мішок.

«Цей спальник широкий, він зимовий. Нещодавно в нас одна дівчина отримала поранення ноги. У вузький вона тепер просто не може поміститися. Їй підходить лише такий. Він хоч і великий, але зручний. З гуманітарною допомогою приходять літні, вузькі. Тому великі ми купуємо самі». 

До 24 лютого Ксенія працювала журналісткою, знімала відео про українських жінок. З початком повномасштабної війни зрозуміла: хоча жінок в українській армії багато, їхнє забезпечення неналежне. Вони отримують чоловічі труси, форму і берці великих розмірів. Це все створює дискомфорт і незручності на службі.

Про це Ксенії з фронту розповідали самі жінки. У березні вона почала записувати невеликі портретні інтервʼю з ними та публікувала на сторінці в інстаграмі «Землячок». Розпитувала, як жінки потрапили на фронт, про їхній побут, чого їм не вистачає. Після цього не втрачала з ними звʼязку — безперервно спілкувалася, дізнавалася, що їм потрібно. Військовослужбовиці ставали буквально подругами дівчині.

Перші запити Ксенія з чоловіком закривала власними силами й коштами. Донати від людей, які знаходили «Землячок» через сторінку в соцмережах, були незначними: приблизно 3 тисячі на тиждень. Нині ж трапляється таке, що одна людина може надіслати 100 тисяч гривень одною транзакцією.

«Памʼятаю, як знайшла форму маленького розміру за кордоном. Замовила три комплекти. Своїх грошей ми вже не мали зовсім, а форма була на пошті. Ми стояли з Андрієм, пили каву, я йому ще сказала: "Де б узяти 10 тисяч, щоби забрати форму?" І цієї ж хвилини я побачила сповіщення, що чоловік на імʼя Валентин задонатив нам 10 тисяч гривень. Ми побігли забрали ці форми. Я памʼятаю, які ми були щасливі», — із захватом згадує дівчина.

Ксенія передала форму бійчиням на фронт, але розуміла: потрібно ще. Інформація про «Землячок» ширилася в мережі, між військовослужбовицями, і кількість запитів стрімко зростала.

«Дівчата дивувалися, що може бути класно і зручно. Коли вони бачили форму маленьких розмірів, то запитували: “Боже, це що, манна небесна?” Ми хочемо зробити так, щоби вони не дивувалися. Щоб це була норма — форма, взуття твого розміру».

До «Землячок» почали приєднуватися й окремі ініціативи. Вони організовували онлайн-марафони, проводили літературні вечори, аукціони, збирали гроші на своїх сторінках у соціальних мережах.

Форма українського виробництва

«До нас нещодавно прийшла парамедикиня, обирала собі форму. Розповідала, що та, яку вона має, цілком її влаштовує. От лише рукава постійно в крові, і їх треба прати. Але чи має вона на це час, коли її головне завдання — рятувати військових?»

Ксенія дістає бушлат, який вони розробили разом з українськими технологами. Він помітно менший, ніж класичний чоловічий, на кінцях рукавів — липучки для фіксації.

Штани також пошиті за технологією, аби їх можна було комфортно заправити в берці, і щоб вони не намокали. Комплекти такої форми на замовлення «Землячок» відшивають на фабриці Харківської області.

«Ще влітку, коли був терміновий запит, ми замовили тисячу унісекс-форм маленьких розмірів у Туреччині. Вони розлетілися. Але ми вирішили, що в жінок все ж має бути жіноча форма. Ми ж у цивільному житті носимо жіночі речі. Ба більше, військова форма має бути ще зручнішою, ніж наш цивільний одяг. Тому вирішили відшивати форму в Україні й робити її максимально комфортною. Мені також було важливим, щоби донати українців і податки з них залишалися в Україні». 

Спершу форму шили на ужгородській фабриці, згодом — харківські кравчині повністю перелаштували своє виробництво під «Землячок», допрацювали вже розроблені лекала і донині (станом на середину грудня — ред.) встигли відшити 300 комплектів утепленої жіночої військової форми.

Бійчині часто надсилають свої приблизні параметри Ксенії, і за ними вона добирає потрібну форму. Усього в розмірній сітці є 16 розмірів. Для жінок зі зростом як 150 сантиметрів, так і 180.

«Якось мені записала відео Євгенія Емеральд, вагітна снайперка, що, мовляв, Ксю, глянь, на мені вже штани не сходяться. Я запропонувала, щоб ми пошили їй форму для вагітних. Це ж не складно для кравчинь. За тиждень вона вже була в зручних штанах із підтяжками. Ми опублікували це на своїй сторінці, і після цього нам посипалися запити від інших вагітних жінок, яких, як виявилося, немало в українському війську». 

Бокси з кремами та прокладками

Від самого початку свого волонтерства до основної посилки на фронт «Землячки» додавали коробку з 35 предметами гігієни: кремами для рук і обличчя, гелями для душу, дезодорантами, прокладками, резинками для волосся.

«Ми вирішили, що держава розв'язує нагальні питання, такі як зброя. А ми, волонтери, допомагаємо з тим, що необхідно чи зараз, чи вже на вчора. Не думаю, що армія має закривати такі потреби як жіноча гігієна. Жінки й самі кажуть, що вони готові це купувати самостійно. Але ми розуміємо: поки маємо гуманітарну підтримку від інших фондів і бізнесів — ми будемо це надсилати нашим захисницям. Тому що жінка на фронті не має можливості щоразу їздити на пошту мінним полем, щоб забрати, умовно, дезодорант, який вона замовила».

Станом на середину грудня в фонді закрили понад три з половиною тисячі запитів. Постійно активними залишаються 300-500.

Ксенія розповідає, що, окрім забезпечення формою й гігієною, вони в фонді також закривають індивідуальні потреби жінок. Наприклад, нещодавно придбали для військовослужбовиці саперну лопату.

Зі стосів із коробками дівчина дістає урінну лійку. Її ніхто не просив, благодійники прислали самі, розуміючи, з чим можуть стикатися жінки на фронті.

«Ми вже відправили більшість їх, тут залишки. Захисниці кажуть, що це важлива річ. Дякували нам. Тому що, бувало, йде обстріл, а ти просто не можеш сходити в туалет. А це ж базова потреба, ти не можеш нічого робити, якщо не сходив у туалет. 

На початку в нас просили памперси для дорослих. Бо ж коли ти лежиш у засаді або ти снайперка — ти взагалі не можеш поворухнутися. А жінки — дуже часто саме снайперки».

Культура жінки-військовослужбовиці

Своєю волонтерською діяльністю Ксенія з командою, окрім всього, намагається змінювати культуру жінки-військової в Україні.

«До нас нещодавно приїжджала радниця міністра оборони, розповідала, як була в США, заходила там у військторг і купувала те, що їй треба. У неї 37-й розмір взуття. Я їй запропонувала зайти до нашого військторгу в Києві — там би вона такого точно не знайшла. Магазинам невигідно купувати маленькі розміри, бо ж дівчат у війську значно менше. Військовослужбовиці навіть коли й хочуть собі щось купити, не можуть нічого знайти. І це доволі часте запитання: “Я шукала в магазинах, не знайшла. Чи можна купити у вас?” А ми ж нічого не продаємо. 

Ми робимо все, щоби ситуація змінилася», — каже дівчина і пригадує слова військової, старшої лейтенантки Національної гвардії, Христини з позивним «Кудрява». Офіцерка у війську з 2014-го.

«Вона розповідала, що коли була на виїзді, командир запитав її, де вона житиме? Бо є лише намет з офіцерами, чоловіками, а їй немає де бути. “Кудрява” відповіла, що житиме в наметі.

“Що, з чоловіками?” — перепитав у неї військовий. 

“Ні, з офіцерами. Тому що я — офіцерка, і це — мої колеги-офіцери. Я житиму з ними, це нормально"», — переповідає Ксенія.

Разом із командою дівчина робить усе, щоб межа між чоловіками та жінками у війську зникла. Бо ж немає значення, якої ти статі, коли йдеться про захист країни.

«Зараз іде великий прогрес культури жінки в армії. Ми не можемо сказати, що війна в Україні має чоловіче обличчя», — додає насамкінець чоловік Ксенії Андрій.